Південь Росії (держава)

(Перенаправлено з Південь Росії (1919—1920))

Південь Росії[2] (також Білий Південь[3], Білий Південь Росії[4][5][6], в радянській історіографії іноді «Денікія», «Добровілля») — держава на території південного заходу колишньої Російської імперії, підконтрольній білогвардійській Добровольчій армії, а потім Збройним силам Півдня Росії (ЗСПР) у період Громадянської війни в Росії 19191920.

Південь Росії
Прапор
Flag of Russia.svg
Дата створення / заснування 8 січня 1919
Офіційна мова російська мова
Континент Європа
Столиця Краснодар і Севастополь
Адміністративна одиниця Російська держава (1918—1920)
Форма правління Військова диктатура
Голова держави Денікін Антон Іванович і Врангель Петро Миколайович
Замінений на Українська Радянська Соціалістична Республіка, Махновщина і Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
На заміну Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка, УНР, Російська держава (1918—1920) і Республіка Горців Кавказу
Мова, яку використовують російська мова[1] і українська[1]
Час/дата припинення існування 22 листопада 1920
Розташування на мапі
Офіційна релігія православ'я

Влада на Півдні Росії де-факто перебувала в руках військових. Функції глави держави виконував Головнокомандувач ЗСПР. На Півдні Росії, зокрема, випускалася своя валюта (рубль ЗСПР), функціонував власний законодавчий (Особлива нарада при Главкомі ЗСПР) та виконавчий (Командування військових областей) органи, працювали державні та культурні установи. Фактично територія, підконтрольна білій владі, не була стабільною і весь час змінювалася в результаті успіхів або невдач бойових дій: у різний час до складу Півдня Росії як територіального утворення входили Кубань, Крим, Наддніпрянська, Слобідська та Південна Україна, Чорнозем'я, Нижнє Поволжя, Північний Кавказ та інші географічні та адміністративні одиниці колишньої Російської імперії[2].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б http://www.materik.ru/problem/detail.php?ID=10299
  2. а б Цветков В. Ж., 2009.
  3. Ушаков А. И., Федюк В. П., 1997.
  4. Горожанин А. В. и др., 2003.
  5. Ермаков В. П., Цаканян Г. Н. Политические организации «Белого» Юга России в годы Гражданской войны // Российская история актуальные вопросы (общенациональный и региональный аспекты). Ученые записки Выпуск 2 / Под общей ред В П. Ермакова — Пятигорск: Издательство ПГЛУ, 2003. — С.65−78.
  6. Цаканян Г. Н. Политические партии и организации «Белого» Юга России (к постановке проблемы) // Политические партии России история и современность — Пенза, 2003. — С 30−33.

ПосиланняРедагувати

  • Аксёнова Светлана, Жилкин Алексей. Монеты и банкноты России и СССР. — Ростов-на-Дону: Владис, 2008. — С. 320—322. — 416 с. — ISBN 978-5-9567-0443-1.
  • Веллер М. И., Буровский А. М. Гражданская история безумной войны. — М.: АСТ, 2007. — 640 с. — ISBN 978-5-17-45470-9.
  • Горожанин А. В., Ипполитов Г. М., Тараканов Ю. В. Проблемы государственного строительства на белом Юге России в годы гражданской войны, ноябрь 1917--ноябрь 1920 гг: история изучения. — НТЦ, 2003. — 113 с.
  • Егоров А. И. Разгром Деникина. 1919. — 1-е. — М.: Государственное военное издательство, 1931. — 232 с. — 8000 экз.
  • Рябуха Ю. В. Вооруженные Силы Юга России на территории Украины в 1919 г. — Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. — Всемирная история. / Харьковский Национальный Университет имени В. Н. Каразина. — Харьков, 2008.
  • Сирик С. Н. Белое движение на Юге России: от добровольчества к южно-российской государственности (1917—1920 гг.). — дис. на соискание уч. степени кан. ист. наук по спец-сти 07.00.02. — Москва, 2007. — 204 с.
  • Ушаков А. И., Федюк В. П. Белый Юг. Ноябрь 1919 — ноябрь 1920. — Москва: АИРО-XX, 1997. — ISBN 5-88735-045-8.
  • Цветков В. Ж. Белое дело в России. 1919 г. (формирование и эволюция политических структур Белого движения в России). — 1-е. — М.: «Посев», 2009. — 636 с. — 250 экз. — ISBN 978-5-85824-184-3.