Південно-західний китайський говір
Півде́нно-за́хідний го́вір (спрощ.: 西南官话; кит. трад.: 西南官話; піньїнь: Xīnán guānhuà, сінань ґуаньхуа) — діалект, яким розмовляють мешканці південно-західного Китаю. Найбільший серед усіх китайських діалектів за кількістю мовців та ареалом мовлення.
| Південно-західний говір | ||
|---|---|---|
 | ||
| Країни | Китайська Народна Республіка | |
| Носії | 200 000 000 (1988)[1] | |
| Класифікація | Сино-тибетські
| |
| Писемність | китайська писемність | |
| Коди | ||
| ISO 639-1 | Відсутній | |
| ISO 639-2 | — | |
| ISO 639-3 | —
| |
| Увага: Ця стаття може містити фонетичні символи МФА в юнікоді. | ||
Належить до південних говорів північного наріччя китайської мови. Наближений до розмовної китайської мови путунхуа.
Поширений на південному заході провінції Сичуань, місті Чунцін, провінції Юньнань, провінції Гуйчжоу, західній частині провінції Хубей та південно-західній частині провінції Хунань, Гуансі-Чжуанському автономному районі, деяких регіонах провінцій Шеньсі, Ганьсу і Цзянсі.
Кількість мовців 1988 рік становила близько 200 мільйонів осіб[1]. Це становить одну третину від загальної кількості усіх носіїв мандаринської мови.
Примітки ред.
- ↑ а б 中国语言地图集 / 中国社会科学院和澳大利亚人文科学院合编. — 香港: 朗文出版, 1988.; Language atlas of China / general editors, S.A. Wurm… [et al.]; cartography, Theo Baumann ; produced by the Australian Academy of the Humanities and the Chinese Academy of Social Science in collaboration with, and assisted by, the Department of Linguistics, the Research School of Pacific Studies, the Australian National University. — Hong Kong: Longman, 1988.
Джерела та література ред.
- (англ.) DeFrancis, John (1984). The Chinese Language: Fact and Fantasy. University of Hawaii Press. ISBN 0-8248-1068-6.
- (англ.) Language atlas of China. — Hong Kong: Longman, 1988.
- (кит.) 中国语言地图集 / 中国社会科学院和澳大利亚人文科学院合编. — 香港: 朗文出版, 1988.