Піанола
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (квітень 2016) |
Піанола або механічне фортепіано (англ. pianola, player piano, autopiano) — автоматичний механічний струнно-клавішний музичний інструмент, різновид піаніно. Музика для інструменту заздалегідь записується на перфорованій стрічці та відтворюється за допомогою спеціального пневматичного механізму. Перший зразок сконструйований 1895 року американським майстром Едвіном Скоттом Вотеєм[en] у Детройті. Після приєднання Вотея до компанії «Aeolian Company», інструмент розпочали виготовляти для продаж у США, згодом і для Європи. Найбільшою популярністю піанола користувалася на початку XX століття і викликала особливий інтерес у композиторів, які написали спеціальні твори для цього інструмента. Серед них: Ігор Стравінський, Пауль Гіндеміт, Даріус Мійо, Персі Грейнджер та інші. З появою грамофона, піаноли поступово вийшли з широкого вжитку, і з 1929 року, практично перестали випускатися компаніями-виробниками.[1] У другій половині XX століття до практики використання механічного фортепіано повертається видатний американський і мексиканський композитор-експериментатор Конлон Нанкарроу.[2]
Примітки ред.
- ↑ http://www.pianola.org
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 листопада 2015. Процитовано 13 грудня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела ред.
- Лебедєв В. К. (2010). Словник-довідник з інструментознавства: Навчальний посібник. Вінниця: Нова Книга. с. 89. ISBN 978-966-382-260-0. Процитовано 21 серпня 2021.