Відкрити головне меню

Павло Пятаченко, Павло П'ятаченко (рос. Пятаченко Павел; нар.14 грудня 1875 р., с. Ковтунівка — †9 червня 1935 р., с. Піддубці) — православний священик, протоієрей, капелан Армії УНР.

Павло Пятаченко
отець Павло
Пятаченко Павло.jpg
Народився 14 грудня 1875(1875-12-14)
с. Ковтунівка Пирятинського повіту Полтавської губернії
Помер 9 червня 1935(1935-06-09) (59 років)
с. Піддубці Луцького повіту
·убивство
Громадянство
(підданство)
Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Польща ПольщаFlag of Russia.svg Російська імперія
Alma mater Полтавська духовна семінарія
Титул протопресвітер
Військове звання капелан Coat of Arms of UNR.svg Армії УНР
Конфесія УАПЦ

ЖиттєписРедагувати

Народився у с. Ковтунівка Пирятинського повіту Полтавської губернії Російської імперії.

Завершив навчання в Полтавській духовній семінарії.

До 1917 р. був наглядачем за церковними школами Пирятинського повіту Полтавської губернії.

У 1919 р. евакуювався до Кам'янця-Подільського.

Навесні 1920 р. став капеланом у 2-й стрілецькій (згодом — 3-й Залізній) дивізії, був капеланом куреня та бригади. Від 26 листопада 1920 р. став капеланом 3-ї Залізної дивізії[1]. У 1920—1930 роки був парафіяльним священиком на Волині.

У 1923 р. служив у Горохівському повіті Волинського воєводства Польської Республіки[2].

Наприкінці серпня 1924 р. колишній військовий священик Армії УНР о. Павло П'ятаченко був призначений душпастирем у с. Хотинь Рівненського повіту[3] Волинського воєводства Польської Республіки.

Був вбитий у с. Піддубці Луцького повіту Волинського воєводства Польської Республіки, де був настоятелем парафії.

ПриміткиРедагувати

  1. Варунц Л. Д., Організація інституту військового духовенства армії української народної республіки // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ — Вісник (Комзюк А. Т.), 18.08.2008.
  2. «Національна самоідентифікація» // кафедра новітньої історії України ВНУ ім. Лесі Українки.
  3. Борщевич В., «Православне духовенство Волині у міжвоєнний період: Формування, тенденції розвитку», 29.10.2013.

ДжерелаРедагувати