Вулиця Євгена Чикаленка (Київ)

вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ
(Перенаправлено з Пушкінська вулиця (Київ))

Ву́лиця Євге́на Чикале́нка — вулиця в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Старий Київ. Пролягає від Прорізної вулиці до площі Льва Толстого.

Вулиця Євгена Чикаленка
Київ
Пушкінська вулиця Київ 2011 01.JPG
Місцевість Старий Київ
Район Шевченківський
Назва на честь Чикаленко Євген Харламович
Колишні назви
Єлизаветинська, Новоєлизаветинська, Пушкінська
Загальні відомості
Протяжність 975 м
Координати початку 50°26′53″ пн. ш. 30°31′09″ сх. д. / 50.448111° пн. ш. 30.519278° сх. д. / 50.448111; 30.519278Координати: 50°26′53″ пн. ш. 30°31′09″ сх. д. / 50.448111° пн. ш. 30.519278° сх. д. / 50.448111; 30.519278
Координати кінця 50°26′22″ пн. ш. 30°30′57″ сх. д. / 50.439639° пн. ш. 30.515917° сх. д. / 50.439639; 30.515917
Поштові індекси 01034, 01004
Транспорт
Найближчі станції метро Kyiv Metro Line 1.svg «Театральна»
Kyiv Metro Line 2.svg «Площа Льва Толстого»
Kyiv Metro Line 1.svg «Хрещатик»
Автобуси А 24 (Пл. Льва Толстого, будні)
Тролейбуси Тр 5, 8, 9, 17 (Пл. Льва Толстого)
Рух односторонній
Покриття асфальт, бруківка
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11398
У проєкті OpenStreetMap r370284
Мапа
CMNS: Вулиця Євгена Чикаленка у Вікісховищі

Прилучаються вулиця Богдана Хмельницького, бульвар Тараса Шевченка, вулиці Льва Толстого і Велика Васильківська.

ІсторіяРедагувати

Частина вулиці між Прорізною вулицею та бульваром Тараса Шевченка виникла у 1840-х роках і мала назву Єлизаветинська, на честь російської імператриці Єлизавети Петрівни. З 1869 року — Новоєлизаветинська[1]. Заключна частина вулиці сформувалася на початку 1870-х років, коли було продано та забудовано пустир навпроти університету (частину пустиря було забудовано, частину — перетворено на парк. 1899 року надано назву Пушкінська, з нагоди 100-річчя від дня народження Олександра Пушкіна.

На вулиці майже повністю збереглася забудова кінця XIX — початку ХХ століття. Лише початкова частина вулиці частково постраждала під час руйнування Хрещатика восени 1941 року і декілька будинків було знищено (№ 1, 2, 3, 4, 6).

У 70-х роках XIX ст. власником усієї парної частини вулиці був Василь Тарновський, який згодом частинами продав величезне землеволодіння. Вулиця належала до першого розряду, тому її забудовували кам'яними фасадними дво- і триповерховими будинками. Наприкінці XIX- на початку XX ст. поверховість та щільність забудови збільшилися[2].

Сучасна назва вулиці на честь мецената, одного з ініціаторів створення Центральної Ради Євгена Чикаленка — з 2022 року.[3] Така пропозиція, зокрема, набрала найбільшу кількість голосів при голосуванні на платформі «Київ Цифровий».[4]

Пам'ятки архітектури та історично цінні будівліРедагувати

Будинки № 5, 7 (арх. Д. Дяченко), 8, 9, 10, 11а, 12, 16, 17, 18, 19, 20, 23, 24, 25, 30, 31, 32, 37, 38, 39, 40, 41, 43, 43а споруджені у 2-й половині XIX — 1-й третині XX століття.

Установи та закладиРедагувати

ОсобистостіРедагувати

 
Меморіальна дошка на честь Марії Литвиненко-Вольгемут

ПриміткиРедагувати

  1. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
  2. Друг, Ольга Миколаївна. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів: Світ, 2013. — 496, [XVI] с. : іл.
  3. Рішення Київської міської ради від 27 жовтня 2022 року № 5569/5610 «Про перейменування вулиці Пушкінської у Шевченківському районі міста Києва» (дата публікації 16.11.2022) [Архівовано з першоджерела 21 листопада 2022.]
  4. Пояснювальна записка до рішення Київської міської ради від 27 жовтня 2022 року № 5569/5610 «Про перейменування вулиці Пушкінської у Шевченківському районі міста Києва» [Архівовано з першоджерела 21 листопада 2022.]
  5. Зовнішні справи. Розсекречені документи 14 березня 1943 — 30 грудня 1944. Архів оригіналу за 21 вересня 2015. Процитовано 5 грудня 2012. 
  6. Матяш І. Українсько-угорські відносини (1918–1991 рр.): інституційний аспект // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. — 2018. — Вип. 27. — С. 120—145.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати