Пушич Валентина Михайлівна

українська військова медичка, старша лейтенантка Збройних сил України

Валентина Михайлівна Пушич (позивний — Ромашка; Народилася 18 серпня 1980 року в м. Київ, Україна — 27 лютого 2022, поблизу м. Бровари, Україна) — українська військова медичка, старша лейтенантка Збройних сил України.

Валентина Пушич
Валентина Михайлівна Пушич
UA-OF1-SLT-GSB-H(2015).png Старший лейтенант
Пушич Валентина Михайлівна.jpg
Загальна інформація
Народження 18 серпня 1980(1980-08-18)
м. Київ, Україна
Смерть 27 лютого 2022(2022-02-27) (41 рік)
поблизу м. Бровари, Україна
(загинула рятуючи воїна)
Національність українка
Псевдо Ромашка
Військова служба
Роки служби 2017-2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

ЖиттєписРедагувати

Народилася 18 серпня 1980 року, з дитинства мріяла стати героїнею і медиком, а тому після закінчення дев'яти класів у школі вона вирушила до медичного училища, однак, вже після першого відвідування моргу в рамках навчання усвідомила, що не зможе пересилити страх перед чужим болем. У результаті повернулася до школи і постаралася відкинути думки про професію медика. Після закінчення середнього навчального закладу вона вступила до швейного училища, а згодом опинилася у Київському національному університеті технологій та дизайну, після закінчення якого почала працювати за спеціальністю. Більше того, їй навіть вдалося збудувати кар'єру модельєра чоловічого одягу[1].

Пізніше вирішила вивчитися на психолога. На той момент вона не знала, що в майбутньому новонабуті знання допоможуть їй на передовій. Коли розпочалася російсько-українська війна у 2014 році, Валентина вирішила піти до лав Збройних сил України. На посаду психолога жінку не взяли, але було місце у медичній роті.

З 2016 року проходила військову службу бойовим медиком у 72-й окремій механізованій бригаді. У 2017 році вивозила поранених під час боїв в Авдіївці Донецької області.

У 2018-му вирішила пройти офіцерські курси та підписати контракт ще на п’ять років[2].

Загинула 27 лютого 2022 року поблизу м. Бровари Київської області рятуючи пораненого хлопця. Похована 6 березня 2022 року на Лісовому кладовищі в м. Києві.

Залишилася мати та донька та друзі.

НагородиРедагувати

  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
  • орден «За мужність» III ступеня (2017) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.Нагороджена була Орденом Золотої зірки Героїня України посмертно.

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати