Пушич Валентина Михайлівна
Валентина Михайлівна Пушич (позивний — Ромашка; Народилася 18 серпня 1980 року в м. Київ, Україна — 27 лютого 2022, поблизу м. Бровари, Україна) — українська військова медичка, старша лейтенантка Збройних сил України.
| Валентина Пушич Валентина Михайлівна Пушич | |||
|---|---|---|---|
 Старший лейтенант | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
18 серпня 1980 м. Київ, Україна | ||
| Смерть |
27 лютого 2022 (41 рік) поблизу м. Бровари, Україна (загинула рятуючи воїна) | ||
| Національність | українка | ||
| Псевдо | Ромашка | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2017-2022 | ||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
ЖиттєписРедагувати
Народилася 18 серпня 1980 року, з дитинства мріяла стати героїнею і медиком, а тому після закінчення дев'яти класів у школі вона вирушила до медичного училища, однак, вже після першого відвідування моргу в рамках навчання усвідомила, що не зможе пересилити страх перед чужим болем. У результаті повернулася до школи і постаралася відкинути думки про професію медика. Після закінчення середнього навчального закладу вона вступила до швейного училища, а згодом опинилася у Київському національному університеті технологій та дизайну, після закінчення якого почала працювати за спеціальністю. Більше того, їй навіть вдалося збудувати кар'єру модельєра чоловічого одягу[1].
Пізніше вирішила вивчитися на психолога. На той момент вона не знала, що в майбутньому новонабуті знання допоможуть їй на передовій. Коли розпочалася російсько-українська війна у 2014 році, Валентина вирішила піти до лав Збройних сил України. На посаду психолога жінку не взяли, але було місце у медичній роті.
З 2016 року проходила військову службу бойовим медиком у 72-й окремій механізованій бригаді. У 2017 році вивозила поранених під час боїв в Авдіївці Донецької області.
У 2018-му вирішила пройти офіцерські курси та підписати контракт ще на п’ять років[2].
Загинула 27 лютого 2022 року поблизу м. Бровари Київської області рятуючи пораненого хлопця. Похована 6 березня 2022 року на Лісовому кладовищі в м. Києві.
Залишилася мати та донька та друзі.
НагородиРедагувати
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
- орден «За мужність» III ступеня (2017) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.Нагороджена була Орденом Золотої зірки Героїня України посмертно.
ДжерелаРедагувати
- Указ Президента України від 13 березня 2022 року № 131/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- Указ Президента України від 1 лютого 2017 року № 22/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
- Матюхін, Л. На нагородження орденом «За мужність» «Ромашка» не поїхала… не відпускали бої // Ветерани.UA.
- Матюхін, Л. Люди високої місії. На нагородження орденом «За мужність» «Ромашка» не поїхала… [Архівовано 4 червня 2019 у Wayback Machine.] // Голос України. — 2017. — 17 червня.
- Помстимося за легендарну «Ромашку» — медика Валентину Пушич // Україна молода. — 2022. — 3 березня.
- Варениця, І. У Києві попрощалися з бойовим медиком Валентиною «Ромашкою» Пушич // LB.ua. — 2022. — 6 березня.
- Ухман, М. Бойовий медик Валентина Пушич: «Можливо, не воїни повертаються із травмами, а наше суспільство не готове зустрічати морально здорових людей?» // Цензор. НЕТ. — 2021. — 20 червня.
ПриміткиРедагувати
|
Це незавершена стаття про українського військовослужбовця чи військовослужбовицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |