Публіцистичний стиль мовлення

Це стабільна версія, перевірена 7 листопада 2024.

Публіцистичний стиль мовлення використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній сферах та характеризується точністю та послідовністю викладення провідних тез. У сучасній науковій літературі дедалі частіше вживається термін «стиль масової інформації»[1] [2] [3] [4], що пояснюється глобалізованими процесами в суспільстві, зміною медійних ресурсів у світі та європейською традицією до класифікації функціональних стилів[5].

Використання

ред.

Сфера використання публіцистичного стилю — громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.

Основне призначення:

  • розв'язання актуальних суспільно-політичних проблем суспільства,
  • вплив на читача (слухача), спонукання до діяльності, формування певної громадянської позиції чи зміна поглядів,
  • донесення певних думок, переконань, ідей та теорій.

Особливості публіцистичного стилю

ред.

Основні ознаки:

Основні мовні засоби:


Публіцистичний стиль щодо жанрів, мовних особливостей і способів подання інформації поділяють на такі підстилі:

Тож як тільки комуністичний режим зрозумів, що ситуація вийшла з-під контролю, кампанію українізації в 1932—1933 роках було брутально припинено, а національне відродження умертвлено й розстріляно. Істинне ставлення більшовизму до українізації цілком однозначно виявилося вже на її початку на деяких заселених українцями теренах, що увійшли до складу Російської Федерації.

  • художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо), наприклад:

Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, той збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім'ям своєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, — це людина без роду й племені.

  • есе (короткий нарис вишуканої форми),
  • науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).

Примітки

ред.
  1. Штельмах, М. Л. (2005). Жанрова Диференціація Стилю Масової Інформації: Сучасна Аспектологія. Актуальні Проблеми Української Лінгвістики: Теорія І Практика. № 12. с. 133—143. ISSN 2311-2697. Процитовано 9 вересня 2017.
  2. Стилі сучасної української літературної мови - Украинский язык - Каталог для студента - Каталог статей - Школьный и студенчиский сайт. helpstudenty.at.ua. Процитовано 9 вересня 2017.
  3. Грицина, Валентина (2012). ОСОБЛИВОСТІ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО МОВЛЕННЯ ПОРІВНЯНО З ІНФОРМАЦІЙНИМ (українська) . Херсон: Херсонський державний університет. с. 32—38.
  4. EdEra. Стилі сучасної української літературної мови · Лайфхаки з української мови. ukr-lifehacks.ed-era.com (англ.). Архів оригіналу за 9 вересня 2017. Процитовано 9 вересня 2017.
  5. Шевченко, Лариса (2002). КОНЦЕПТИ ТЕОРІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ СТИЛЮ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ (українська) . Київ: Київський університет. с. 8—16.

Література

ред.
  • Алєксєєва Л. О. Виражальні засоби мови у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів. — Донецьк: Юго-Восток, 2009. — 202 с.
  • Богатько В. В. Явища еліпсису в мові сучасної української публіцистики: Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.01. — К., 2005. — 24 с.
  • Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови. — К.: Наук. думка, 1990. — 213 с.
  • Коваленко Б. О. Стилістично знижена лексика в мові сучасної української публіцистики. — Кам'янець-Поділ., 2010. — 159 с.
  • Мінкова О. Ф. Експресивний потенціал засобів вторинної номінації в мові новітньої української публіцистики. — Мелітополь: Вид. будинок ММД, 2012. — 175 с.
  • Різун В. В., Непийвода Н. Ф., Корнєєв В. М. Лінгвістика впливу. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. — 148 с.
  • Різун В. В., Непийвода Н. Ф., Корнєєв В. М. Лінгвістика впливу. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. — 148 с.
  • Селігей П. О. Як полонити читача з першого рядка // Стиль і текст. — Вип. 4. — 2003. — С. 150—189.

Посилання

ред.