Відкрити головне меню


Психосома́тика (грец. Ψυχήдуша і грец. σῶμα — тіло) — напрям у медицині (психосоматична медицина) та психології, що займається вивченням впливу психологічних (переважно психогенних) факторів на виникнення і подальшу динаміку соматичних (тілесних) захворювань. Згідно з основним постулатом цієї науки, основою є реакція на емоційне переживання, що супроводжується функціональними змінами і патологічними порушеннями в органах. Відповідна схильність може впливати на вибір органу або системи, що уражуються.

Психосоматика
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F40 - F48
MeSH D011611

У межах психосоматики досліджувалися і досліджуються зв'язки між характеристиками особистості (конституціональні особливості, риси характеру і особистості, стилі поведінки, типи емоційних конфліктів) і тими чи іншими соматичними захворюваннями. Популярна думка (у тому числі в альтернативній медицині), що всі хвороби людини виникають унаслідок психологічних невідповідностей і розладів, які виникають в душі, в підсвідомості, в думках людини.

Фройд видав світу знамениту теорію про "несвідоме", як продукт витіснення.В результаті, як зазначалось, деякі досить серйозні захворювання потрапили у категорію "істеричних" або "психосоматичних". Мова йде про такі недуги: бронхіальна астма, алергія, уявна вагітність, головний біль і мігрень. Сам Фройд говорив таке: "Якщо ми женемо якусь проблему у двері, потім вона, у вигляді симптому хвороб, проникає через вікно". Таким чином, людині не уникнути захворювання, якщо вона не вирішує проблему, а просто її ігнорує. За основу психосоматики береться механізм психологічного захисту - витіснення. Це означає приблизно наступне: кожен з нас намагається гнати від себе думки, які йому неприємні. Як наслідок, ми просто відкидаємо проблеми, а не вирішуємо їх. Ми не аналізуємо проблеми, тому що боїмося поглянути їм в очі і зіштовхнутись безпосередньо з ними. Набагато простіше закрити на них очі, постаратися не думати про неприємні речі. На жаль, витіснення таким способом проблеми не зникають, а просто переходять на інший рівень. Всі наші проблеми, в результаті, трансформуються з соціального рівня (тобто, міжособистісних взаємин) або психологічного (невиконаних бажань, наших мрій і прагнень, пригнічених емоцій, будь-яких внутрішніх конфліктів), на рівень нашої фізіології.


Найбільш вивчені психологічні чинники наступних захворювань та симптомів: бронхіальна астма, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, есенціальна артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, головний біль, цукровий діабет, ревматичний артрит, напруги, запаморочення, вегетативні розлади (часто «вегето-судинна дистонія»).

Соматичні захворювання, зумовлені психогенними факторами, називають «психосоматичними розладами».

В останні роки у ветеринарній медицині, завдяки появі нових методів дослідження, почала розвиватись галузь - ветеринарна психоневрологія - яка досліджує системні взаємозв'язки між діяльністю нервової системи, як єдиного цілого, та іншими органами і системами. Значну частину цієї дисципліни складає дослідження психосоматики.

Зміст

Психосоматичні захворюванняРедагувати

Психосоматичні захворювання — це захворювання, причинами яких є, переважно, розумові процеси хворого, а ніж, безпосередньоу будь-які фізіологічні причини. Якщо медичне обстеження не може виявити фізичну або органічну причину захворювання, або якщо захворювання є результатом таких емоційних станів як гнів, тривога, неврози, депресія, почуття провини, тоді хвороба може бути класифікована як психосоматична.

ІсторіяРедагувати

У грецькій філософії і медицині була вже поширеною думка про вплив душі та духу на тіло.

Одним з перших термін «психосоматичний» у 1818 році використав лікар Йоган-Крістіан Гейнрот (Хейнрот, Heinroth). А у 1822 році Якобі (Jacobi) доповнив цю галузь поняттям «соматопсихічний».

У наш час цей підхід поширився у 20-50-х роках XX століття. У галузі психосоматичної медицини працювали Ф. Александер, С. Джеліфф, Ф. Данбар, Е. Вейсс, О. Інгліш та ін. У 1939 році у США почалося видання журналу «Психосоматична медицина». У 1950 році було створено Американську психосоматичну спілку.

Зигмунд Фройд досліджував психосоматичні захворювання, що сформувало його теорію про «несвідоме» і «витіснення». Багато відомих захворювань раніше класифікували як «істеричні» або «психосоматичні», наприклад: астма, алергії, уявна вагітність і мігрені. Стосовно деяких захворювань тривають суперечки, наприклад з хімічною чутливістю, синдромом війни в затоці і синдромом хронічної втоми. Деякі люди вважають, що стигмати — це психосоматичне захворювання, засноване на ототожненні з біблійними муками Христа.

Сучасне значенняРедагувати

Термін «психосоматичний» почало сприйматись негативно у сучасній медицині, тому що його плутають з симуляцією, психічним розладом або відвертим шахрайством. Психосоматичний біль важко відрізнити від станів, зазначених вище, але справжній психосоматичний біль спричинений, більше, несвідомим розумом, ніж симптомами хвороби або пораненням. Психосоматичне захворювання може з'явитися у результаті проблем у взаєминах, стресу або інших нефізіологічних причин,які часто викликані зовнішніми факторами.

ЛікуванняРедагувати

Для лікування психосоматичних захворювань використовуються різні види психотерапії і альтернативна медицина. У деяких випадках психосоматичні захворювання можуть загостритися або зникнути після заяви, зробленої визнаним авторитетом. В даний час лікування в основному проводиться транквілізаторами або антидепресантами у поєднанні з психотерапією[1][2]. На відміну від іпохондрії, яка деякими помилково вважається психосоматичним захворюванням, хворі психосоматичними захворюваннями відчувають справжній біль, справжню нудоту або інші справжні фізично відчутні симптоми, але без діагностованої причини.

Психосоматичні причини хворобРедагувати

Здавна вважалося, що все, що впливає на мозок, впливає і на тіло. Але в ХVII ст., медики та вчені розділили дві незалежні складові людини: тіло і розум. Відповідно, хвороби були або душевні, або тілесні, і лікували їх абсолютно різними способами.

Зараз знову є тенденція повернення до колишньої точки зору на зцілення людини. Людина несе відповідальність як за свої хвороби, так і за своє одужання. У медичній літературі описано багато прикладів зцілення важкохворих людей, якщо вони вірили у можливість свого одужання, а головне — у можливість самостійно впливати на перебіг хвороби та її кінцевий результат. Навіть таке захворювання, як рак, що вважається невиліковним, в деяких випадках піддається лікуванню.

  • Хвороби серця найчастіше виникають як наслідок нестачі любові та безпеки, а також від емоційної замкнутості. Людина, що не вірить у можливість любові або ж забороняє собі виявити свою любов до інших людей, неодмінно зіткнеться з проявами серцево-судинних захворювань.
  • Артрити, як помічено, вражають людей, які не можуть сказати «ні» і звинувачують інших у тому, що їх експлуатують.
  • Гіпертонія нерідко виникає через самовпевнене бажання взяти на себе непосильне навантаження, працювати без відпочинку, потребою виправдати очікування інших, залишитися значущим і шанованим в їхніх очах, у зв'язку з чим відбувається витіснення власних глибинних почуттів і потреб.
  • Проблеми з нирками бувають викликані осудом, розчаруванням, невдачею в житті, критикою. Цим людям постійно здається, що їх обманюють і зневажають. Подібні почуття та емоції призводять до нездорових хімічних процесів у тілі.
  • Збій імунної системи і, як наслідок, застуда є для людини сигналом з боку організму: «Зупинися, зроби перепочинок, ти занадто багато намагаєшся встигнути!»
  • Астма, проблеми з легенями бувають викликані невмінням (або небажанням) жити самостійно.
  • Шлункові проблеми — виразковий коліт, запори — є наслідком переживання помилок минулого, небажання відпустити старі ідеї і взяти на себе відповідальність за сьогодення. Шлунок чутливо реагує на наші проблеми, страхи, ненависть, агресивність і заздрість. Придушення цих почуттів, небажання зізнатись собі у них, спроба проігнорувати і «забути» їх замість осмислення, усвідомлення та дозволу, можуть стати причиною різних шлункових розладів.
  • Тривале роздратування, особливо під час стресу, призводить до гастриту.
  • Запори свідчать про надлишок накопичених почуттів, уявлень і переживань, з якими людина не може або не бажає розлучитися, не може звільнити місце для нових.
  • Печія — свідчення витісненої агресивності.
  • Проблеми із зором — небажання щось бачити, неприйняття навколишнього світу таким, яким він є. Аналогічно — проблеми зі слухом. Недочування, глухота наступають тоді, коли ми намагаємося ігнорувати інформацію, яка приходить до нас на аудіальному рівні.
  • Інфекційні захворювання. Пусковими механізмами є роздратування, злість, досада. Будь-яка інфекція вказує на душевний розлад. Слабкий опір організму, на який накладається інфікування, пов'язаний з порушенням душевної рівноваги.
  • Ожиріння — прояв тенденції захищатися від чогось. Почуття внутрішньої порожнечі часто пробуджує апетит. Процес поглинання їжі забезпечує багатьом людям відчуття «придбання». Але душевний дефіцит не заповниш їжею.
  • Проблеми з зубами найчастіше бувають викликані нерішучістю, невмінням приймати самостійні рішення. Така людина боїться наслідків своїх рішень. Карієс віднімає в зубів твердість. Саме таким чином імунна система людини реагує на внутрішню нестійкість мрій, невпевненість у досягненні обраної мети, усвідомлення «нездоланності» життєвих труднощів.
  • Проблеми зі спиною можуть бути наслідком пережитого, нестачі підтримки, внутрішнього перенапруження, зайвої вимогливості до себе.
  • Безсоння — втеча від життя, небажання визнавати його тіньові сторони. Потрібно знайти істинну причину занепокоєння, навчитися підводити підсумки дня, повернути собі нормальний ритм, дозволити собі ввечері догляд та сон — все це допоможе вирішити проблеми.
  • Низка нещасних випадків свідчать про те, що людина відчуває себе у чомусь винною і рефлекторно карає себе.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Skumin V A Borderline mental disorders in chronic diseases of the digestive system in children and adolescents. Zhurnal nevropatologii i psikhiatrii imeni SS Korsakova Moscow Russia 1952 (1991), Volume: 91, Issue: 8, Pages: 81-84 PubMed: 1661526. Архів оригіналу за 2 лютий 2014. Процитовано 28 грудень 2012. 
  2. Skumin, VA (1982). Непсихотические нарушения психики у больных с приобретёнными пороками сердца до и после операции (обзор). [Nonpsychotic mental disorders in patients with acquired heart defects before and after surgery (review)]. Zhurnal nevropatologii i psikhiatrii imeni S.S. Korsakova (Russian) 82 (11): 130–5. PMID 6758444. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Франц Александер «Психосоматическая медицина. Принципы и практическое применение». /Пер. с англ. С. Могилевского.; М.:Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002; 352 с.; ISBN 5-04-009099-4
  • Бройтигам В., Кристиан П., Рад М. «Психосоматическая медицина», /Пер. с нем.; М.: ГЭОТАР Медицина, 1999 г.; 376 с.; ISBN 5-88816-056-3
  • Клиническая психология: Учебник. Под ред. Карвасарского Б. Д.; Питер; 2004 г.; 960 с.; ISBN 5-8046-0187-3
  • Средство от болезней Автор: Гусев В. А. Опубликовано: АСТ Год: (2007) ISBN 978-5-17-045416-7
  • БСЭ «Психосоматика»
  • Кругосвет «Психосоматическая медицина»

ЛітератураРедагувати

  • Психосоматика: основи психодіагностики та психотерапії: навчальний посібник: [для вищих навчальних закладів] / Л. І. Дідковська. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 264 с.