Пріцкер Борис Абрамович

Борис Абрамович Прінцкер (нар. 17 травня 1910(19100517), Київ — † 15 липня 1992, Київ) — український архітектор, член Спілки архітекторів СРСР.

Борис Абрамович Прінцкер
Файл:Борис Прінцкер.jpg
Народження	17 травня 1910(1910-05-17) Київ
Смерть	15 липня 1992(1992-07-15) (82 роки) Київ
Країна	СРСР
Навчання	Київський художній інститут та Київський інженерно-будівельний інститут
Діяльність	архітектор
Нагороди

Біографія

Народився 17 травня 1910 у Києві, в родині ремісника.

1925 року закінчив семирічну трудову школу. 1927 року закінчив 2-гу будівельну Профтехшколу за спеціальністю "технік-будівельник". Працював десятником на будівництві та займався на підготовчих вечірніх курсах при Київському художньому інституті. У 1929-1934 роках - студент Київського художнього інституту, потім - Київського інженерно-будівельного інституту, де закінчив архітектурний факультет. Після завершення інституту з 1934 року працював архітектором на будівництві селища ДВРЗ.

У 1936-1937 роках працював у «Укрвиставкомі» на Всесоюзній сільськогосподарській виставці, де проектував виставкові павільйони.

Протягом 1937-1939 років перебуває на військовій службі у місті Чита як архітектор Воєнпроєкту.

У червні 1941 року пішов на фронт, де був командиром роти саперного батальйону на Калінінському, Ленінградському та 2 Прибалтійському фронтах. Перебував на військовій службі до 1946 року. Нагороджений орденом та медалями.

Після завершення 2 Світової війни з 1946 року працював у архітектурній майстерні управління санаторіїв ВЦСПС. З 1950 року - головний архітектор проектів у «Київоблпроекті». За участь у розробці проекту центральної площі міста Переяслав Борису Пріцкеру присуджено Почесна грамота Ради міністірв УРСР та відзначено першою премією за кращі житлові та цивільні будинки, споруджені в УРСР у 1954 році.

За проекти планування і забудови села Кодаки нагороджений дипломом та премією ради міністрів СРСР у 1969 році.

Борис Пріцкер пішов на пенсію 1973 року, проте і надалі був членом архітектурно-художньої ради при Управлінні Головного архітектора міста Києва.

Помер 15 липня 1992 року у Києві, де і похований.

Творчість

Споруди

• Забудова селища ДВРЗ у Києві (житлові будинки: на Алматинській, № 99, 103, 105, 111, 113, 115, Інженера Бородіна, № 7, 9, 10, 11, 12, Волховській № 3, 4, 5, 6, 8, 10, 12/14, Макаренка, № 4, 6 та будинок культури (останній не зберігся)) (1934-1936);
• Виставкові павільйони на Всесоюзній сільськогосподарській виставці (1936-1937);
• Будинок інвалідів та літніх людей у Святошині (1951);
• Клуб Товариства сліпих на вулиці Совській, 52 (нині Проспект Валерія Лобановського, 115) (1951);
• Забудова села Кодаки (1965);

Проекти

• Будинок відпочинку вагітних жінок у Пуща-Водиці (1946);
• Будинок відпочинку ВЦСПС у селі Горбанівка (1946);
• Соснівський туберкульозний диспансер ВСЦПС (1947);
• Санаторій ВЦСПС у Ворзелі (1949);
• Санаторій ВЦСПС ім. Хрущова у Берегварі (1949);
• Одноденний будинок відпочинку ВЦСПС у Пуща-Водиці (1950);
• Готель на 50 місць у місті Переяслав (1951-1954);
• Житловий будинок на Автостраді, 18 (бл. 1956);
• Проекти забудови міста Целінограда та області (Казахстан) (1960-і);
• Житловий район заводу «Червоний екскаватор» у смт Бородянка (1970);
• Будинок культури трудових резервів у Києві (бульвар Тараса Шевченка, 27);
• Одноденний будинок відпочинку ВЦСПС на Трухановому острові;
• Їдальня будинку відпочинку ВЦСПС у місті Немирів.

Публікації

• Прінцкер Б, Гіммельфарб І. У сосновому бору - соціалістичне містечко Дарницького вагоноремонтного заводу // Соціалістичний Київ. - 1935, № 6, с. 26-27.

Джерела

• Невідоме Лівобережжя з кінця XIX до середини XX ст. / Кирило Степанець, Олександр Михайлик, Семен Широчин. — К. : [б. в.], 2017. — 232 с.
• Невідомі периферії Києва. Святошинський район / Семен Широчин, Олександр Михайлик. — К.:SKYHORSE, 2019, — 232 с.
• Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 4. Modernized Socialist Realism: 1955–1991. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2022. С. 108. ISBN 978-3-933713-65-0.