Прохорівка (Черкаський район)

село в Канівському районі Черкаської області (Україна)

Прохорі́вка — село в Україні, в Черкаському районі Черкаської області, у складі Ліплявської сільської громади.

село Прохорівка
Прохорівська церква
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Черкаський район
Громада Ліплявська сільська громада
Облікова картка Прохорівка 
Основні дані
Засноване 1622
Населення 405 осіб (2001)
Поштовий індекс 19023
Телефонний код +380 4736
Географічні дані
Географічні координати 49°42′46″ пн. ш. 31°36′49″ сх. д. / 49.71278° пн. ш. 31.61361° сх. д. / 49.71278; 31.61361Координати: 49°42′46″ пн. ш. 31°36′49″ сх. д. / 49.71278° пн. ш. 31.61361° сх. д. / 49.71278; 31.61361
Середня висота
над рівнем моря
83 м
Водойми Річище (рукав Дніпра)
Відстань до
районного центру
7 км
Найближча залізнична станція Ліпляве
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Адреса ради с. Ліпляве
Карта
Прохорівка. Карта розташування: Україна
Прохорівка
Прохорівка
Прохорівка. Карта розташування: Черкаська область
Прохорівка
Прохорівка
Мапа
Мапа

CMNS: Прохорівка у Вікісховищі

Історія ред.

Назва села походить або від імені першого поселенця Прохора, або від козацького роду Прохоровичів.

Прохорівка виникла в часи масових утеч закріпаченого селянства Правобережжя на вільні задніпровські землі. Вперше село згадується в люстрації Київського воєводства 1622 року як містечко в складі Канівського староства. Зображено село було також і на мапі Боплана. Спочатку Прохорівка була козацьким поселенням, в 1648 році увійшла до складу Бубнівської сотні, а з 1735 року стала центром окремої сотні.

Під час Північної війни прохорівці у складі Переяславського полку 1701 року взяли участь у бою під Єрестефером. Пізніше вони захищали Полтаву від шведських військ. Тут особливо відзначився козак Михайло Прохоренко (Прохорович). 1708 року він був бубнівським сотником. З 1709 по 1781 рік Прохорівка — місце знаходження Бубнівського сотенного управління.

В 17291731 роках село було «вільне і диспозиції гетьманській належне», в якому налічувалось 25 козацьких дворів. За даними Генерального опису Лівобережної України 17651769 років та ревізії 1767 року в Прохорівці налічувалось 125 дворів та 20 бездвірних хат, населення становило 565 осіб. В поселенні діяли 3 винокурні, 2 водяні млини, 4 пасіки. В 17811787 роках село вже нараховувало 241 двір та 674 жителя. Землі належали Івану Максимовичу, Івану Базилевичу, Петру Неверовському, різним казенним людям, козакам та селянам.

В 1861 році тут проживало 1 407 осіб. Поблизу села існував хутір Михайлова Гора, де з 1845 року проживав український вчений-природознавець Михайло Максимович. На початку XX століття в Прохорівці проживало 2 400 осіб в 436 господарствах.

У березня 1919 року в селі було створено перше ТСОЗ, яке об'єднало 20 бідняцьких господарств. 1929 року на основі товариства створено першу сільгоспартіль «Новий шлях». 1930 року засновано перший колгосп «ВУАН», згодом перейменований в імені Чапаєва. В 1952 році обидва господарства об'єднались в колгосп імені Шевченка. В роки Голодомору 1932—1933 років в селі офіційно убито голодом 70 односельців. Пізніше 11 жителів комуністи депортували.

1941 сталіністи втекли із села. З фронтів не повернулось 130 односельців.

До початку 1960-их років в Прохорівці діяла середня школа, яку в 1970-их роках було ліквідовано. В 1959 році місцевий колгосп та сусідній сушківський «Комуніст» об'єднались в єдине господарство імені Шевченка, а пізніше перейменоване в «Росія». З 1965 року Прохорівка у складі Канівського району.

Населення ред.

Мовний склад ред.

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 402 99,26 %
Інше 3 0,74 %
Разом 405 100,00 %

Сучасність ред.

На сьогодні в селі діють пошта, амбулаторія, сільський клуб, аптека, лісництво, декілька баз відпочинку. Прохорівський млин занедбаний і не виконує своїх функцій, використовуючись у якості складських приміщень. На землях села працюють ХПП «Гладківщанське» та СТОВ «Богатир».

Відомі люди ред.

Декілька разів у селі бували Микола Гоголь і Тарас Шевченко (останній раз з 13 по 26 червня 1859 року). В селі проживав український політик та кінорежисер Юрій Іллєнко з дружиною, де він і похований. На Михайловій Горі також похований перший ректор Київського університету Михайло Максимович. Зараз у селі живуть нащадки українського поета Володимира Миколайовича Сосюри.

В селі народились:

Авіаційні пам’ятники ред.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних