Профіль Ейнасто (або модель Ейнасто) — математична функція, що описує, як щільність кулястої зоряної системи змінюється з відстанню від її центру. Яан Ейнасто вперше виклав свою модель на конференції 1963 року в Алмати, Казахстан[1].

Профілі Ейнасто.

Профіль Ейнасто має форму ступеневого логарифмічного схилу:

,

що можна переписати у вигляді:

Параметр контролює ступінь вигину профілю. Це можна побачити, обчислюючи схил на логарифм-логарифмічному графіку:

Чим більше значення , тим різкіше змінюється нахил із радіусом (див.малюнок). Закон Ейнасто можна описати як узагальнення ступеневого закону, , який має постійний нахил на логарифм-логарифмічному графіку.

Профіль Ейнасто має однакову форму з профілем Серсіка, який використовується для опису поверхневої яскравості (тобто, проектованої щільності) галактик.

Модель Ейнасто використовується для опису багатьох типів систем, зокрема галактик[2] і гало темної матерії[3].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. J. Einasto (1965), Kinematics and dynamics of stellar systems, Trudy Inst. Astrofiz. Alma-Ata 5, 87
  2. J. Einasto and U. Haud (1989), Galactic models with massive corona. I — Method. II — Galaxy [Архівовано 17 червня 2019 у Wayback Machine.] Astron. Astrophys. 223, 89
  3. Merritt, David; Graham, Alister та ін. (2006). Empirical Models for Dark Matter Halos. The Astronomical Journal. 132 (6): 2685–2700. arXiv:astro-ph/0509417. Bibcode:2006AJ....132.2685M. doi:10.1086/508988. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 18 вересня 2017. 

Посилання ред.