Відкрити головне меню
Протопланета, 4 Веста

Протопланета — великий планетний зародок в протопланетному диску, що пройшов стадію внутрішнього плавлення, що призвело до диференціації надр. Вважають, що ці небесні тіла утворилися з планетозималей кілометрових розмірів, що стикалися одна з одною. Відповідно до теорії формування планет, протопланети вносили невеликі збурення в орбіти одна одної і в результаті стикалися, поступово утворюючи великі планети.

У випадку з Сонячною системою вважають, що зіткнення планетозималей породило кілька сотень планетарних ембріонів. Такі зародки були схожі на Цереру і Плутон: їх маса становила 1022 — 1023 кг, а діаметр — кілька тисяч кілометрів. Протягом сотень мільйонів років вони стикалися одна з одною, в результаті чого їх розмір збільшувався, а кількість зменшувалася. Деталі цього процесу невідомі, але його ділять на три стадії (три покоління протопланет). Зрештою залишилося лише кілька зародків планет, які, зіткнувшись, з'єдналися в повноцінні планети[1].

У складі ранніх протопланет було багато радіоактивних елементів, які з часом розпадалися. Тепло від цього розпаду, а також від зіткнень і гравітаційного тиску, плавило деяку частину надр протопланет в міру їх зростання і перетворення у планети. В розплавлених зонах важкі елементи опускалися до ядра планети, а більш легкі — піднімалися до її поверхні. Цей процес називають гравітаційною диференціацією. Вивчення складу метеоритів показує, що подібна диференціація мала місце і в деяких астероїдах.

Теорія гігантського зіткнення припускає, що Земля і Місяць сформувався при колосальному зіткненні гіпотетичної протопланети Тейї з Землею у ранній історії Сонячної системи.

Усередині Сонячної системи налічують три більш-менш вцілілі і незаймані протопланети — це Церера, 2 Паллада і 4 Веста[2].До протопланет також відносять і карликові планети пояса Койпера[3]. Так як на Землі були знайдені метеорити з заліза, то вважається цілком імовірним, що в поясі астероїдів були протопланети з металевими ядрами, а їх руйнування стало причиною появи цих метеоритів.

У лютому 2013 року астрономи провели перше безпосереднє спостереження за протопланетою, що формується в газопиловій хмарі віддаленої зірки[4].

ПриміткиРедагувати

  1. McBride, Neil; Iain Gilmour, Philip A. Bland, Elaine A. Moore, Mike Widdowson, Ian Wright (2004). An Introduction to the Solar System. Cambridge: Cambridge University Press. с. 56. ISBN 978052183735 Перевірте значення |isbn= (довідка). 
  2. BIG PIC: 2 Pallas, the Asteroid with Protoplanetary Attitude. Discovery Space. Discovery Communications. 2009-10-08. Архів оригіналу за 2012-08-25. Процитовано 2009-10-08. 
  3. Alan Boyle (2009-10-08). Protoplanet frozen in time. MSNBC. Архів оригіналу за 2012-08-25. Процитовано 2009-09-12. 
  4. The Birth of a Giant Planet?. European Southern Observatory. 28 February 2013. Процитовано 2 March 2013. 

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати