Відкрити головне меню
Проскомидія
Проскомидія в Свято-Георгіївському храмі ПЦУ с. Колоденка

Проскоми́дія — (грец. προσκομιδή, «принесення», «піднесення», від προσκομίζω, «приносити»)[1] — перша частина[2] літургії візантійського обряду (як Івана Златоустого, так і Василія Великого), що здійснюється у православних та східних католицьких церквах. На ній шляхом особливих священнодійств, з принесених хлібу і вина готується матерія для Євхаристії і при цьому здійснюється поминання всіх членів Церкви, як живих, так і покійних.

Для звершення Проскомидії потрібно п’ять просфор. Та просфора, з якої беруться частинки для причастя вірних називається – Агничною просфорою. Та, з якої витягуються частинки в честь Божої Матері – Богородичною просфорою. А за чини святих – Девятичинною. Якщо є традиція приносити віруючими просфори на поминання, то перші п’ять випікаються більшими за розмірами.[2]

Вино для Причастя береться виноградне, червоне, яке своїм виглядом символізує кров Христову. Під час служби його двічі змішують з водою, в пам’ять про те, як із пробитого ребра Спасителя витекла кров і вода.[2]

Для вирізання частинок з просфор вживається спеціальний ніж - Копіє, який є образом того списа, котрим воїн проколов Христа, щоб упевнитися в смерті.[3]

Порядок БогослужінняРедагувати

Проскомідія розпочинаєтсья молитвою “благословенний Бог наш”[1].

Спочатку з найбільшої просфори вирізається та витягується середина, т.зв. Агнець. Священик ставить його посередині дискосу та робить на ньому невеликі надрізи з чотирьох сторін. Далі він копієм «пробиває» – проколює Агнець з правого боку, та вливає до чаші вино та невелику кількість води.[3]

Далі з іншої просфори – Богородичної – витягують частинку в честь Божої Матері, яку покладають із лівого від священника боку від Агнця.[3]

Із третьої просфори витягаються дев’ять частичок, на честь святих угодників: Іоана Предтечі, пророків, апостолів, святителів, мучеників, преподобних, безсрібників, праведних Іоакима та Анни, святого дня та святого, чия Літургія звершується.[2][3]

Із четвертої просфори виймаються частички за здоров’я живих – тих, хто за кого подали «записки» на проскомідію.[4]

П’ята просфора завжди призначена для виймання частичок за померлих.[4] Пом’янувши всіх живих і померлих, священик знову повертається до четвертої просфори, з якої витягує частичку за себе, промовляючи слова «Пом’яни, Господи, і моє не достоїнство, та прости мені всяку провину вільну та невільну».[2]

Крім того, виймаються також частинки і з просфор, що подаються віруючими за здоров'я і упокій з поминанням імен з пом’яників. Вийняті з просфор часточки в кінці Літургії занурюються в Святу Чашу, при проголошенні священиком слів: "Омий, Господи, гріхи тих, що поминаються тут Чесною Твоєю Кров’ю, молитвами святих Твоїх".[3]

Після звершення Проскомідії, диякон або паламар приносять до жертівника розпалене кадило. Священик обвіває почергово фіміамом звіздицю, та покриває нею дискос, а дискос – першим малим покрівцем. Так само, він обвіває другий малий покрівець, покриваючи Чашу, а більшим, т. зв. Воздухом покриває Чашу та Дискос одночасно.[2]

Завершується проскомідія кадінням св.Жертовника та заготовлених на ньому Св.Дарів. Після завершення молитв священник промовляє т.зв. відпуст[5] (коротку молитву[6]) та після кадіння храму – починається сама Божественна літургія.[2]

Символізм ПроскомидіїРедагувати

При звершенні Проскомидії священні предмети та дії мають особливе символічне значення[5][7]:

  • Дискос знаменує ясла, вифлиємську печеру.
  • З'єднання всіх часток у певному порядку на дискосі символізує всю Церкву.
  • Звіздиця – Вифлеємську зірку.
  • Покрівці і пелена-воздух символізують пелени під час Різдва Христового і плащаницю при Його похованні.
  • Потир – Чашу, в якій священнодіяв Ісус Христос.
  • Приготування Агнця – Різдво, страждання і смерть Ісуса Христа.
  • Кадило і ладан – подарунки, принесені волхвами і запашні мазі, принесені Никодимом при похованні Господа.
  • Копіє, який є образом того списа, котрим воїн проколов Христа, щоб упевнитися в смерті.

ПриміткиРедагувати