Відкрити головне меню

«Проліта́ючи над гніздо́м зозу́лі» (англ. One Flew Over the Cuckoo's Nest — дослівно: «Політ над зозулиним гніздом») — американський культовий фільм Мілоша Формана. Екранізація однойменного роману Кена Кізі (Ken Kesey). Прем'єра відбулася 19 листопада 1975 року. За увесь час існування премії «Оскар» фільм став другим з трьох фільмів, які завоювали її у всіх п'яти головних номінаціях. Дотепер це вдалося тільки фільмові «Це сталося якось вночі» (1934). Після цих двох фільмів лише один зміг повторити дане досягнення — «Мовчання ягнят» (1991). Фільм «Пролітаючи над гніздом зозулі» отримав нагороди як найкращий фільм, за найкращу режисуру, найкращих актора та акторку у головних ролях, найкращий адаптований сценарій, а також завоював 11 номінацій і 28 інших нагород. На 18 вересня 2018 року фільм займав 16-у позицію у списку «250 кращих фільмів за версією IMDb».

Пролітаючи над гніздом зозулі Picto infobox cinema.png
англ. One Flew Over the Cuckoo's Nest
Пролітаючи над гніздом зозулі постер.jpg
Жанр драма
Режисер Мілош Форман
Продюсер Майкл Дуглас
Саул Зейнц
Сценарист Бо Голдман
Кен Кізі (роман)
На основі Політ над гніздом зозулі
У головних
ролях
Джек Ніколсон
Луїза Флетчер
Віл Семпсон
Бред Дуріф
Денні Де Віто
Крістофер Ллойд
Оператор Гаскел Векслер
Композитор Джек Ніцше
Кінокомпанія Fantasy Films
Дистриб'ютор United Artists
Тривалість 133 хв.
Мова англійська
Країна Flag of the United States.svg США
Рік 1975
Дата виходу 19 листопада 1975
Кошторис 4,4 млн. $
Касові збори 112 млн. $[1]
IMDb ID 0073486
Рейтинг MPAA: R
Попередній «Відходжу»
Наступний «Волосся»
Пролітаючи над гніздом зозулі у Вікісховищі?
Q: Пролітаючи над гніздом зозулі у Вікіцитатах

Зміст

СюжетРедагувати

Злочинець Рендл Патрік Макмерфі (Джек Ніколсон) потрапляє до в'язниці на невеликий термін. Щоб відпочити від тюремної праці, він симулює божевілля й потрапляє до психіатричної клініки на обстеження. Вільний духом, оригінальний, з гарячою кров'ю в жилах і гострий на язик бунтар, здається, насолоджується свободою в компанії психів і сподівається провести так увесь залишок свого ув'язнення. Але поступово він розуміє, якими невільними є пацієнти клініки та як їх пригнічує старша медсестра Мілдред Ретчед (Луїза Флетчер), що встановила у відділенні суворий розпорядок і неухильно вимагає його дотримання. Це викликає внутрішній протест у Макмерфі і він починає «лікувати» пацієнтів по-своєму: спочатку він грає з ними в карти й баскетбол, а потім без дозволу вивозить їх катером на риболовлю. Між Ретчед і Макмерфі починається боротьба за думки й серця пацієнтів. Макмерфі дізнається, що багато пацієнтів перебувають у лікарні з власної волі (у той час як він сам — на примусовому лікуванні) й не може з цим змиритися. Він намагається показати їм переваги вільного життя й самостійності. Водночас деспотична сестра Ретчед починає «закручувати гайки» й указувати пацієнтам на їхню нікчемність і залежність. Але Макмерфі поступово бере гору в цій дуелі.

Щоб закріпити свою перемогу, він вирішує влаштувати у відділенні вечірку з алкоголем і дівчатами, а потім утекти. Підкупивши санітара, він проводить у лікарню знайомих дівчат легкої поведінки, які приносять спиртні напої. Гулянка вдалася на славу, але перед самою втечею Рендл просить одну з дівчат покохатися з одним молодим і надзвичайно сором'язливим пацієнтом, (можливо, позбавити його невинності), до якого він відчував особливу прихильність. Тим часом п'яний Макмерфі засинає (хоча вікно з ґратами вже відкрито і залишається лише вилізти назовні), і втеча не вдається. А зранку приходить медсестра Ретчед, і, побачивши всюди хаос і безлад, лютує. Заставши молодого пацієнта з повією, вона починає докоряти йому, знаючи про його психічну нестабільність, погрожуючи розповісти про те, що трапилося, матері пацієнта, яка є її давньою подругою. Він не може знести її докорів, навісніє, санітари ведуть його до окремої палати, де він, залишившись сам, накладає на себе руки. Побачивши це, Макмерфі шаленіє й накидається на Ретчед, щоб її задушити. Його відтягують, визнають агресивним божевільним і піддають лоботомії.

У кінцевій сцені фільму величезний пацієнт-індіанець на прізвисько «Вождь» (Вілл Семпсон), що також планував утекти з головним героєм, зглянувшись над волелюбним Макмерфі, який після «лікування» перетворився на «рослину», вбиває його, задушивши подушкою, а потім сам тікає на волю, здійснивши Макмерфієву мрію.

У роляхРедагувати

Актори Персонажі
Джек Ніколсон Рендл Патрік Макмерфі
Луїза Флетчер Мілдред Ретчед
Віл Семпсон Вождь Бромден
Бред Дуріф Біллі Біббіт
Денні Де Віто Мартіні
Крістофер Ллойд Макс Тебер

Номінації та нагороди[2]Редагувати

Рік Нагорода Категорія Номінант Результат
1976 «Оскар» Найкращий фільм Сауль Заенц, Майкл Дуглас Нагорода
Найкраща чоловіча роль Джек Ніколсон Нагорода
Найкраща жіноча роль Луїза Флетчер Нагорода
Найкращий режисер Мілош Форман Нагорода
Найкращий адаптований сценарій Лоуренс Гаубен, Бу Голдман Нагорода
Найкраща чоловіча роль другого плану Бред Дуріф Номінація
Найкраща операторська робота Гаскелл Векслер, Білл Батлер Номінація
Найкращий монтаж Річард Шею, Лінзе Клінгмен, Шелдон Кан Номінація
Найкраща музика до фільму Джек Ніцш Номінація
«Золотий глобус» Найкращий фільм — драма «Пролітаючи над гніздом зозулі» Нагорода
Найкращий дебют актора у фільмі Бред Дуріф Нагорода
Найкраща жіноча роль у фільмі — драма Луїза Флетчер Нагорода
Найкращий режисер Мілош Форман Нагорода
Найкращий сценарій кінофільму Лоуренс Гаубен, Бу Голдман Нагорода
Найкраща чоловіча роль у фільмі — драма Джек Ніколсон Нагорода
1977 Премія БАФТА Найкраща чоловіча роль Джек Ніколсон Нагорода
Найкраща жіноча роль Луїза Флетчер Нагорода
Найкраща режисура Мілош Форман Нагорода
Найкращий фільм «Пролітаючи над гніздом зозулі» Нагорода
Найкращий монтаж Річард Шею, Лінзе Клінгмен, Шелдон Кан Нагорода
Найкраща чоловіча роль другого плану Бред Дуріф Нагорода
Найкраща операторська робота Гаскелл Векслер, Білл Батлер, Вільям Фрейкер Номінація
Найкращий сценарій Лоуренс Гаубен, Бу Голдман Номінація
Найкращий саундтрек Мері Макглон, Роберт Р. Ратледж, Вероніка Селвер, Ларрі Джост, Марк Бергер Номінація
Найкраща музика до фільму Джек Ніцш Номінація

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати