Проліски пониклі

вид рослин роду Scilla
(Перенаправлено з Проліска сибірська)

Пр́оліски пон́иклі[1], також проліска сибірська[2] (Scilla siberica) — трав'яниста багаторічна рослина, що належить до родини Холодкові (Asparagaceae).

Проліски пониклі
Проліска сибірська 21(5). Балка Вільна.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Холодкові (Asparagaceae)
Підродина: Scilloideae
Рід: Проліски (Scilla)
Вид:
Проліски пониклі (S. siberica)
Біноміальна назва
Scilla siberica
Haw., 1804
Синоніми

Othocallis siberica, Scilla cernua

ЕтимологіяРедагувати

Етимологія видової назви (лат. siberica, сибірські) та її похідні в багатьох мовах насправді є помилковими. Вид вперше описано за живими рослинами, які було вирощено з насіння, отриманих від Петера Палласа. В описі рослини було вказано, що вона походить з Сибіру, що і стало підставою для її назви. Однак насправді проліски пониклі в Сибіру не зустрічаються, а насіння Палласом було зібрано поблизу Волгограда. Сам Паллас помилково визначив рослини, насіння яких він надіслав, як Scilla bifolia, однак цей вид у даній місцевості не зростає[3].

ОписРедагувати

Багаторічна трав'яниста цибулинна рослина 10—22 см заввишки. Цибулина яйцювата, або майже куляста, до 2 см в діаметрі, обгорнута темними перетинчастими оболонками. Квітконосні стебла прямостоячо-похилі (після цвітіння полягають), сплющені, з одного боку плоскі, з другого — опуклі, гладкі, безлисті; стебла виходять здебільшого по декілька з однієї цибулини і знизу обгорнуті піхвами листків. Листків звичайно 2—4, прикореневих, широколінійних, коротко загострених, з ковпачкоподібною верхівкою, 6—22 мм завширшки.

Квітки по 1—3 у гроноподібних суцвіттях розташовані на верхівках квіткових стебел. Прицвітки маленькі, дельтоподібні, забарвлені. Квітки на дуже коротких ніжках, пониклі, яскраво-сині, дуже рідко білі, без медової ямки. Оцвітина тричленна, роздільнопелюсткова, складається з 6 еліптично-лінійних або довгасто-еліптичних, тупих листочків, 10—15 мм завдовжки і біля 4 мм завширшки; пелюстки розташовані двома колами, по 3 в кожному. Тичинок також 6, вони вдвічі коротші від оцвітини і прирослі до неї, пиляки сині. Зав'язь яйцювата, з 8—10 насінними зачатками в кожному гнізді, коротша від стовпчика; стовпчик тригранний.

Плід — куляста тупо-тригранна коробочка; насінини майже кулясті.

ВизначенняРедагувати

Морфологічно наближені до даного таксону проліски дволисті. До ознак, які дозволяють безпомилково відрізнити проліски пониклі від спорідненого виду належать: 1) пониклі квітки; 2) сплющене квітконосне стебло.

ПоширенняРедагувати

 
У балці Остапова. Дніпропетровська область, Солонянський район
 
Ценопопуляція пролісок пониклих
 
Серед байрачного лісу
 
На суходільній луці

Ареал виду охоплює Східну Європу, Кавказ, Західну Азію (Туреччина, північ Іраку, північний захід Ірану). Як натуралізована рослина трапляється в різних регіонах світу, у тому числі в Північній Америці.

В Україні поширена в Лісостепу і Степу[4].

ЕкологіяРедагувати

Проліски сибірські — цибулинний пучкокореневий геофіт, за сезонним життєвим циклом належить до ранньовесняних ефемероїдів.

Рослина відносно світлолюбна, але здатна витримувати помірне затінення (сціогеліофіт), відносно вимоглива до умов зволоження (мезофіт). Віддає перевагу добре дренованим та плодючим ґрунтам (мегатроф)[5].

Є типовим мешканцем лісових ландшафтів (сільвант)[5]. В Україні зростає переважно в широколистяних лісах, особливо на узліссі та серед заростей кущів[4].

В умовах Запорізького Правобережжя спорадично зустрічається в розріджених байрачних лісах, рідше на прилеглих до них ділянках вторинних суходільних лук[6][7].

Ентомофіл. Цвіте в другій половині березня — квітні. Поширення насіння відбувається переважно мурахами (мірмекохорія)[5].

Охоронний статусРедагувати

В Україні вид перебуває під охороною — включено до офіційних переліків регіонально рідкісних видів Вінницької, Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Полтавської, Чернігівської областей.

Природні популяції скорочуються через зведення широколистяних лісів, а також неконтрольоване знищення — зривання на букети та викопування цибулин.

Практичне значенняРедагувати

Широко використовується в декоративному садівництві з XVIII ст.

ГалереяРедагувати

Запорізьке Правобережжя

ДжерелаРедагувати

  1. Scilla siberica // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. (рос.) (укр.)
  3. Мордак Е. В. Род 19. Пролеска — Scilla L. // Флора европейской части СССР / Отв. ред. Ан. А. Фёдоров. — Л.: Наука, 1979. — Т. IV. Ред. тома Ю. Д. Гусев. — С. 240—243. — 355 с.
  4. а б Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н. и др.  — К. : Наук. думка, 1987. — 548 с. (с. 397)
  5. а б в Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 206). — ISBN 966-551-166-1
  6. Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 82—83) — ISBN 966-375-018-9
  7. Петроченко В. І. Рідкісні первоцвіти Запорізького Правобережжя // Краєзнавство Запорожжя. — 2017. — № 3(4). — С. 55—80

ЛітератураРедагувати

  • Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР. — Т. 3 / Ред. : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 210—212).
  • Гамуля Ю. Г. Рослини України / за ред. О. М. Утєвської. — Харків : Фактор, 2011. — 208 с. — (Україна. Вчора, сьогодні, завтра) — 3000 прим. — ISBN 978-966-312-720-0.