Відкрити головне меню

Прокіп Левенець (*? — пом. 1691) — полковник полтавський Війська Запорозького.

Прокіп Пилипович Левенець


Прапор
Полковник полтавський
1674 — 1679
Попередник: Дем'ян Гуджол
Спадкоємець: Федір Жученко
 
Смерть: 1691(1691)
Віросповідання: православний
Династія: Левенці
Батько: Пилип Левенець
Діти: Іван Левенець
 
Військова служба
Приналежність: Військо Запорозьке
Звання: Полковник
Обозний полку

Шляхтич, військовий товариш (з 1669-го), від 1674-го на посаді полковника, значний військовий товариш (1676, 1678–1675), городовий отаман (1676). За рік знов обраний на полковництво (1677-79).

У складі військ гетьмана Івана Самойловича зазнав поранення під час Чигиринського походу. Точна дата усунення Левенця з уряду полковника невідома, але перша спроба полтавської старшини — Гуджола, Жученка та Герцика — змістити його через подачу кляузи до гетьмана у березні 1679 р. зазнала невдачі. Самойлович рішуче став на захист Левенця, про що видав 9 березня відповідний універсал, в якому в'їдливо відгукнувся про особисті якості кляузників.[1]

1687-го року під час Коломацького перевороту Левенець, бувши полтавським полковим обозним, розглядався старшиною як один з ймовірних кандидатів на гетьманство. Під час служби отримав у власність Нижні Млини, Мильці, Куклинці та інші. На Коломаці 27 липня 1687 р. отримав гетьманський універсал Івана Мазепи на с. Мильці, а 1689 року — «жалувану царську грамоту» на це ж село [2].

ЛітератураРедагувати

  • Кривошея В. В. Українське козацтво в національній пам'яті. Полтавський полк. Том І (ст.11-12) — Ч.: «Десна Поліграф», 2014–504 с.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Бутич, Ринсевич, Тесленко. Універсали від Івана Виговського до Івана Самойловича. 2006. — Док. 551.
  2. Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини.— К.: ІПіЕНД імені І.Ф.Кураса НАН України, 2008.— С. 262.