Проксенія (грец. προξενία), або право публічної гостинності, була найдавнішою формою відносин і міжнародного права у Давній Греції. До 6 ст. до н. е. чужинці були позбавленні в грецьких полісах будь-якої опіки. Тобто, громадяни одного полісу не мали в іншому полісі ніяких прав і були беззахисними з правової точки зору. Така ситуація потребувала врегулювання. Саме в 6 ст. до н. е. на чужинців було поширене право гостинності. Спочатку воно мало індивідуальний, приватний характер. Чужинець, який потрапляв у поліс, покладався на опіку одного з мешканців цього полісу – проксена, який ставав його захисником і гарантом у правових і торгових справах.[1] Пізніше проксенія поширилася не лише на приватних осіб, а й на роди, племена і цілі держави.[2]

Проксенія була інституцією публічною, але проксен не був посадовцем чи чиновником. Це була приватна, а не політична фігура, тому проксенами ставали не завдяки своєму становищу в полісі, а завдяки родинним зв'язкам в тому, чи іншому полісі. Проксен був громадянином того міста, в якому він мав захищати інтереси осіб, або держав, з якими він про це домовився, сумлінність виконання проксеном своїх обов'язків гарантувалася його родинними зв'язками з громадянами цього полісу. Тобто родинні, особисті зв'язки були визначальними при виборі проксена, оскільки це, у той час, вважалося певною гарантією. З часом компетенція проксена була розширена. Він став не лише захищати інтереси чужинців у своєму полісі, його діяльність розширилася до одержання прав представляти інтереси чужої держави перед Народними зборами свого полісу. Це спричинило надання йому дипломатичних привілеїв та імунітетів.[1] Але проксен не був повноцінним послом. Він, перш за все, приймав у себе послів від чужого полісу і був їхнім представником у своєму полісі, та вже разом з ними брав участь у переговорах з місцевою владою. Його основним завданням було підготувати самі переговори, використовуючи свої зв'язки у рідному полісі.[2] Це була взаємовигідна співпраця. Проксен, в обмін на свої зобов'язання відстоювати інтереси певного полісу, отримував почесні привілеї, а також різні переваги відносно інших іноземців щодо торгівлі, податків та суду, від цього полісу. Ці привілеї стимулювали торговців, які були зацікавлені у торгівлі між полісами, ставати проксенами. Поступово цей пост ставав спадковим.[3]

Функції проксенівРедагувати

  • Турбота про розміщення іноземців.
  • Посередництво між іноземними офіційними особами та установами.
  • Засвідчення складених іноземцями заповітів.
  • Визначення порядку ліквідації спадщини іноземця, якщо він не мав законних спадкоємців.
  • Посередництво у торгівлі.
  • Забезпечення іноземцям доступу до храмів для здійснення релігійних обрядів.

Пост проксена вважався почесним і надавався визначним людям. Так Демосфен був проксеном Фів у Афінах, а Кімон був проксеном в Афінах відразу двох полісів: Спарти і Фессалії[4] Ці люди, які ставали проксенами, залишалися повноправними громадянами свого полісу, а їхні зв'язки з іншими полісами допомагали врегульовувати суперечності між різними грецькими полісами і таким чином пом'якшувати ворожнечу, яка постійно роз'їдала і руйнувала еллінський світ.[3]

Проксенія, як форма зв'язків отримала широке поширення і стала основою всіх наступних міжнародних зв'язків античності.[2]

ДжерелаРедагувати

  1. а б Зінченко, 2005, с. 48
  2. а б в Потемкин В. П. История дипломатии : [рос.] : в 3 т. — М. : ОГИЗ, 1941. — Т. 1.
  3. а б Зінченко, 2005, с. 49
  4. Hazel, John. Who's Who in the Greek World. — New York, 2000. — С. 57.

ЛітератураРедагувати

  • Л. Ф. Гайдуков. Проксенія // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
  • Зінченко А. Л. Історія дипломатії від давнини до нового часу : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. спец. міжнар. відносин та історії. — К., 2005.

ПосиланняРедагувати