Природно-територіальний комплекс

Приро́дно-територіа́льний ко́мплекс (ПТК) — це частина земної поверхні з відносно однорідними, однотипними природними умовами, які сформувалися в результаті тривалої взаємодії природних компонентів.

В акваторіях формуються природно-аквальні комплекси (ПАК).

ПТК за властивостями і внутрішньою структурою дуже різноманітні: від невеликих (схил яру, долина маленької річки) до таких, що охоплюють значну площу, наприклад географічна оболонка; від простих за внутрішньою будовою до складних. Усім ПТК властиві загальні риси:

  • цілісність;
  • підпорядкованість, тобто певна залежність від природного комплексу вищого порядку;
  • переважання якогось одного або кількох природних процесів, які відбуваються у природно-територіальному комплексі;
  • постійний обмін речовиною і енергією між компонентами ПТК.

Чинники формуванняРедагувати

У формуванні ПТК беруть участь зональні й азональні чинники. У результаті їхньої діяльності утворюються зональні ПТК (наприклад, географічні пояси та природні зони) й азональні (наприклад, фізико-географічні країни, фізико-географічні області). найібльші ПТК — це материки і океани.

ТипологіяРедагувати

Основний природно-територіальний комплекс — це ландшафт.

Найпростіший ПТК — фація. Послідовно розташовані на схилах або навколо водоймищ елементарні ПТК — катени.