Відкрити головне меню

Прилежаєв Микола Олександрович
Прилежаєв Микола Олександрович.jpg
Народився 27 вересня 1877(1877-09-27)
Копосово, Нижньогородська губернія
Помер 26 травня 1944(1944-05-26) (66 років)
Москва
Поховання Вірменське кладовище (Москва)
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність хімік
Alma mater Варшавський університет
Сфера інтересів органічна хімія
Заклад Варшавський політехнічний інститут, Варшавський університет, Київський політехнічний інститут, Білоруський університет
Вчене звання доктор хімічних наук
Науковий ступінь член-кореспондент АН СРСР,академік Білоруської АН
Член Академія наук СРСР
Відомий завдяки: Реакція Прилежаєва
Нагороди Премія ім. О. М. Бутлерова 1912 року

Мико́ла Олекса́ндрович Прилежа́єв (* 27 вересня 1877 (в різних джерелах вказуються 1872 та 1873 роки), Копосово, Нижньогородська губернія (в інших джерелах Нижній Новгород) — 26 травня 1944, Москва) — український та російський хімік-органік радянських часів, 1933 — член-кореспондент АН СРСР, 1940 — академік АН БРСР.

БіографіяРедагувати

Походить з священицької родини. 1895 року закінчив Нижньогородську духовну семінарію.

Любов до хімії йому привинув дядько — Фаворський Олексій Євграфович. 1900 року закінчив навчання у Варшавському університеті — фізико-математичний факультет. Того ж року прийнятий на посаду молодшого асистента при кафедрі органічної хімії в Варшавському політехнічному інституті, 1908 року — старший асистент.

1909 року запропонував «реакцію Прилежаєва» — методика одержання альфа-оксидів олефінів.

Довів, що алкільні замісники при подвійному зв'язку у олефінів сприяють реакції, тоді як споріднені подвійні зв'язки її сповільнюють. Практично вказав, що ацетиденові зв'язки вступають в цю реакцію з меншою швидкістю, що надає можливість отримання оксидів із збереженими потрійними зв'язками.

1912 року при Петербурзькому університеті захистив магістерську дисертацію, приступав до праці як професор Варшавського університету. Того ж року отримав премію ім. О. М. Бутлерова за роботу про дію органічних гіпероксидів на деякі сполуки.

1912 року у Варшаві опубліковано його працю «Органічні перекиси та застосування їх для окислення ненасичених сполук».

Протягом 1915–1923 років — професор Київського політехнічного інституту.

З 1924 року працює професором в Білоруському університеті.

У 1928 році був організатором та учасником П'ятого Менделєєвського з'їзду.

В деяких джерелах наводиться інформація, що в 1930-х роках був арештований.

1933 року — член-кореспондент АН СРСР — рекомендований академіками Фаворським, М.Курнаковим та М. Зелінським.

Після початку нацистсько-радянської війни був перехований білоруськими партизанами, в партизанському загоні перезимував, вивезений літаком до Москви разом з членом-кореспондентом АС СРСР І. А. Ветохіним.

Його праці стосувалися хімії кисневмісних органічних сполук. Написав близько 50 праць, з них 4 монографії.

Похований на московському Вірменському кладовищі.

ДжерелаРедагувати