Відкрити головне меню

«Пригоди Телемака» (фр. Les Aventures de Télemaque) — роман французького письменника Франсуа Фенелона. Вперше був опублікований в 1699 році. Багато в чому навіяний четвертої книгою «Одіссеї» Гомера, роман являє собою політичну алегорію дидактичного призначення (книга була написана для вихованця Фенелона, герцога Бургундського, онука Людовика XIV). Однак розсіяні по книзі «злі глузування» над французьким монархом[1] в кінцевому рахунку привели до опали Фенелона. Аж до першої світової війни «Пригоди Телемака», які Монтеск'є назвав «Божественним твором нашого століття»[2], займали лідируюче положення на європейському книжковому ринку. Книгу, за його словами, знав напам'ять Генріх Шліман[3]. Переклади роману неодноразово видавалися і користувалися великим успіхом у царській Росії. Книгу прочитав у дитинстві і високо цінував Андрій Болотов: «Солодкий піітичний склад полонив моє серце і думки, влив у мене смак до творів цього роду і викликав цікавість до читання подальшого»[4]. У 1770 році книгу прочитав юний Моцарт (раніше він відвідав з родиною могилу Фенелона в Камбре); можливо, в його опері «Ідоменей» відбилися сліди цього читання[5].

ПриміткиРедагувати