Пригов Володимир Борисович

Володи́мир Бори́сович При́гов (19241944) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир СУ-76 867-го самохідного артилерійського полку 19-го танкового корпусу (Перший Прибалтійський фронт), молодший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1945).

Володимир Борисович Пригов
Пригов Володимир Борисович.JPG
Народження 7 квітня 1924(1924-04-07)
Київ
Смерть 17 вересня 1944(1944-09-17) (20 років)
Тукумс, Латвія
Поховання Тукумський край
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Роки служби 1942—1944
Звання CCCP army Rank mladshyj lejtnant infobox.svg Молодший лейтенант
Формування 19-й танковий корпус
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни II ступеня

ЖиттєписРедагувати

Народився 7 квітня 1924 року в місті Києві в родині робітника. Єврей. Член ВЛКСМ. Навчався у київській школі № 19.

У 1942 році добровільно вступив до лав РСЧА. У 1944 році закінчив військове училище. Учасник німецько-радянської війни з 1944 року. Воював на 1-у Прибалтійському фронті.

Особливо командир СУ-76 867-го самохідного артилерійського полку молодший лейтенант В. Б. Пригов відзначився під час боїв у Прибалтиці. 17 вересня 1944 року, діючи в районі висоти 80.0 Русас, поблизу латвійського селища Суніши, екіпаж його САУ зав'язав зустрічний бій з чисельно переважаючими силами супротивника. Під час бою екіпажем знищено 1 танк типу «Тигр», 2 бронетранспортери з піхотою. Ведучи постійний вогонь по ворожій колоні чисельністю до 30 одиниць бронетехніки, змусив її зупинитись. Прийшовши до тями, ворог відкрив вогонь у відповідь. Прямим влученням СУ-76 була підбита, а молодший лейтенант В. Б. Пригом отримав при цьому поранення. Попри це продовжував керувати боєм. Другим снарядом САУ була підпалена, але екіпаж спромігся загасити пожежу, що почалась і продовжував вести бій, знищивши ще 3 вантажівки з піхотою. У ході бою В. Б. Пригов був вдруге смертельно поранений, а його САУ знов підпалена.[1]

Похований на військовому кладовищі в селищі Слампе, передмісті Тукумса (Латвія).

НагородиРедагувати

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року, «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», молодшому лейтенантові Пригову Володимиру Борисовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу[2] (посмертно).

Також нагороджений орденами Леніна (24.03.1945) і Вітчизняної війни 2-го ступеня (08.09.1944).

Пам'ятьРедагувати

Одна з вулиць Тукумса названа ім'ям Володимира Пригова.

У місті Акташ Самаркандської області Узбекистану встановлено погруддя Героя.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати