Преображенський Новгород-Сіверський чоловічий монастир УПЦ

Преображенський Новгород-Сіверський чоловічий монастир — православний монастир у Новгороді-Сіверському.
Монастир є одним із найбільш давніх монастирів-фортець, що зберігся на території України. Розташований на високому березі річки Десна і її притоки озера Жгань та є місцевою прикрасою гармонійно поєднанною із навколишнім ландшафтом.
Використовується Українською православною церквою (Московський патріархат) (Російська православна церква в Україні).
Входить до складу Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім».
На відміну від Троїцького монастиря, який розташовувався в самому місті Новгород-Сіверський, Спасо-Преображенський монастир розташувався за межами міста.
Увійшов до складу міста на початку 19 століття.
Є єдиним вцілілим монастирем Новгород-Сіверського. Домінантою монастиря є Свято-Преображенський собор, побудований протягом 1791—1817 років за проектом архітектора Джакомо Кваренгі (роботами керував І. Д. Яснигін).

Преображенський Новгород-Сіверський чоловічий монастир УПЦ (МП)
Преображенський Новгород-Сіверський чоловічий монастир УПЦ (МП). Палатний корпус із Петропавлівською церквою.
52°00′34″ пн. ш. 33°17′01″ сх. д.
Тип споруди	монастир
Розташування	Україна, Новгород-Сіверський, вул. Пушкіна, 1
Початок будівництва	XI ст.
Стиль	українське бароко
Належність	УПЦ МП
Адреса	м.Новгород-Сіверський, вул. Пушкіна, 1
Преображенський Новгород-Сіверський чоловічий монастир УПЦ (Україна)
Преображенський Новгород-Сіверський чоловічий монастир УПЦ у Вікісховищі

Історія

Час заснування монастиря точно не встановлено. За легендою заснований у 1033 році князем Мстиславом Володимировичем. Первинно був забудований дерев’яними спорудами, але за свою довгу історію існування змінив свій первинний вигляд.
Першими кам’яними спорудами монастиря були Спасо-Преображенський собор і церква Петра та Павла, які були побудовані в XII столітті (Точні дати зведення невідомі).

Споруди монастиря

• 

  Загальний план монастиря.

На теперішній час на території монастиря розташовані:
1 — Спасо-Преображенський собор;
2 — надбрамна вежа-дзвіниця;
3 — церква Петра та Павла з палатним корпусом;
4 — покої настоятеля з Іллінською церквою;
5 — келії;
6 — бурса;
7 — оборонні вежі та стіни.

Надбрамна вежа-дзвіниця

• 

  Надбрамна вежа-дзвіниця. 1978 рік.

Оборонні вежі та стіни

Є унікальною пам’ткою збереженого зразка фортифікаційного будівництва XVII–XVIII століття.
Стіни й вежі цегляні, утворюють у плані чотирикутник, загальна протяжність майже 800 метрів.
У 1830–1832 роках шатрові, вкриті тесом дахи на вежах розібрані, а покриття веж замінено шлемовидними куполами (глухі восьмигранними барабанами зі шпилем.). Бокові вежі прямокутні, двоярусні. У першому ярусі — бійниці, у другому — вікна, що виходили спочатку на бойову галерею. Міжярусні перекриття плоскі на дерев’яних балках. Горищне перекриття немає.
Вежі біля головних воріт круглі, двоярусні, мають багато прикрас фасаду. У першому ярусі п’ять радіально розташованих бійниць із плоскими дубовими перемичками. Міжярусні перекриття плоскі на дерев’яних балках.
Також у 1830–1832 роках у зв’язку з втратою оборонного значення верхня частина стін із бійницями й дерев’яною бойової галереєю була розібрана й на її місці зведено декоративний аттик. Перед головними воротами в’їзною вежі-дзвіниці був сухий рів, облицьований цеглою, який у 1850 році було засипано.
Під час Другої Світової війни було втрачено значну частину північно-західної частини стіни разом із круглою напіввежею.

• 

  Північно-західна вежа. 1978 рік.

• 

  Стіна з південно-західною вежею. 1978 рік.

• 

  Стіна з північнно-західною вежею. 1978 рік.

• 

  Південно-східна й північно-східна вежі. Плани другого ярусу..png

Церква Петра та Павла з палатним корпусом

Самобутня пам’ятка кам’яної архітектури XVII століття.
Цегляна споруда. Одноповерхова. Складається з церкви в ім’я Петра та Павла й келії з трапезною.
Церква в ім’я Петра та Павла одноярусна, прямокутна з п’ятигранною апсидою. Перекрита створені системою східчастих арок у два яруси, які утворюють перехід до восьмигранну барабану з куполом.
Келії прямокутні, внутрішні перекриття зі склепіннями. До келій примикає прямокутна зала трапезної. Стеля трапезної має хрестові склепіння, які спираються на стіни й центральний стовп через арки. Зовні покриті двосхилим залізної покрівлею.
Північний і східний фасади споруди прикрашені аркатурним фризом і оригінальним орнаментом, мотиви якого, ймовірно, запозичені з архітектури домонгольського періоду.

• 

  Церква Петра та Павла з палатним корпусом. 1965 рік.

• 

  Церква Петра та Павла з палатним корпусом. 1978 рік.

• 

  Церква Петра та Павла з палатним корпусом. Загальний план.

Корпуси келій

Є пам’яткою кам’яної житлової архітектури XVII століття в стилі бароко. Цегляна, одноповерхова. Прямокутна в плані, з апсидою. Має під собою глибокий підвал. Перекриття зі склепіннями. Дах келії двосхилий, критий залізом.

Настоятелі

Константинопольський патріархат

1. Вассіан. Архімандрит. За його наставництва в 1552 році, кримський хан Девлет I Ґерай зі своїм військом спалив монастир.
2. Варлам.
3. Варсонофій. Архімандрит.
4. Захарій.
5. Корнилій. Архімандрит.
6. Йосип Томашевич.
7. Сильвестр Шафранський.
8. Михайло Лежайський. Архидиакон. Призначений 2 лютого 1670 року, з возведенням його в сан архимандрита. За його наставництва побудовані муровані стіни, мурований корпус наставника, муровані братські келії, дзвіниця. Помер 1699 року.
9. Йоаникій Галятовський. Призначений 1687 року. Переведений із Чернігівського Єлецького монастиря. Помер 2 січня 1688 року.

Московський патріархат

1. Димитрій Туптало. (святий Димитрій, митрополіт Ростовський). Призначений 17 вересня 1699 року. Переведений із Чернігівського Єлецького монастиря. У монастирі він закінчив третю частину своєї праці Четьї Мінеї. Тут же почав писати Мартиролог, або страждання учнів за місяцями і числами. 23 березня 1701 року призначений митрополитом Сибірським.

Синодальний період Російської православної церкви

1. Никон. Призначений 1702 року. Переведений із Чернігівського Єлецького монастиря. Помер 1 лютого 1710 року.
2. Антоній Стаховський. Призначений у 1703 році. 20 вересня 1713 року призначений архієпископом Чернігівським.
3. Геннадій Степанович.
4. Йосип Гугуревич.
5. Нил Березовський. Призначений 1727 року. Переведений із Чернігівського Єлецького монастиря. Зібрав докупи документи на майно монастиря (грамоти, універсали). Активно обстоював майнові права монастиря, за що зазнав насилля. Помер у 1733 році.
6. Фадей Какуйлович. Архимандрит. Призначений 1733 року. Через конфлікт із графом Головкіним за монастирські землі, був усунутий від наставництва, та 1738 року відправлений у Білгород до архієпископа Петра.
7. Созонт Волинець. Вперше призначений 27 лютого 1727 року з возведенням його в сан архимандрита. Через небажання братії монастиря мати собі Созонта за архимандрита, був перепризначений у Кам'янський Стародубський Свято-Успенський монастир. Вдруге був призначений 28 січня 1738 року. Помер 1742 року.
8. Варнава.
9. Афанасій Новаковський.
10. Сосипатр Коропович. Архимандрит. Призначений 1750 року. Переведений із Костянського Почепського Троїцького монастиря. Через невміле управління монастирським майном, постійні скарги на нього духівництва, був усунутий від наставництва монастиря.
11. Арсеній Могилянський. Архієпископ Переяславля-Залєського. Призначений 1752 року. 22 жовтня 1757 року висвячений на митрополита Київського, Галицького та всієї Русі.
12. Феоктист. Призначений з жовтня 1763 року. За його наставництва виник конфлікт між ним і монахами. Вони звинувачували його в жорстокості, а він монахів у розкраданні монастирського майна. Слідство з даного питання тривало, навіть після його смерті, яка сталася в 1770 році.
13. Дмитро Грозинський. Призначений 1770 року. Переведений із Петергофської Троїцько-Сергіївської пустині. Помер у 1770 році.
14. Кіпріян. Прибув у монастир для спочинку. Був тимчасовим наставником монастиря протягом 1770 — початку 1771 років. Родом із містечка Вороніж, Кролевецького повіту.
15. Йосип Тимошевич. Призначений 11 березня 1771 року. переведений із Московського Златоустівського монастиря. У 1773 році позивається до підкоморного повітового суду, про повернення монастирю дарованих у 1633 році бортневих та рибних місць. Помер 1 грудня 1775 року.
16. Паїсій Яновський. Помер на початку 1777 року.
17. Євстафій Пальмовський. Призначений 1777 року. Переведений із Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Із відкриттям Новгород-Сіверської єпархії, та призначення монастиря для кафедри єпископа, 14 серпня 1785 року переведений до Києво-Печерської лаври.
18. Іоан Островський. Архимандрит. Призначений 10 вересня 1797 року, у зв’язку із ліквідацією Новгород-Сіверської єпархії 1 січня 1797 року, та призначення колишнього Новгород-Сіверського єпископа Іларіон, єпископом Білоруським і Могильовським. Переведений із Новгородського Юріївського монастиря. Після залишення Іларіона в монастирі, 31 грудня 1797 року переведений у Новгородський Антонієвий монастир.
19. Іларіон Кондратковський. Єпископ Новгород-Сіверський. У зв’язку із ліквідацією Новгород-Сіверської єпархії 1 січня 1797 року, був призначений єпископом Білоруським і Могильовським, але чез хворобу відмовився від посади. 24 жовтня 1797 звільнений зі збереженням платні і залишений в Спасо-Преображенському Новгород-Сіверському чоловічому монастирі, яким керував до своєї смерті, 12 січня 1799 року.Похований на території монастиря, у стіні під теплою церквою.
20. Феофан Шіянов-Чернявський. Архімандрит. Призначений 22 березня 1799 року. Переведений із Чернігівського Єлецького монастиря. 12 лютого 1800 року переведений на посаду вікарія Київської митрополії.
21. Ієронім Яновський. Архімандрит. Призначений 1800 року. Переведений із Києво-Михайлівського монастиря. Написав «Короткий опис Новгород-Сіверського Спаського монастиря». Помер 16 січня 1814 року.
22. Інокентій Тихомиров. Призначений 14 серпня 1814 року. Переведений із Боровського Пафнутієвського монастиря. Помер 8 червня 1824 року.
23. Геннадій Баранович. Призначений 1 березня 1825 року. Переведений із Свято-Данилівського (Іосифо-Волоколамського) монастиря. За його наставництва вежі та дзвіниця покриті залізом, замість драні. Помер 8 серпня 1845 року. У миру Георгій. Уродженець села Смолянка, Ніжинського уїзду.
24. Афанасій. Призначений 16 квітня 1846 року. Помер 23 вересня 1848 року. За його наставництва стара кладбищенська Всіх Святих церква розібрана, а на її місці зведено нову кладбищенську церкву в ім’я Святої Троїці.
25. Никанор Пилаєв. Архимандрит. З 6 листопада 1848 року. Переведений із Ніжинського Благовіщенського чоловічого монастиря «Назарет Пресвятої Богородиці». За його наставництва московський новоспаський архімандрит Аполлос Олексіївський, наставником якого був Ієронім Яновський, надав у монастириську різницю багато матерій та риз, встановив на могилі Ієроніма Яновського пам'ятник, а також надіслав два великих дзвона. Його старанням у соборному храмі Преображевння Господня влаштовано два престоли — у Честь Успіння Пресвятої Богородиці та в ім’я святого Димитрія, митрополита Ростовського.За його наставництва ньому реконструйовані братський корпус та покої наставника. Уродженець Тульської губернії. Кавалер ордена святої Анни 2 ступеня. Помер 24 липня 1855 року.
26. Венедикт Курковський. Син священика. Призначений 1855 року. Переведений із Санкт-Петербургу. Помер 1860 року.
27. Вассіан Чудновський. Призначений 22 квітня 1861 року. Переведений їз Ніжинського Благовіщенського чоловічого монастиря "Назарет Пресвятої Богородиці".
28. Анатолій Станкевич (при народженні - Станкевич Олександр Андрійович). Архимандрит. Призначений 13 березня 1867. З 1868 року був доглядачем Новгород-Сіверського духовного училища. Автор історичного опису монастиря, надрукованого в 1867 році.29 квітня 1876 року переведений до Симбірської духовної семінарії.

Українська Православна Церква (Московський патріархат)

1. Серафім Лісовий. Ієромонах. Призначений 27 липня 1999 року.
2. Гавриїл Рибальченко. Ієромонах. Призначений 8 серпня 2001 року, з возведенням його в сан ігумена
3. Володимир Мельник. Архимандрит. Призначений 26 липня 2004 року.
4. Никодим Пустовгар. Ієромонах. Призначений 27 липня 2007 року, з возведенням його в сан ігумена.

Джерела та література

• Д. Я. Вортман, О. П. Радченко. Новгород-Сіверський Спасо-Преображенський монастир // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 448. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.

Посилання

• Новгород-Сіверський історико-культурний музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім»