Премія імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» — щорічна загальнодержавна премія, що присуджується в декількох номінаціях. Носить ім'я отамана Якова Гальчевського (повстанське псевдо — «Орел», «Орлик», «Войнаровський») — полковника армії УНР, останнього командувача повстанських сил Правобережної України у 1922 році.

Історія ред.

Премія імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» була заснована 1995 року за ініціативою письменника, журналіста і громадського діяча Богдана Теленька Хмельницькою обласною організацією Української Республіканської партії та редколегією її тодішньої газети «Час». Напередодні Дня Соборності 1995 року вони визначили перших лауреатів премії. Ними стали стали Левко Лук'яненко та Іван Коляска.

До 2002 року функції оргкомітету премії виконували Хмельницька обласна організація Української Республіканської партії спільно з журналістами газети «Час», а беззмінним її головою був Богдан Теленько. До того часу премія була регіональною, а всеукраїнська номінація «політик» присуджувалася тільки активістам УРП. Потім шефство над Премією взяло культурологічне Товариство Якова Гальчевського, засноване ініціатором вручення Премії, Богданом Теленьком. З 2003-го Премія імені Якова Гальчевського має статус загальнонаціональної. На 2015 рік число лауреатів премії сягає понад сотню осіб. Серед них — літератори, науковці, політики, громадські діячі, журналісти, видавці, представники влади, митці.

Визначення лауреатів та вручення ред.

Рішення щодо присудження Премії виноситься шляхом рейтингового опитування лауреатів попередніх років, які згідно з положенням про премію можуть перемагати у ній лише один раз. Переможці оголошуються напередодні Дня Соборности України громадським комітетом премії. За традицією вшанування лауреатів премії тривають до Дня Незалежності України.

Номінації ред.

  • «Політик»;
  • «За відродження традицій національного меценатства»;
  • «За науково-дослідницьку діяльність»;
  • «За літературно-публіцистичну діяльність»;
  • «За популяризацію української книжки»;
  • «Громадський діяч»;
  • «За відстоювання геополітичних інтересів України»;
  • «За видавничу діяльність».

Лауреати ред.

1996 рік ред.

1997 рік ред.

1998 рік ред.

1999 рік ред.

2000 рік ред.

2001 рік ред.

2002 рік ред.

Премія не присуджувалась.

2003 рік ред.

Відомості відсутні.

2004 рік ред.

2005 рік ред.

2006 рік ред.

Відомості відсутні.

2007 рік ред.

2008 рік ред.

Відомості відсутні.

2009 рік ред.

Відомості відсутні.

2010 рік ред.

2011 рік ред.

2012 рік ред.

2013 рік ред.

2014 рік ред.

2015 рік ред.

2016 рік[1] ред.

2017 рік[2] ред.

2018 рік[3] ред.

2019 рік[4] ред.

2020 рік[5] ред.

  • Богдан Червак — голова Організації українських націоналістів;
  • Павло Ґрод — президент Світового конґресу українців;
  • Вадим Вітковський — письменник;
  • Микола Рябий — письменник;
  • Олександр Астаф'єв — доктор філологічних наук, професор КНУ імені Т. Г. Шевченка, письменник;
  • Ярослав Савчин — письменник, перекладач, художник, журналіст;
  • Тарас Ткаченко — режисер;
  • Василь Овсієнко — публіцист, політик;
  • Андрій Мацейко — журналіст;
  • Віктор Адамський — історик;
  • Руслан Андрійко — голова ГО «Голосіївська криївка»;
  • Віталій Кривий — голова ГО «Кипоровий яр»;
  • Сергій Гребінь — підприємець;
  • Василь Теремко — директор "Видавничого центру «Академія»;
  • Сергій Висоцький — голова Білоруської партії свободи, координатор «Міжнародного комітету допомоги Україні».

2021 рік[6] ред.

2022 рік[7] ред.

  • Віра Соловйова — директорка ТОВ "Видавництво «Кліо»;
  • Любов Голота — письменниця, голова редакційної колегії Всеукраїнського часопису «Слово Просвіти»;
  • Валерій Хмелівський — письменник;
  • Василь Піддубний — письменник;
  • Ігор Фарина — літературний критик, письменник, перекладач;
  • Надія Бойко — поетеса.

Примітки ред.

Джерела ред.