Голова́ Європе́йського парла́менту — чиновник, який здійснює контроль над дебатами та діями Європейського парламенту. Він/вона також представляє парламент як у межах Європейського Союзу, так і за його межами. Для набуття чинності більшості законів ЄС та бюджету співдружності потрібен підпис голови.

Голова Європейського парламенту
Логотип Європейського парламенту
Посаду обіймає
Роберта Мецола

від 18 січня 2022
Стиль Голова
Тип спікер і посада
Член Європейського парламенту
Місце Страсбург, Франція
Призначає Європейський парламент
Термін каденції 2,5 роки з можливістю обрання ще на один термін
Створення 1952 /1958[1]
Перший на посаді Поль-Анрі Спаак / Робер Шуман[1]
Заступник Віцепрезидент Європейського парламенту
Вебсайт europarl.europa.eu

Голова обирається на термін у два з половиною роки. З 1952 до 2019 року було 30 голів, із них дванадцять було обрано після перших виборів до Європарламенту 1979 року. Двоє голів були жінками, більшість були з країн — старих членів Євросоюзу. З 18 січня 2022 року посаду обіймає Роберта Мецола[2][3].

Список голів ред.

 
Представництво за країнами:
   Шість разів
   П’ять
   Три
   Два
   Один
   Жодного
На посаді Ім'я Партія Фракція Країна
Голови Загальної асамблеї, 19521958
1952-1954 Поль-Анрі Спаак BSP-PSB SOC (Фракція соціалістів)   Бельгія
1954[4] Альчіде де Гаспері
DC CD (Християнсько-демократична фракція)   Італія
1954-1956 Джузеппе Пелла DC CD   Італія
1956-1958 Ганс Фурлер CDU CD   ФРН
Голови Парламентської асамблеї, 1958-1962
1958-1960 Робер Шуман MRP CD   Франція
1960-1962 Ганс Фурлер CDU CD   ФРН
Голови парламенту, що призначається, 1962-1979
1962-1964 Гаетано Мартіно PLI LIB (Фракція лібералів та союзників)   Італія
1964-1965 Жан Дювьєсар RW CD   Бельгія
1965-1966 Віктор Леєманс CVP CD   Бельгія
1966-1969 Ален Поер MRP CD   Франція
1969-1971 Маріо Шельба DC CD   Італія
1971-1973 Вальтер Берендт SPD SOC   ФРН
1973-1975 Корнеліс Беркхаувер VVD LIB   Нідерланди
1975-1977 Жорж Спеналє SPD SOC   Франція
1977-1979 Еміліо Коломбо DC CD   Італія
Термін Голови виборного парламенту, з 1979
1 1979-1982 Симона Вейль UDF ELDR (Європейська партія ліберальних демократів і реформаторів)   Франція
1982-1984 Піт Данкерт PvdA PES (Партія європейських соціалістів)   Нідерланди
2 1984-1987 П'єр Пфлімлен UDF/RPR EPP (Європейська народна партія)   Франція
1987-1989 Чарльз Генрі Пламб CP ED (Європейські демократи)   Велика Британія
3 1989-1992 Енріке Барон Креспо PSOE PES   Іспанія
1992-1994 Егон Клепш CDU EPP   Німеччина
4 1994-1997 Клаус Хенш SPD PES   Німеччина
1997-1999 Хосе Марія Хіль-Роблес PP EPP   Іспанія
5 1999-2002 Ніколь Фонтен UMP EPP-ED (Європейська народна партія — Європейські демократи)   Франція
2002-2004 Пет Кокс Незалежний ELDR   Ірландія
6 2004-2007 Жозеп Боррель PSOE PES   Іспанія
2007-2009 Ганс-Герт Петтерінг CDU EPP-ED   Німеччина
7 2009-2012 Єжи Бузек PO EPP   Польща
2012-2014 Мартін Шульц SDP S&D (Прогресивний альянс соціалістів і демократів)   Німеччина
8 2014-2017 Мартін Шульц SDP S&D (Прогресивний альянс соціалістів і демократів)   Німеччина
2017-2019 Антоніо Таяні FI EPP   Італія
9 2019-2022[5] Давид Сассолі PD S&D (Прогресивний альянс соціалістів і демократів)   Італія
з 18 січня 2022 Роберта Мецола PN EPP   Мальта

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Парламент розпочався або 1952 року зі Спільної асамблеї, або 1958 року з Парламентської асамблеї
  2. Президенткою Європарламенту стала мальтійка Роберта Мецола. Deutsche Welle (українською) . 18 січня 2022. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
  3. Європарламент очолила жінка - і стала наймолодшим його президентом. УНН (українською) . 18 січня 2022. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.
  4. помер 19 серпня 1954
  5. Помер голова Європарламенту Давид Сассолі. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 11 січня 2022.

Посилання ред.