Правоздатність

Правоздатність людини — передбачена нормами права, здатність (можливість) людини мати суб'єктивні юридичні права та виконувати суб'єктивні юридичні обов'язки.

Правоздатність людини виникає з моменту народження та припиняється із смертю людини.

Правоздатність людини — якісне (не кількісне) вираження прав суб'єкта; постійний або тимчасовий громадянський стан людини, не стільки саме володіння правами, скільки здатність мати права, набувати суб'єктивних прав.

Громадянська правоздатність властива кожній людині, від неї можна відмовитися або уступити будь-кому - стаття 15 Загальної декларації прав людини. Вона не виникає з народження але припиняється з її смертю. Водночас, законодавець передбачає випадки, коли закон охороняє права зачатої, але ще ненародженої дитини, наприклад, якщо дитина повинна народитися після смерті свого батька-спадкодавця.

Окремі права людина має лише з досягненням певного віку: стати донором, набувати зброю, цигарки тощо.

Правоздатність не залежить від фізичного чи психічного стану людини, від того, чи здатна вона її здійснювати. Як малюк, так й душевнохворий мають правоздатність так само, як і доросла здорова людина, оскільки вони є суб'єктами права власності, спадкування, користування житловим приміщенням тощо.

Правоздатність громадянина – це абстрактна можливість мати зазначені у законі права та обов'язки. Суб'єктивне право - це вже існуюче право, яке належить конкретній людині. Так, права власності на конкретний житловий будинок, земельну ділянку, транспортний засіб у громадянина може й не бути, але в нього завжди залишається можливість набути ці конкретні суб'єктивні права, оскільки Конституція України допускає їх набуття. Від суб'єктивного права правоздатність відрізняється й тим, що воно не може бути передано іншій людині, на відміну від більшості майнових прав.

Ознаки правоздатності

Правоздатність характеризують наступні ознаки:

• реальність (гарантованість) — кожній людині гарантується можливість стати суб'єктом усіх прав та обов'язків (ст. 24 Конституції України). Будь-які перешкоди, які обмежують можливості набувати прав і свобод, усуваються заходами державного примусу;
• рівність — всі люди мають однакові, передбачені законом, права та обов'язки незалежно від раси, національності, політичних та релігійних переконань, статі, етнічного та соціального походження, місця проживання, мовних та інших ознак;
• невід'ємність — людина може передати свою правоздатність іншій людині за безоплатним договором.

Обсяг правоздатності

Обсяг (зміст) правоздатності становлять усі права та обов'язки, які людина може має згідно із Конституцією: мати майно у приватній власності чи в користуванні, спадкувати, заповідати, обирати рід занять, місце проживання, набувати авторських прав, інші майнові та немайнові права.

Конституція України не наводить вичерпний перелік можливих прав, які може набувати людина, оскільки їх коло досить широке і перерахувати їх у законодавчій формі неможливо.

Важливо: Із змінами у політичній, економічній ситуації в суспільстві та державі в обсяг правоздатності можуть включатися нові права, а існуючи — якісно змінюватися.

Обмеження правочину

Правочин, який обмежує можливості людини мати не заборонені законом права та обов'язки, є нікчемним.

Обмеження правоздатності може бути лише добровільним або за рішенням суду.

Людина також може добровільно обмежити свій правочин, якщо обирає відповідний фах, специфіка якого вимагає відмовитися від певних прав. Наприклад, працівники поліції не можуть бути членами політичних партій, займатися підприємницькою діяльністю тощо.

Див. також

• Дієздатність
• Деліктоздатність

Література

• Правоздатність // Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю. н., проф. Л. К. Воронової. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Алерта, 2011. — 558 с.
• Правоздатність // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — С. 45. — ISBN 966-7492-05-2.
• Адміністративна правоздатність // Юридична енциклопедія