Вікіпедія

Правило трьох очок за перемогу

Правило трьох очок за перемогу (англ. Three points for a win rule) — правило нарахування очок футбольним командам у внутрішніх національних чемпіонатах, групових етапах клубних турнірів і змагань національних збірних, що полягає в наступному: за перемогу команда отримує три очки в турнірній таблиці, за нічию отримує тільки одне очко і в разі програшу очок не отримує. Раніше команда отримувала за перемогу тільки два очка.

Правило вперше застосовувалось у футболі в 1981 році під час проведення чемпіонату Англії. В рамках проведення відбіркових турнірів і фінальних частин чемпіонатів світу та континентальних чемпіонатів правило діє з 1994 року після проведення чемпіонату світу в США. ФІФА офіційно затвердила правило в 1995 році.

Основною метою правила було стимулювання команд в чемпіонатах до більш агресивних і атакувальних дій, оскільки цінність кожної перемоги в чемпіонаті зростала як мінімум в півтора рази. Введення правила вплинуло на результати переважно в тих чемпіонатах, де грало не менше 16 команд.

Обгрунтування для правила ред.

Коли діяло старе правило двох очок за перемогу (на підставі того, що в разі нічиєї команди ділили очки порівну, а переможець отримував все), футбольні тренери зазвичай робили ставку на перемогу вдома і нічию в гостях. Це викликало значні невдоволення серед фанатів і експертів через одноманітну гру.

Введення правила трьох очок дозволяло в разі нічийного рахунку загострити гру в самому кінці зустрічі: якщо команду не влаштовував рахунок, то вона готова була ризикнути і поборотися за три очки, незважаючи на загрозу пропустити фатальний гол і втратити все. До того ж це знижувало ризик того, що деякі команди могли зіграти внічию для певних досягнень (перемога в турнірі або збереження прописки в лізі). Раніше правило двох очок за перемогу розв'язувало руки деяким особам, зацікавленим в здачі певних матчів. Введення нового правила дозволяло командам грати в більш позитивному і атакувальному стилі[1].

Критика правила трьох очок за перемогу полягає в тому, що один гол в кінці зустрічі може зруйнувати всі плани і деморалізувати команду на тривалий термін. Середнє число матчів в Англії, які закінчуються внічию, так і не змінилося з часів введення нового правила[2], однак в таких країнах, як Туреччина, це правило підвищило видовищність футболу: середнє число голів в матчах турецького чемпіонату значно зросла[3].

Для зниження кількості нічиїх в кругових турнірах в різних країнах вводилися і інші правила, такі як післяматчеві пенальті, ліміт на нічиї.

Історія ред.

Автором правила є футбольний тренер Джиммі Хілл, який запропонував ввести це правило в Футбольній лізі Англії[4]. У 1981 році в рамках експерименту в Англії пройшов чемпіонат за такою системою, проте популярним це правило стало тільки після чемпіонату світу 1994 року, коли в 1995 році ФІФА офіційно затвердило його в регламенті чемпіонату світу. Зміна правила призвела до того, що деякі команди за новими правилами вже не виходили з груп на чемпіонатах світу (не тільки з причини зміни числа учасників і скасування правила порівняння команд з кількох груп): в 2010 році з групи не вийшла збірна Нової Зеландії (по старим правилам вона вийшла б за рахунок різниці м'ячів).

Необхідно відзначити, що ще за десять років до англійців в Радянському Союзі проводився експеримент, при якому за перемогу нараховувалися три очки, а за нічию одне. Цей експеримент був проведений в рамках 2-ї і 6-ї зон другої ліги СРСР в сезонах 1971[5] і 1972[6][7].

Хронологія введення правила ред.

  • 1981: Англія
  • 1982: Ізраїль[8]
  • 1983: Нова Зеландія[9]
  • 1987: Туреччина
  • 1988: Норвегія[10]
  • 1990: Швеція[11]
  • 1992: Греція[12], Фінляндія
  • 1993: Бельгія (Дивізіон 2), Болгарія[13], Ірландія[14], Італія (Серія C)
  • 1994: Хорватія, Чехія[15], Франція[16], Угорщина, Італія (Серія A), Румунія, Шотландія
  • 1995: Додати Аргентина, Австрія, Бельгія (Дивізіон 1), Бразилія, Колумбія, Данія, Німеччина, Мексика, Нідерланди, Польща, Португалія, Росія, Іспанія, Швейцарія, Уругвай
  • 2000: США[17][18]

Варіанти ред.

З 1996 по 2000 роки в MLS (США) діяла точно така ж система, однак в MLS не було можливостей зіграти внічию: одне очко команда отримувала за перемогу по пенальті[17]. У Норвегії застосовувалося аналогічне нарахування очок в 1987 році, проте одне очко команда отримувала за програш по пенальті, два за перемогу по пенальті і всі три очки за перемогу в основний час[19].

У перших трьох чемпіонатах СРСР (1936—1937) за перемогу давалося три очки, але система нарахування була наступною: 3 очки за перемогу, 2 за нічию, 1 за поразку і 0 за неявку. Тобто перемога плюс поразка, як і при системі «два очка за перемогу», дорівнювала двом нічиїм.

У хокеї ред.

Аналогічну систему нарахування очок хотіли ввести в НХЛ в 2004 році: три очки нараховувалося б за перемогу в основний час, два за перемогу в овертаймі і одне за нічию або поразку в овертаймі. Пропозицію розглянули під час локауту в НХЛ, проте в лютому 2007 року керівництво всіх команд відмовилися від такої ідеї остаточно[20]. У чемпіонатах більшості європейських країн така система була введена між 1998 і 2006 роках.

У 2006 році на конгресі ІІХФ було прийнято рішення, що, починаючи з чемпіонату світу 2007 року, на всіх турнірах під егідою Міжнародної федерації хокею у всіх матчах (включаючи групові турніри) в разі нічийного результату за підсумками основного і додаткового часу матчу команди пробивають буліти[21]. При цьому за перемогу в основний час команда отримує три очки, за перемогу в додатковий час або в серії булітів — два очки, за поразку в додатковий час або в серії булітів — одне очко. Таким чином, матчі не можуть завершуватися з нічийним результатом (в НХЛ нічиї були скасовані ще в 2005 році, але за перемогу в основний час команди як і раніше отримують два очка). У чемпіонаті Росії така система діє, починаючи з сезону 2007/08 .

Примітки ред.

  1. ↑ Wilson, Paul (18 березня 2007). Mawhinney's big idea has as much appeal as American cheese. The Observer. Процитовано 13 лютого 2008. [...] three points for a win and one for a draw is the best football has yet come up with and has already produced a dramatic increase in positive, attacking play.
  2. ↑ Murray, Scott; Sean Ingle (21 лютого 2001). DRAWS, DRAWS, DRAWS. The Guardian ("The Knowledge"). Процитовано 13 лютого 2008.
  3. ↑ Alper Duruk. Average number of goals per match in Turkish League. Turkfutbolu.net. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 1 квітня 2009.
  4. ↑ Kelly, Graham (9 червня 2003). FA should stand firm against proposed new rules on imports. The Independent. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 4 січня 2007.
  5. ↑ 1971 ГОД. ТАБЛИЦЫ. КАЛЕНДАРИ. СОСТАВЫ КОМАНД.
  6. ↑ 1972. Вторая лига. 2 зона.
  7. ↑ 1972. Вторая лига. 6 зона.
  8. ↑ Israel - List of Final Tables. Rsssf.com. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 1 квітня 2009.
  9. ↑ New Zealand - Final Tables National Soccer League. Rsssf.com. 19 вересня 2000. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 1 квітня 2009.
  10. ↑ RSSSF — Norwegian First division 1988 «A 3-1-0 point scheme was used for the first time.»
  11. ↑ 1990–1996. ifkgoteborg.se (швед.). IFK Göteborg. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 12 лютого 2012.
  12. ↑ Greece - Final Tables 1959-1999. Rsssf.com. 7 серпня 2003. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 1 квітня 2009.
  13. ↑ Bulgaria Championship History 1924-1997. Rsssf.com. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 1 квітня 2009.
  14. ↑ Republic of Ireland League Tables
  15. ↑ A Recap: Red Cards, TV Woes, Goodbye Dukla. Prague Post. 3 серпня 1994. Процитовано 29 травня 2013.
  16. ↑ В форме эксперимента правило вводилось в сезоне 1988/1989
  17. ↑ а б USA — Major League Soccer
  18. ↑ В США действовала ранее такая же система, однако ничьи не фиксировались: одно очко начислялось за победу по пенальти
  19. ↑ RSSSF — Norwegian First division 1987 «A 3-2-1-0 point scheme with drawn matches decided on penalties was used.»
  20. ↑ NHL general managers give universal thumbs down to three-point wins. Canadian Press. 21 лютого 2007. Процитовано 2 березня 2007. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка)[недоступне посилання з Ноябрь 2018]
  21. ↑ Новый формат ЧМ. Спорт-Экспресс. 22 травня 2006.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Правило_трьох_очок_за_перемогу&oldid=37666103