Правило Монара (правило представництва роду одним видом) — правило, згідно з яким в однорідних умовах і на обмеженій території будь-який рід представлений, як правило, тільки одним видом. Сформульовано А. Монаром (1919). До такого висновку Монар прийшов у результаті вивчення фауни швейцарського озера Невшатель. Пізніше правило Монара було підтверджено неодноразово іншими авторами: (Комаров, 1940[1]; Радованович (Radovanovic), 1959; Майр, 1968[2]; Ренд, 1969; Ярошенко, 1975 і ін.) на прикладі наземної флори і фауни. Ймовірно (Дедю, 1988[3]), правило Монара є наслідком біоценотичних принципів Тінемана. Мабуть, це пов'язано з близькістю екологічних ніш видів одного роду.

У той же час, правило Монара цілком узгоджується з двома правилами Жаккара:

  1. Видове багатство територій пропорційне різноманітності екологічних умов.
  2. Екологічна різноманітність зростає із збільшенням розглянутого простору і падає із зростанням одноманітності умов. З цього випливає, що чим різноманітніші умови проживання, тим більше і видове багатство — тобто видова і екосистемна різноманітність тісно взаємопов'язані.

Див. також ред.

Література ред.

Ресурси Інтернету ред.

  • Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989. [1]

Примітки ред.

  1. Комаров В. Л. Учение о виде у растений. — М.-Л.: Изд- во АН СССР, 1940
  2. Майр Э. Зоологический вид и эволюция. — М.: Мир, 1968. — 597 c.
  3. Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989.