Відкрити головне меню

Сергі́й Мака́рович Правде́нко (1949—2017) — український журналіст і політик.

Правденко Сергій Макарович
Народився 29 квітня 1949(1949-04-29)
Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Помер 27 червня 2017(2017-06-27) (68 років)
Київ, Україна
Діяльність журналіст, політик
Alma mater Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2] і Народний депутат України[3]
Партія Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина»
Нагороди
Почесна грамота Кабінету Міністрів України Заслужений журналіст України
Правденко Сергій Макарович.jpg

Ректор Українського інституту підвищення кваліфікації працівників телебачення, радіомовлення і преси.

Народився 29 квітня 1949 (місто Ігрень, нині житловий масив міста Дніпропетровська); українець; дружина Людмила Юхимівна (19472008) — інженер; син Вадим (1972) — журналіст-міжнародник; дочка Ганна (1976) — юрист.

Зміст

ОсвітаРедагувати

Трудова діяльністьРедагувати

  • 19651967 — слюсар-інструментальник Дніпропетровського заводу «Металопобут».
  • 19671972 — студент факультету журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.
  • 19721980 — кореспондент «Робітничої газети».
  • 19801983 — редактор багатотиражної газети на борту турбоходу «Максим Горький», Чорноморське пароплавство.
  • 19831987 — кореспондент газети «Радянська Україна».
  • 19871990 — власний кореспондент «Экономической газеты» (місто Москва) в Україні.
  • З жовтня 1991 — головний редактор, з 1998 — головний редактор з творчих питань, головний редактор газети ВР України «Голос України».

Був членом Президії Комітету з Державний премій України імені Шевченка; член комісії України у справах ЮНЕСКО; віце-президент Спілки орендарів та підприємців України.

Був координатором ТКУ.

Лютий 1996 — червень 1997 — член політвиконкому і Політради Народно-демократичної партії.

Член президії Політради Політичної партії «Слов'янський народно-патріотичний союз» (березень 20032005).

Член НСЖУ1975).

Заслужений журналіст України (1995). Почесна грамота Кабінету Міністрів України (травень 2004).

Автор численних статей, репортажів, книжки для дітей «Королівський обід» (1992) тощо.

Володів англійською мовою.

Захоплення: веслування, риболовля, лижі, ковзани, велосипед, робота на городі.

Парламентська діяльністьРедагувати

Народний депутат України 12(1)-го скликання з березня 1990 (2-й тур) до квітня 1994, Самарський виборчій округ № 82, Дніпропетровська область. Член Комісії з питань гласності та засобів масової інформації (червень 1990 — червень 1991 — голова), член Президії Верховної Ради України.

Народний депутат України 3-го скликання з березня 1998 до квітня 2002 від партії Всеукраїнське об'єднання «Громада», № 15 в списку. На час виборів: головний редактор газети «Голос України» (з 1990 по 2002 роки), безпартійний. Член фракції «Громада» (травень 1998 — березень 1999), член фракції «Батьківщина» (з березня 1999). Член Комітету з питань свободи слова та інформації (з липня 1998). Член Тимчасової спеціальної комісії ВР України з питань дотримання органами державної влади і місцевого самоврядування та їх посадовими особами, Центральною виборчою комісією норм виборчого законодавства під час підготовки і проведення виборів Президента України (з травня 1999).

Народний депутат України 4-го скликання з травня 2002 до травень 2006 від Блоку Юлії Тимошенко, № 11 в списку. На час виборів: народний депутат України, член Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина». Член фракції Блоку Юлії Тимошенко (травень — жовтень 2002), позафракційний (жовтень 2002), член групи «Народовладдя» (жовтень 2002 — травень 2004), член групи «Демократичні ініціативи Народовладдя» (травень — вересень 2004), член фракції партії «Єдина Україна» (вересень 2004 — листопад 2005), член фракції Народної партії (з листопада 2005). Перший заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформації (з червня 2002).

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від Народного блоку Литвина, № 59 в списку. На час виборів: народний депутат України, безпартійний.

ЦитатиРедагувати

У своєму інтерв'ю «Телекритиці» від 19 травня 2005 року, Сергій Макарович повідомив про власну відмови від посади Голови Комітету з питань свободи слова та інформації. Відповідаючи на питання журналіста, він зазначив:

«Я вважаю, що не маю морального права очолювати цей Комітет. Бо наша фракція „Єдина Україна“ стала під владу. Я не збираюсь виходити з фракції заради того, щоб молодшого сержанта поміняти на сержанта. А по честі та по совісті керівництво Комітету має належати представникам опозиції. І якщо мене висуне хтось із депутатів на ВР, слова, які я сказав на узгоджувальній раді, я повторю з трибуни».

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати