Вікіпедія

Права корінних народів

Права корінних народів - права, які існують у зв'язку з визнанням особливого стану корінних народів. Сюди входять не лише найосновніші права людини на фізичне виживання та недоторканність, а й права на свою землю (включаючи право рідної землі), мову, релігію та інші елементи культурної спадщини, які є частиною їхнього існування та самобутності як народу. Права можуть бути використані як вираз для захисту громадських організацій або бути частиною національного законодавства при встановленні відносин між урядом і правом на самовизначення його корінного народу, або в міжнародному праві як захист від порушення права корінного населення через дії урядів або груп приватних інтересів.

Права корінних народів
CMNS: Права корінних народів у Вікісховищі

Визначення та історична довідка ред.

Права корінного населення належать тим, хто, будучи корінними народами, визначається як корінний народ землі, яка була завойована і колонізована прибульцями.[1][2][3][4]

Хто саме входить до складу корінних народів, є спірним, але його можна широко розуміти стосовно колоніалізму. Коли ми говоримо про корінні народи, ми говоримо про ті доколоніальні суспільства, які стикаються з специфічною загрозою через це явище окупації, а також про відносини, які ці суспільства мають із колоніальними державами. Точне визначення того, хто є корінним народом, і, як наслідок, стан правовласників, різниться. Бути занадто інклюзивним вважається так само погано, як і не інклюзивним.[4][5]

У контексті сучасних корінних народів європейських колоніальних держав,  визнання прав корінних народів можна простежити принаймні до періоду Відродження. Поряд із виправданням колоніалізму з вищою метою як для колоністів, так і для колонізованих, деякі голоси висловлювали занепокоєння з приводу поводження з корінними народами та впливу, який він мав на їхнє суспільства.[6] В Іспанській імперії корона заснувала Загальний індійський суд у Мексиці та в Перу з юрисдикцією щодо справ, пов’язаних із корінним населенням, і спрямований на захист індіанців від поганого поводження. Доступ індіанців до суду був забезпечений невеликим податом, який сплачувався за юридичних помічників.[7][8]

Питання прав корінних народів також пов’язане з іншими рівнями людської боротьби. Через тісний взаємозв’язок між культурним та економічним становищем корінних народів та їхнім екологічним середовищем питання прав корінних народів пов’язані із занепокоєнням щодо зміни навколишнього середовища та сталого розвитку.[9][10][11] На думку вчених та організацій, таких як Rainforest Foundation, боротьба за корінні народи є важливою для вирішення проблеми скорочення викидів вуглецю та наближення до загрози як для культурного, так і для біологічного різноманіття в цілому.[12][13]

Представництво ред.

Права, претензії та навіть ідентичність корінних народів сприймаються, визнаються та дотримуються зовсім по-різному від уряду до уряду. Існують різноманітні організації, що мають статути, щоб тим чи іншим чином сприяти (або принаймні визнавати) прагнення корінного населення, і корінні суспільства часто об’єднуються, щоб утворити органи, які спільно прагнуть задовольнити свої комунальні інтереси.

Міжнародні організації ред.

Існує кілька неурядових рухів громадянського суспільства, мереж, організацій корінних і некорінних народів, чия основна місія полягає в захисті прав корінних народів, включаючи права на землю. Ці організації, мережі та групи підкреслюють, що проблемами, з якими стикаються корінні народи, є відсутність визнання того, що вони мають право жити так, як вони обирають, а також відсутність права на свої землі та території. Їхня місія — захистити права корінних народів без нав’язування державами своїх ідей «розвитку».[14] Ці групи стверджують, що кожна корінна культура є диференційованою, багата релігійними системами вірувань, способом життя, життєдіяльністю та мистецтвом, і що коренем проблеми може бути втручання в їхній спосіб життя через неповагу державою до їхніх прав, а також вторгнення транснаціональних корпорацій та малого бізнесу на традиційні землі з метою експлуатації природних ресурсів.[15]

Об'єднані Нації ред.

Корінні народи та їхні інтереси представлені в Організації Об'єднаних Націй насамперед через механізми Робочої групи корінного населення. У квітні 2000 року Комісія Організації Об'єднаних Націй з прав людини прийняла резолюцію про створення Постійного форуму ООН з питань корінних народів (PFII) як дорадчого органу при Економічній і Соціальній раді з мандатом розглядати питання корінних народів.

Наприкінці грудня 2004 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй проголосила 2005–2014 роки Другим Міжнародним десятиліттям корінних народів світу. Головною метою нового десятиліття буде зміцнення міжнародного співробітництва щодо вирішення проблем, з якими стикаються корінні народи в таких сферах, як культура, освіта, охорона здоров’я, права людини, навколишнє середовище, а також соціально-економічний розвиток.

У вересні 2007 року, після процесу підготовки, обговорень і переговорів, що тягнулися з 1982 року, Генеральна Асамблея прийняла Декларацію прав корінних народів. Декларація, яка не має обов’язкової сили, окреслює індивідуальні та колективні права корінних народів, а також їх права на ідентичність, культуру, мову, працевлаштування, охорону здоров’я, освіту та інші питання. Проти декларації проголосували чотири країни зі значним корінним населенням: Сполучені Штати, Канада, Нова Зеландія та Австралія. Відтоді всі четверо змінили свій голос «за». Утрималися 11 країн: Азербайджан, Бангладеш, Бутан, Бурунді, Колумбія, Грузія, Кенія, Нігерія, Росія, Самоа та Україна. Тридцять чотири країни не проголосували, а решта 143 країни проголосували "за".

МОП 169 ред.

МОП 169 є конвенцією Міжнародної організації праці. Після ратифікації державою він покликаний діяти як закон, що захищає права людей, що живуть у племені. Є двадцять дві складові фізичного виживання та цілісності, а також збереження їхньої землі, мови та релігії. МОП представляє права корінних народів, оскільки вони є організацією, яка забезпечує виконання інструментів угоди виключно з правами корінних народів.[16]

Організація американських держав ред.

З 1997 року країни Організації американських держав обговорюють проєкти пропонованої американської декларації про права корінних народів. «Проект декларації наразі є одним із найважливіших процесів, що здійснюються щодо прав корінних народів Америки»[17], як зазначає Міжнародна робоча група у справах корінних народів.

За країною ред.

Австралія ред.

Канада ред.

У Канаді «права тубільців» (фр. droits ancestraux) – це ті права, якими користуються корінні народи внаслідок тривалого перебування на землі їхніми предками, наприклад, право полювати та рибалити на певній території.[18] Вони відрізняються від «договірних прав», які перераховані в конкретних угодах між корінними групами та державою. Як договірні права, так і права аборигенів захищені Розділом 35 Конституції Канади 1982 року.

Данія ред.

Корінне населення Гренландії отримало самоуправління в 1979 році і поширилося на самоврядування в 2009 році.

Сецесія ред.

Корінні народи мають лише «поправне» право на відділення в міжнародному праві, незалежно від їх права на самовизначення та самоврядування,[19] залишаючи існування прав на відділення внутрішнім законам суверенних держав, а незалежність – правом держав.

Див. також ред.

Посилання ред.

  1. ↑ Lindholt, Lone (2005). Human Rights in Development Yearbook 2003: Human Rights and Local/living Law. Martinus Nijhoff Publishers. ISBN 90-04-13876-5.
  2. ↑ Gray, Andrew (2003). Indigenous Rights and Development: Self-Determination in an Amazonian Community. Berghahn Books. ISBN 1-57181-837-5.
  3. ↑ Keal, Paul (2003). European Conquest and the Rights of Indigenous Peoples: The Moral Backwardness of International Society. Cambridge University Press. ISBN 0-521-82471-0.
  4. ↑ а б Kuppe, Rene (2005). "Indigenous Peoples, Constitutional States And Treaties Of Other Constructive Arrangements Between Indigenous Peoples And States". Brill Academic Publishers. ISBN 90-04-14244-4.
  5. ↑ Recognizing Indigenous Peoples' Human Rights. Cultural Survival. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 20 квітня 2016.
  6. ↑ Anaya, S. James (2004). Indigenous Peoples in International Law. Oxford University Press. ISBN 0-19-517350-3.
  7. ↑ Woodrow Borah, The General Indian Court of Mexico and the Legal Aides of the Half-Real. Berkeley and Los Angeles: University of California Press 1983.
  8. ↑ Woodrow Borah, "Juzgado General de Indios del Perú o juzgado particular de indios de El Cercado de Lima." Revista chilena de historia del derecho, no. 6 (1970): 129-142.
  9. ↑ Rights of Indigenous Peoples. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 20 квітня 2016.
  10. ↑ Indigenous Rights and Responsibilities for the Natural World. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 20 квітня 2016.
  11. ↑ University of Oregon School of Law (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2016. Процитовано 20 квітня 2016.
  12. ↑ Indigenous Rights Crucial To Reducing Carbon Emissions from Deforestation. TreeHugger. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 20 квітня 2016.
  13. ↑ Stevens, Stanley (1997). Conservation through cultural survival: indigenous peoples and protected areas. Island Press. ISBN 1-55963-449-9.
  14. ↑ Survival International. About us. Архів оригіналу за 17 вересня 2009. Процитовано 20 квітня 2016.
  15. ↑ International Indian Treaty Council. iitc.org. Процитовано 20 квітня 2016.
  16. ↑ Indigenous and tribal peoples. www.ilo.org (англ.). Архів оригіналу за 8 травня 2016. Процитовано 17 травня 2016.
  17. ↑ Hansen, Jens Søgaard. Organisation of American States. www.iwgia.org. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 17 травня 2016.
  18. ↑ Branch, Government of Canada; Indigenous and Northern Affairs Canada; Communications. Aboriginal Rights. www.aadnc-aandc.gc.ca. Архів оригіналу за 17 квітня 2018. Процитовано 4 травня 2018.
  19. ↑ Shrinkhal, Rashwet (2021). “Indigenous sovereignty” and right to self-determination in international law: a critical appraisal. AlterNative: An International Journal of Indigenous Peoples. SAGE Publications. 17 (1): 71—82. doi:10.1177/1177180121994681. ISSN 1177-1801.

Зовнішні посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Права_корінних_народів&oldid=41779118