Поштова станція (Мартинівка)

Поштова станція на 176 кілометрі траси Київ-Чоп в селі Мартинівка

Статус Пам'ятка архітектури місцевого значення
Країна  Україна
Розташування Мартинівка, Житомирська область
Тип будівлі цивільна архітектура
Архітектурний стиль Неоготика
Будівництво середина ХІХ ст.
Ідентифікатори й посилання
Див. також: Поштова

Поштова станція на 176-му кілометрі траси Київ-Брест в селі Мартинівка, «Будинок ІІ розряду з готелем». Мала кімнати для проїжджих та прилеглі одноповерхові будівлі ямщика, каретної та конюшні. Збудована в середині ХІХ століття за зразковим проектом 1843 року. Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 136.

Історична довідкаРедагувати

У 1827 році царська влада організувала поштово-диліжансне сполучення за маршрутом Київ — Житомир — Радзивилів, до тодішнього кордону з Австро-Угорщиною. По всій цій трасі, названій Брест-Литовським шосе, в 40-х роках ХІХ ст. було побудовано нові, муровані поштові станції, що здебільшого збереглися й досі. Відстань між ними становила, в середньому, 15 — 20 км, з певним урахуванням топографії та можливостей разового кінного переходу. Назва прив'язувалася до найближчого населеного пункту.

Поштові станції будувалися з цегли за типовим проектом видання 1843 року, призначені спершу для тракту Санкт-Петербург — Київ. Для будівель поштових станцій, розташованих на ділянці траси Е-40 Рівне-Київ, характерні неоготичні архітектурні форми. Це Т-подібні одноповерхові споруди з високими стрільчатими вікнами. Поштові, або кінно-поштові, станції планувалися однаково за усталеною схемою: прямокутний двір, по центру — фасадом до тракту — будинок самої станції, праворуч нього — в'їзні ворота, ліворуч — виїзні. Муровану огорожу так само було декоровано в дусі неоготики. По периметру просторого подвір'я розташовувалися одноповерхові ямщицька, каретна, стайня, комора, фуражна, готель, а посеред двору — криниця, обладнана водопоєм для коней. Керував усім закладом станційний наглядач, який мешкав тут-таки, на казенній квартирі. На поштовій станції обов'язково було все, що треба саме для поштової справи: папір, чорнило, пера, марки, штемпелі, поштова скринька, освітлення (свічки, потім — гасові лампи). Для подорожніх завжди готовим був самовар і все, що потрібно для чаювання. Станції поділялись на класи — від першого до четвертого.

СтанціяРедагувати

На «новому шляху», на 176-му кілометрі у середині ХІХ століття було облаштовано кінну пошту. Будівля збудована в неоготичному стилі. Окрім головної станційної будівлі, зберігся правий та лівий флігелі, а також мур. Флігель, що стояв у тилу двору - не зберігся.

Схожі поштові пункти розташовувались впродовж всього царського шляху «Київ-Брест». Найближча станція на заході була в Улашанівці, а на сході — в Березівці.

Комплекс споруд станції включно із головною станційною будівлею є занедбаним. Спроба реконструювати станційну споруду для розташування тут об'єктів придорожньої інфраструктури не була вдалою. Споруда потребує реставрації.

Див. такожРедагувати

Поштова станція (Гурівщина)

Поштова станція (Калинівка)

Поштова станція (Коростишів)

Поштова станція (Березина)

Комплекс споруд Поштової станції (Житомир)

Поштова станція (Броники)

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

Поштові станції Брест-Литовського тракту

Поштові станції, Катеринівка, Гурівщина, Калинівка Мандрівка Україною.

Почувствовать себя ямщиком — Интересный Киев.