Відкрити головне меню

Поштова станція на 53 кілометрі в Калинівці (1846 р.) — комплекс будівель, побудований за зразковим проектом «Будинку II розряду з готелем». Місцезнаходження — с. Калинівка, (Макарівський р-н). Пам'ятка архітектури національного значення[1][2].

Поштова станція на 53 кілометрі в селі Калинівка
Поштова станція №3, зовнішний вигляд, фото 1.JPG

50°24'59.76N, 29°46'13.08E
Статус Пам'ятка архітектури національного значення
Країна

Україна Україна

Розташування С.Калинівка Макарівського р-ну Київської області
Тип будівлі цивільна архітектура
Архітектурний стиль Неоготика
Будівництво 1846
Поштова станція (Калинівка) (Україна)
Поштова станція (Калинівка)

Поштова станція у Вікісховищі?
Див. також: Поштова

Історична довідкаРедагувати

Траса Е-40 — колишнє Брест-Литовське шосе. Проклали його на початку ХІХ століття. У 1827 році поштовою службою Російської імперії був організований рух диліжансів за маршрутом Київ-Житомир-Радивилів (кінцевим пунктом був кордон з Австрією), а у 1846 році на Брест-Литовському шосе збудували поштові стації. Зводили станції за типовим проектом, тому всі вони практично однакові. При кожній станції був невеличкий готель (трактир), стайня, ямщицька і каретна. В ті часи це були чи не єдині цивілізовані місця зупинки у дорозі. Наприкінці ХІХ століття до станцій проклали телеграфний зв'язок, вони стали поштово-телеграфними. Калинівка — це третя поштова станція вздовж траси Київ-Житомир. Інші розташовані в Катеринівці і в Гурівщині. Для будівель поштових станцій, розташованих на ділянці траси Е-40 Калинівка-Київ, характерні неоготичні архітектурні форми. Це Т-подібні одноповерхові споруди з високими стрільчатими вікнами.

 
Поштова станція № 3, фрагмент

Комплекс будівель поштової станції диліжансів зберігся в Калинівці з часів Російської імперії майже в первозданному вигляді[3]. Побудований за зразковим проектом «Будинку II розряду з готелем», характерною особливістю якого є стрілчасті вікна в стилі неоготики. Будівля, хоч і типова, але цікава тим, що над входом частково збереглося вітражоване заповнення стрільчастої фрамуги. Воно виконано в готичному стилі, з хрестоцвітом у колі та парою трилисників під ним. Навіть збереглось тонко профільоване обрамування вікон і дверей. На фасаді цієї поштової станції встановлено меморіальну дошку, яка нагадує, що восени 1943 року «в будинках місцевих жителів села Калинівка перебував 515-й медсанбат 127-ї стрілецької дивізії». Тоді війська 1-го Українського фронту вели жорстокі бої за визволення Житомира. В комплекс станції входить ямщицка, каретна, стайня. Основна будівля і досі використовується за прямим призначенням — у ньому є поштове відділення. Інші приміщення займає офіс дорожньо-експлуатаційної служби.

Наступними до Житомира були поштові станції «Ставище» на 70 кілометрі (зберігся лише один з бічних флігелів), «Кочерів» на 87 кілометрі (не збереглася), а також поштові станції «Коростишів» на 105 кілометрі (збереглася лише основна будівля) і «Кмитів» на 121 кілометрі.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. . Памятники градостроительства и архитектуры УССР. — К.: Будівельник, 1983 г., т. 1, с. 136.
  2. Державний реєстр національного культурного надбання: пам'ятки містобудування і архітектури України (проект). — Пам'ятки України, 1999 р., № 2-3
  3. Почтовая станция, Калиновка.

ДжерелаРедагувати