Поштова станція (Березина)

Поштова станція на 121-му кілометрі траси Київ-Брест в селі Березина, «Будинок ІІ розряду з готелем». Мала кімнати для проїжджих та примикаючі одноповерхові будівлі ямщика, каретної та конюшні. Збудована в 1846 році за зразковим проектом 1843 року. Пам'ятка архітектури національного значення.

Поштова станція на 121 кілометрі траси Житомир-Київ в селі Березина
50°17′14″ пн. ш. 28°51′25″ сх. д.
Статус	Пам'ятка архітектури національного значення
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Березина, Житомирська область
Тип будівлі	цивільна архітектура
Архітектурний стиль	неоготика
Будівництво	1846
Поштова станція (Березина) (Україна)

Історична довідка

У 1827 році царська влада організувала поштово-диліжансне сполучення за маршрутом Київ — Житомир — Радзивилів, до тодішнього кордону з Австро-Угорщиною. По всій цій трасі, названій Брест-Литовським шосе, в 40-х роках ХІХ ст. було побудовано нові, муровані поштові станції, що здебільшого збереглися й досі. Відстань між ними становила, в середньому, 20 — 30 км, з певним урахуванням топографії та можливостей разового кінного переходу. Назва прив'язувалася до найближчого населеного пункту.

Поштові станції будувалися з цегли за типовим проектом видання 1843 року, призначені спершу для тракту Санкт-Петербург — Київ. Для будівель поштових станцій, розташованих на ділянці траси Е-40 Рівне-Київ, характерні неоготичні архітектурні форми. Це Т-подібні одноповерхові споруди з високими стрільчатими вікнами. Поштові, або кінно-поштові, станції планувалися однаково за усталеною схемою: прямокутний двір, по центру — фасадом до тракту — будинок самої станції, праворуч нього — в'їзні ворота, ліворуч — виїзні. Муровану огорожу так само було декоровано в дусі неоготики. По периметру просторого подвір'я розташовувалися одноповерхові ямщицька, каретна, стайня, комора, фуражна, готель, а посеред двору — криниця, обладнана водопоєм для коней. Керував усім закладом станційний наглядач, який мешкав тут-таки, на казенній квартирі. На поштовій станції обов'язково було все, що треба саме для поштової справи: папір, чорнило, пера, марки, штемпелі, поштова скринька, освітлення (свічки, потім — гасові лампи). Для подорожніх завжди готовим був самовар і все, що потрібно для чаювання. Станції поділялись на класи — від першого до четвертого.

Станція

На «новому шляху», який якраз пролягав повз поселення, на 121-му кілометрі у 1846 році було облаштовано кінну пошту. Будівля збудована в неоготичному стилі, тут збереглися первісні деталі оздоблення ґанку: гранітні сходи, оригінальні візерунчасті кронштейни навісу над дверима. Пошта мала дві стайні, діяла також ґуральня, зберігся поштовий мур.

На картах того часу, зокрема на німецькій триверстовій, пошта мала назву «Klimowβkaja», що дублюється, вочевидь, подібної російської карти. Одначе більш поширеною була назва «Кмитівська». Схожі поштові пункти розташовувались впродовж всього царського шляху «Київ-Брест». Найближча станція на заході була в Житомирі, а на сході — в Коростишеві.

У роки війни на території пошти розташовувався штаб німецьких окупаційних військ. Після війни тут розташовувались бараки для будівничих шляху «Житомир — Коростишів». У 1955 році пошту обклали новою цеглою.

Зараз на території пошти розташовується Житомирське ДЕД-2.