Вікіпедія

Похолодання 535—536 років

(Перенаправлено з Похолодання 535-536 років)

Похолодання 535–536 років — найрізкіше зниження середньорічної температури у північній півкулі за останні 2000 років[1]. Припускається, що причиною похолодання стало різке зниження прозорості атмосфери в результаті одного або декількох великих вивержень вулканів у тропіках (див. Кракатау і Тавурвур)[2] або зіткнення з великим метеоритом чи кометою[3].

Прямий зв'язок між різким похолоданням і мутацією чумного збудника, що призвела до пандемії бубонної чуми, відомої як чума Юстиніана, не доведено, однак для сучасників подій несподіване похолодання, чума, руйнівні землетруси на сході Середземномор'я і війни Юстиніана склали одну суцільну вервечку лих. Імовірно, що серія погодних катаклізмів призвела до міграцій людей, що у свою чергу прискорило розповсюдження інфекційних хвороб: чуми, тифу, віспи та ін.

Документальні свідчення ред.

Прокопій Кесарійський зазначає в десятий рік правління Юстиніана (536/537):

І цього року відбулося найбільше чудо: весь рік сонце випромінює світло як місяць, без променів, як ніби воно втрачало свою силу, переставши, як колись, чисто і яскраво сяяти. З того часу, як це почалося, не припинялися серед людей ні війна, ні моровиця, ні яке інше лихо, що несе смерть. Тоді йшов десятий рік правління Юстиніана.

— Прокопій. Війна, IV, 14. 5-6

Ірландські хроніки повідомляють[4][5][6] про таке:

    • Неврожай хліба 536 року — Аннали Ульстера;
    • Неврожай хліба 536—539 років — Аннали Інісфалена.

Такі явища повідомлялися рядом незалежних тогочасних джерел:

  • Низькі температури, навіть сніг протягом літа (сніг, як повідомляється, випав у серпні в Китаї у часи правління північних і південних династій, що викликало затримку врожаю)[7].
  • Неврожай збіжжя у Середземномор’ї та Близькому Сході[8].
  • Густий сухий туман на Близькому Сході, в Китаї та в Європі[7].
  • Засуха в Перу, яка вплинула на культуру Моче[7][9].

Наукові докази ред.

Аналіз кілець дерев, проведений дендрохронологом Майком Байлі з Королівського університету Белфаста, демонструє ненормально малий ріст в ірландського дуба 536 року та ще різкіше зниження росту 542 року після часткового відновлення[10]. Для більшості звітів у Європі та Євразії спостерігається зниження у 536 році, після чого відбувається відновлення у 537—539 роках, а потім — ще серйозніше падіння, яке тривало, можливо, до 550 років. У більшості випадків найгіршим роком для зростання кілець дерев став 540 рік; в Сибіру — 543-й, на півдні Чилі — 540 рік, в Аргентині — 540—548 роки[11].

Льодовики з Гренландії та Антарктиди свідчать про значні сульфатні відкладення приблизно у 534±2 роках, що є свідченням сильної кислотної пилової завіси[2].

Можливі пояснення ред.

Було висловлено припущення, що зміни відбулися через попіл або пил, викинутий у повітря після виверження вулкана (явище, відоме як «вулканічна зима»),[12] або після зіткнення з кометою[13] чи метеоритом[14][15]. Наявність сульфатних відкладень у льодовиках підкріплює гіпотезу про вулкан; збільшення вмісту сульфатів ще інтенсивніше, ніж те, що супроводжувало менший епізод кліматичної аберації 1816 року, що відомий як «Рік без літа», що був пов'язаний із виверженням вулкана Тамбора на острові Сумбава.[2]

1984 року Стотерс (R. B. Stothers) установив, що подія, можливо, була викликана вулканом Рабаул, який зараз знаходиться у Новій Британії, поблизу Папуа Нової Гвінеї.[16]

1999 року Девід Кейс (David Keys) у своїй книзі «Катастрофа: пошуки витоків сучасного світу» (за підтримки роботи американського вулканолога Кена Воглета) висловив припущення, що вулкан Кракатау вивергався у той час і викликав зміни. Висловлюється припущення, що виверження Кракатау, описане як вивердження 416 року в «Яванській книзі королів», фактично відбулося 535—536 років, оскільки немає інших доказів такого виверження 416 року[12][17].

2009 року Даллас Абботт з обсерваторії Ламон-Дохерті Колумбійського університету та обсерваторія Землі в Нью-Йорку опублікували докази з льодовиків Гренландії про численні кометні удари, що викликали туман. Знайдені в льоду поклади можуть виникнути внаслідок земної породи, викинутого в атмосферу під час зіткнення[18][19].

2010 року Роберт Тулл, Джон Саудон і його колеги, представили докази, які свідчать про зв'язок між виверженням вулкану Тьєрра Бланка Джовен (TBJ) (залишилось озеро у кальдері Ілопанго) в центральній частині Сальвадору і подією 536[20]. Хоча раніше опубліковані радіовуглецеві дані свідчили про двосигмовий віковий діапазон 408—536[21], який відповідає глобальному зниженню клімату, зв'язок між 536 р. та Ілопанго не був явно зроблений до дослідження на морському узбережжі Центральної Америки осадових порід Штеффеном Куттерольфом та колегами, що показало, що виверження TBJ було набагато більшим, ніж вважалося раніше[22]. Послідовне збільшення вмісту вуглецю-14 у стовбурі одного дерева, яке було вбито пірокластичним потоком лави з TBJ, детально вимірювалося за допомогою мас-спектрометрії у прискорювачі; результати підтвердили дату 535 року, коли дерево померло. Розрахований базовий об'єм викидів породи під час події складає 84 км³, що свідчить про великий показник виверження 6+ і амплітуду 6,9 балів. Отримані результати показують, що розміри, широта та вік вдкладень Ілопанго TBJ узгоджуються з сульфатними записами льодовиків[2].

Дослідження 2015 року далі підтвердило теорію великого виверження у 535 або на початку 536 року. Воно також визначило ознаки другого виверження в 539–540 рр., імовірно, у тропіках, що могло підсилити охолоджуючий ефект першого виверження до близько 550 року[23].

2018 року дослідники Гарвардського університету запропонували, як причину, виверження вулкана в Ісландії, яке вдбулось на початку 536 року, однак автор попереднього дослідження сказав журналу Science, що доказів недостатньо для відкидання гіпотези про вулкан у Північній Америці[24].

Цей період в історії ред.

Похолодання призвело до різкого зниження врожаю і повсюдного голоду, що стало причиною значних міграцій населення і воєн[3]. Історичний період 535—536 років супроводжували такі події:

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ AGU 2008: «Magnetite and Silicate Spherules from the GISP2 Core at the 536 A.D. Horizon»
  2. ↑ а б в г Larsen L. B. et al. New ice core evidence for a volcanic cause of the A.D. 536 dust veil [Архівовано 2011-06-06 у Wayback Machine.] Geophys. Res. Lett.. — 2008. — Vol. 35. L04708, doi:10.1029/2007GL032450.
  3. ↑ а б Than Ker. Slam dunks from space led to hazy shade of winter // The New Scientist. — 2009. — 3 January 201(issue 2689): p. 9
  4. ↑ Gaelic Irish Annals translations
  5. ↑ Documents of Ireland
  6. ↑ The Annals of the Four Masters
  7. ↑ а б в Ochoa, George; Jennifer Hoffman; Tina Tin (2005). Climate: the force that shapes our world and the future of life on earth. Emmaus, PA: Rodale. с. 71. ISBN 978-1-59486-288-5.
  8. ↑ Rosen, William (2007). Justinian's flea: Plague, Empire and the Birth of Europe. London: Jonathan Cape. ISBN 978-0-224-07369-1.
  9. ↑ Keys, David Patrick (2000). Catastrophe: an investigation into the origins of the modern world. New York: Ballantine Pub. ISBN 978-0-345-40876-1.
  10. ↑ Baillie, M.G.L. (1994). "Dendrochronology Raises Questions About the Nature of the AD 536 Dust-Veil Event." The Holocene fig. 3 p. 215.
  11. ↑ [ https://www.thoughtco.com/dust-veil-environmental-disaster-in-europe-171628 "The Dust Veil Environmental Disaster of AD 536"]
  12. ↑ а б Wohletz, Ken, Were the Dark Ages Triggered by Volcano-Related Climate Changes in the 6th Century? [Архівовано 18 червня 2003 у Wayback Machine.]
  13. ↑ MacIntyre, Ferren (2002). Simultaneous Settlement of Indo-Pacific Extrema?. Rapa Nui Journal. 16 (2): 96—104.
  14. ↑ Baillie, M. G. L. (1999). Exodus to Arthur: Catastrophic Encounters with Comets. London: B.T. Batsford. ISBN 978-0-7134-8352-9.
  15. ↑ Rigby, Emma; Symonds, Melissa; Ward-Thompson, Derek (February 2004). A comet impact in AD536?. Astronomy and Geophysics. 45 (1): 1.23—1.26. Bibcode:2004A&G....45a..23R. doi:10.1046/j.1468-4004.2003.45123.x.
  16. ↑ Stothers R.B. (26 січня 1984). Mystery cloud of AD 536. Nature. 307 (5949): 344—5. Bibcode:1984Natur.307..344S. doi:10.1038/307344a0.
  17. ↑ Keys (2000), page 385
  18. ↑ Abbott, D. H.; Biscaye, P.; Cole-Dai, J.; Breger, D.; Biscaye; Cole-Dai; Breger (December 2008). Magnetite and Silicate Spherules from the GISP2 Core at the 536 A.D. Horizon. AGU Fall Meeting Abstracts. 41: 41B—1454. Bibcode:2008AGUFMPP41B1454A. Abstract #PP41B-1454.
  19. ↑ Comet smashes triggered ancient famine. New Scientist. 7 січня 2009.
  20. ↑ Dull, R., J.R. Southon, S. Kutterolf, A. Freundt, D. Wahl, P. Sheets; Southon; Kutterolf; Freundt; Wahl; Sheets (13–17 December 2010). Did the TBJ Ilopango eruption cause the AD 536 event?. AGU Fall Meeting Abstracts. 13: V13C—2370. Bibcode:2010AGUFM.V13C2370D.
  21. ↑ Dull, R. A., Southon, J. R. & Sheets, P. (2001). Volcanism, ecology and culture: a reassessment of the Volcán Ilopango TBJ eruption in the southern Maya realm. Latin American Antiquity. 12 (1): 25—44. doi:10.2307/971755. JSTOR 971755.
  22. ↑ Kutterolf, S. A. Freundt; W. Peréz (2008). Pacific offshore record of plinian arc volcanism in Central America: 2. Tephra volumes and erupted masses. Geochemistry Geophysics Geosystems. 9, Q02S02 (2): n/a. Bibcode:2008GGG.....902S02K. doi:10.1029/2007GC001791.
  23. ↑ Sigl, M.; Winstrup, M.; McConnell, J. R.; Welten, K. C.; Plunkett, G.; Ludlow, F.; Büntgen, U.; Caffee, M.; Chellman, N. (2015). Timing and climate forcing of volcanic eruptions for the past 2,500 years. Nature. 523 (7562): 543—549. Bibcode:2015Natur.523..543S. doi:10.1038/nature14565. PMID 26153860.. Archived copy
  24. ↑ Gibbons, Ann (15 листопада 2018). Why 536 was ‘the worst year to be alive’. Science | AAAS (англ.). Процитовано 16 листопада 2018.
  25. ↑ Morten Axboe (2001). Året 536. Skalk (4): 28—32.
  26. ↑ Morten Axboe (1999). The year 536 and the Scandinavian gold hoards (PDF). Medieval Archaeology. 43: 186—8. Архів оригіналу (PDF) за 10 серпня 2011. Процитовано 30 січня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Похолодання_535—536_років&oldid=42326187