Походження людини від мавпи

Зображення з фронтиспіса праці Хакслі Evidence as to Man's Place in Nature (1863), на якому зіставляються скелети мавп і людини.
Зображення еволюції видів від мавпи до людини.

Походження людини від мавпи — теорія, що стверджує еволюційний шлях розвитку людини від мавпи.

Серед усіх сучасних еволюційних теорій на тему походження людини дана концепція є найпоширенішою.

Як еволюційна, дана концепція є протилежною теорії креаціонізму.

ІсторіяРедагувати

У кінці XVIII століття французький натураліст Жорж-Луї де Бюффон опублікував працю «Природнича історія». У ній він вперше висловив думку, що люди — це нащадки мавп, що викликало різку реакцію обурення. Книга була публічно спалена катом[1].

Дарвін лише намагався обґрунтувати положення про те, що між людиною та мавпами існувала якась сполучна ланка — загальний предок, від якого вони ведуть своє походження[1]. Чарльз Роберт Дарвін стверджував, що люди походять від мавп, а конкретно в книзі «Походження людини і статевий відбір», в 6-му розділі він написав: «Мавпи потім розгалузилися на два великі стовбури, мавп Нового і Старого світу, а від останнього, у віддаленому проміжку часу, вийшла Людина, чудо і слава Всесвіту»[2].

Також Ч.Дарвін розробив біологічну теорію походження людини[3]. Дарвін (книги «Походження людини і статевий відбір», «Про вираження емоцій у людини і тварин» (1871—1872)) підсумовує, що людина — невід'ємна частина живої природи і що його виникнення не є виключенням з загальних закономірностей розвитку органічного світу, поширює на людину основні положення еволюційної теорії, доводить походження людини «від нижчестоячої тваринної форми»[3].

На підставі порівняльно-анатомічних, ембріологічних даних, що вказують на величезну подібність людини і людиноподібних мавп, Дарвін обґрунтував ідею їх спорідненості, а отже, і спільність їхнього походження від стародавнього вихідного предка. Так народилася сіміальна (мавпяча) теорія антропогенезу[3]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати