Вікіпедія

Похвала Гелені

«Похвала Гелені» (з дав. грец. Ἑλένη ἐγκώμιον) Горгія — яскравий взірець епідейктичного письма на честь Гелени — дружини спартанського царя Менелая. Усупереч прийнятому уявленню про Гелену як зрадницю, Горгій оспівує її та виправдовує від звинувачень. Цей твір — чудовий приклад використання риторичних прийомів, на якому спудеї в античності і навіть пізніші часи вчилися риторичному мистецтву.

Автор ред.

Горгій (з дав. грец. Γοργίας) — відомий давньогрецький філософ, ритор і софіст. Народився 483 р. до Р. Х. в місці Леонтини, що на острові Сицилія[1]. Відомо, що вчителем Горгія був Емпедокл Акрогатський[2](10). Про його дитинство майже немає відомостей. Горгій мав брата Іродіка, який працював лікарем[3](9), та сестру, чиє ім'я невідоме[2]; їхнього батька звали Чармантидес[4](8). У 427 р. до Р. Х. Горгій прибуває в Атени (Афіни) як головний посол, щоб заручитися військовою підтримкою проти агресії міста-держави Сиракуз (Сицилія)[1]. Після кількох публічних виступів він здобуває славу серед атенян, стає учителем риторики і відкриває власну школу ораторської майстерності[1]. Він прославився тим, що міг говорити на будь-яку тему (Матсен, Роллісон і Суса, 33). Згодом як учитель риторики та оратор він подорожує Грецією, оселяючись в різних її містах, зокрема в Атенах та Ларисі[2]. Відомо також, що він часто виступав на Панеллінських іграх[1]. І за публічні виступи, і за уроки риторики брав немалі гроші. За словами його учня Ісократа, Горгій не був громадянином жодного міста, не брав участі в державних справах та ніколи не був одруженим[5]. Горгій прожив більше ста років і помер у 375 р. до Р. Х. у Лариссі, що у Фессалії[1] . До творчого доробку філософа відносять твори: «Про це суще або Про природу», «Апологія Паламеда», «Похвала Гелені», «Епітафія або Смерть Афін»[1].

Зміст твору ред.

Горгій намагається спростувати всі чутки про Гелену і її вину, «надавши своїй промові сили якогось логічного судження». Автор вказує на походження Гелени та її божественну вроду, яку вона ні від кого не приховувала, і цим самим подобалась багатьом чоловікам.

Далі Горгій аргументує, чому він вважає, що Гелена мала підстави втікати до Трої: «(1) Чи волею випадку, або богів велінням, або божественної Необхідності повелінням вона вчинила те, що вчинила; (2) або силою була схоплена, (3) або словами переконана, (4) або любов'ю охоплена» (§ 6).

Виклавши всі свої доведення, автор «Похвали» ставить край несправедливим наклепам кривдників дівчини. І все це він робить «Гелені на прославу, а собі на розвагу»[6].

Особливості твору ред.

«Похвалу Гелені» вважають твором, за яким можна вчитись риторичної майстерності. Горгій власним прикладом показав, у чому полягає головний принцип філософії софістики: ритор не тільки переконує, а й зачаровує свою авдиторію, тому дуже важливим є вміння правильно підібрати слова. Горгій розуміє звукові особливості мови, шукає в них гармонії, застосовує особливі мовленнєві фігури, які згодом Арістотель назве «горгіанськими фігурами» — (γοργίεια σχήματα). Прикладом таких фігур є речення «якщо богові треба приписати вину, то з Гелени треба зняти ганьбу», εἰ οὖ ν τῇ Τύχῃ καὶ τῷ θεῷ τὴ ν αἰ τίαν ἀ ναθετέον, <…> τὴ ν Ἑλένην τῆ ς δυσκλείας ἀ πολυτέον (§ 6). Тут використовується приклад періодичного членування фрази («якщо»… «то»), підсиленої «горгіанською фігурою» співзвучних закінчень ключових слів. Граматику і навіть фонетику мови давньогрецький софіст зумів перетворити в дієві засоби підсилення логічної виразності та емоційності творів. Дослідники риторичної прози Горгія приписують горгіанським фігурам лише орнаментальну функцію, але «Похвала Гелені» є якраз яскравим доказом того, що для Горгія фігури мовлення були засобом для підсилення психологічного впливу на слухачів, інструментом для успішного представлення риторичного аргумента[7].

Переклади ред.

  • Горгій. Похвала Гелені // Філософська думка. — К., 2008. — № 3. — С.77-87
  • Горгій «Похвала Гелені», Наукові Записки УКУ. Серія: Філологія, 2019 (готується до друку).

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е Higgins, C. Francis. Gorgias (483—375 B.C.E.). Internet Encyclopedia of Philosophy: A Peer-Revied Academic Resourse (English) . Процитовано 05. 11.
  2. ↑ а б в Consigny, Scott (2001). Gorgias: Sophist and Artist (English) . Columbia, South Carolina: University of South Carolina Press. с. 7. ISBN 978-1-57003-424-4.
  3. ↑ Consigny, Scott (2001). Gorgias: Sophist and Artist (English) . Columbia, South Carolina: University of South Carolina Press. с. 6—7. ISBN 978-1-57003-424-4.
  4. ↑ Consigny, Scott (2001). Gorgias: Sophist and Artist (English) . Columbia, South Carolina: University of South Carolina Press. с. 6. ISBN 978-1-57003-424-4.
  5. ↑ Ігор, Захара (1997). Лекції з філософії (Українська) . Львів: Видавництво ЛБА. с. 100.
  6. ↑ Похвала Гелені (Перекладацька школа УКУ). Львів: (готується до друку). 2019. {{cite book}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  7. ↑ Головач, Уляна (2019). «Похвала Гелені» Горгія Леонтинця: риторична вправа задля розваги чи розважання?. Львів: готується до друку.

Джерела ред.

  • Ігор Захара. Лекції з філософії. — Львів: Видавництво ЛБА, 1997, — 398 с.
  • Consigny, Scott (2001). Gorgias: Sophist and Artist(English). Columbia, South Carolina: University of South Carolina Press. с. 260. ISBN 978-1-57003-424-4.
  • Jeroen A.E.Bons. Gorgias the Sophist and Early Rhetoric // A Companion to Greek Rhetoric / Ed. by I. Worthington, Oxford, 2007. — 37-46.
  • Горгій «Похвала Гелені», Наукові Записки УКУ. Серія: Філологія, 2019 (готується до друку).
  • Головач Уляна. «Похвала Гелені» Горгія Леонтинця: риторична вправа задля розваги чи розважання? Наукові Записки УКУ. Серія: Філологія, 2019 (готується до друку).
  • Кассен Барбара. Риторика и логология. Похвала Елене // Эффект софистики / Перев. А. Россиуса. — Москва-СПб, 2000. — C. 44-55.

Додаткові посилання ред.

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Похвала_Гелені&oldid=29281836