Відкрити головне меню

Поті́чок — село Снятинського району Івано-Франківської області. Село ймовірно отримало назву від однойменної річки, що протікає територією цього села. Розташоване повзовж траси, що сполучає містечка Городенка та Снятин. Цю трасу в народі кличуть «цісарською дорогою».

село Потічок
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Снятинський район
Рада/громада Потічківська сільська рада
Код КОАТУУ 2625284301
Основні дані
Засноване 1775
Населення 1201
Площа 15,5 км²
Густота населення 77,48 осіб/км²
Поштовий індекс 78334
Телефонний код +380 03476
Географічні дані
Географічні координати 48°28′54″ пн. ш. 25°33′16″ сх. д. / 48.48167° пн. ш. 25.55444° сх. д. / 48.48167; 25.55444Координати: 48°28′54″ пн. ш. 25°33′16″ сх. д. / 48.48167° пн. ш. 25.55444° сх. д. / 48.48167; 25.55444
Місцева влада
Адреса ради 78334, с. Потічок, вул. Незалежності, 80 , тел. 3-41-43
Карта
Потічок. Карта розташування: Україна
Потічок
Потічок
Потічок. Карта розташування: Івано-Франківська область
Потічок
Потічок
Мапа

Зміст

ГеографіяРедагувати

Через село тече річка Потічок, ліва притока Пруту.

ІсторіяРедагувати

17.10.1954 облвиконком рішенням № 744 передав хутір Малі Микулинці з Будилівської сільської ради до Потічківської сільської ради.

ЕтнологіяРедагувати

Етнографічні даніРедагувати

Село Потічок є відомим своїми піснями, що були записані на польових дослідженнях Олександрою Турянською. Саме ця дослідниця зробила оригінальні записи пісень мешканок села Потічок та додала важливий для етнології опис деяких аспектів життя селян. З вуст Олександри Турянської відомо, що більшість мешканців Потічка є близькими та далекими родичами між собою в силу невеличкої території самого села. Тому в цьому селі й законсервувалися давні звичаї та пісні, що й зберігалися, немов у великій родині, споконвіку. Самі жителі оповідають, що всі вони є нащадками діда-прадіда, у якого було вісімнадцять дітей.

Пісенна традиціяРедагувати

Записи пісень селян Потічка представлені у збірці під назвою «Етнічна музика України», що була видана київською аудіокомпанією «Atlantic». Всі ці записи були умовно об'єднані в колектив під назвою «Бервін Бервінковії», ймення якого було взяте з перших слів пісні цього колективу: «Не жали бервін — бервінковії..», а також у зв'язку з весільною направленістю пісень цього видання.

Манера виконання є подібною до покутської традиції, проте унікальне поєднання високих народних голосів витворило екзотичну картину відтворення пісенного матеріалу, не подібну до ніяких інших. Справа в тім, що Потічок ніколи не мав керівника «художньої самодіяльності», а співали тут так як і сотні років тому наші пращури — невимушено, природно. Звідси така вільна варіативність та імпровізаційність у мелодиці — виконавиці узгоджували пісню із можливостями власного голосу, а не навпаки.

Збірка налічує 33 пісні, з яких перші три співвідносяться з зимовими обрядами Маланки; наступні три — із Різдвом; наступні шість — гаївки. Наступні (треки 13 — 26) є музикою весільного обряду та розташовані у послідовності самого дійства: шиття вінка, виряджання молодої чи молодого, переспіви свашок, що приїхали по молоду, частування гостей тощо. Останні пісні є побутовими та виконуються без всякого регламенту.

Соціальна сфераРедагувати

  • Потічківський навчально-виховний комплекс (загальноосвітня школа І-ІІступенів-садок)[1]
  • ФАП[2]

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати