Відкрити головне меню

Потульницький Володимир Арнольдович
Prof Potulnytskyi 2017.jpg
Народився 6 липня 1958(1958-07-06) (61 рік)
м. Львів
Громадянство Україна Україна
Діяльність історик
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Сфера інтересів історія, політологія, історіософія, історіографія
Заклад Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
Посада провідний науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук
У шлюбі з Сидорчук Таїсія Михайлівна
Діти Потульницький Георгій

Потульницький Володимир Арнольдович (нар. 6 липня 1958, Львів)— український історик, провідний науковий співробітник Інституту української археографії й джерелознавства ім. М. Грушевського.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 1958 р. у м. Львові. У 1975–1980 рр. навчався на історичному факультеті Львівського університету ім. Івана Франка, спеціалізуючись по кафедрі історії середніх віків. У 1980 році захистив дипломну роботу на тему: «Англо-іспанські політичні відносини в другій половині XVI ст.». Науковий керівник – к.і.н., доцент Калініна З.П.

У 1980–1989 рр. викладав у Львівській консерваторії ім. М. В. Лисенка. У 1984 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Політична культура творчої особистості». У 1989–1992 рр. — у докторантурі Київського університету ім. Т. Шевченка. У 1992 р. захистив докторську дисертацію на тему «Концепції державності в українській зарубіжній історико-політичній науці». З 1992 р. по даний час — провідний науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України (Відділ вивчення та публікації зарубіжних джерел з історії України)[1]. У 2002 році отримав вчене звання професора по кафедрі давньої історії України та спеціальних історичних дисциплін.

Сформувавшись як дослідник в радянській системі історичної освіти, доформовувався як науковець в західному світі, навчаючись в Гарвардському університеті у Омеляна Пріцака (1990-1991), у Кельнському університеті в Андреаса Каппелера (1994-1996) та Єрусалимському університеті у Мордехая Альтшулера (2000).

Стажувався в Гарвардському (США), Празькому (Чехія), Віденському (Австрія), Кельнському (Німеччина), Хоккайдоському (Японія), Єрусалимському (Ізраїль), Орхуському (Данія) університетах, Гердерівському інституті досліджень Центральної та Східної Європи в Марбурзі (Німеччина). Член Ради фундації фон Гумбольдта в Україні, ряду міжнародних наукових товариств[2]. Виступав з фаховими лекціями у Гарварді, Оксфорді, Відні, Токіо, Саппоро, Празі, Єрусалимі та інших університетах світу.

Наукова діяльністьРедагувати

Сфера наукових зацікавлень: політична та історична думка, історіософія, історіографія, інтелектуальна історія Росії, СРСР, Східної Європи, проблеми всесвітньої історії з урахуванням історії України. В. Потульницький є засновником української політології як науки з розробкою її історії, теорії, етапів розвитку [3][4][5], засновником української історіософії як науки з розробкою її предмета, метода і теорії [6][7]. Автор теоретичного обґрунтування діалектики української та всесвітньої історії [6][8][7]. Автор концепції інтеграції української історії до європейської та світової з врахуванням історичних версій домінуючих та споріднених націй (російської, польської, єврейської та польської) [6][7]. Автор досліджень на оригінальних джерелах німецьких, російських і польських впливів на розвиток української історичної та політичної думки [6]. Автор концепцій династичної теорії та історії України в контексті династичної історії Центрально-Східної Європи [7]. Автор унікальних розробок історії династичних стосунків українських монархістів з консервативними колами Великої Британії та Японії [9].

Відомий завдяки численним статтям у престижних наукових зарубіжних та українських журналах та збірниках та індивідуальним авторським монографіям, де виступив піонером у дослідженні низки ключових проблем політології, історіософії та інтелектуальної історії.

Створив у Києві та Львові власну наукову школу з історіософії та інтелектуальної історії, підготувавшм низку кандидатів історичних наук.

Наукові відзнакиРедагувати

  • Премія Міністерства освіти та науки Австрії
  • Премія Міністерства освіти та науки Японії
  • Премія фундації Jewish Memorial у США
  • Національна та інтернаціональна премії ім. Александра фон Гумбольта
  • Дослідницькі гранти Гарвардського, Едмонтонського, Хоккайдського, Віденського, Оксфордського, Єрусалимського університетів.

Вибрана бібліографіяРедагувати

МонографіїРедагувати

  1. Історія української політології. Концепції державності в українській зарубіжній історико-політичній науці.– Київ “Либідь” 1992. 220 с.
  2. Теорія української політології: курс лекцій. Затверджено Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів вузів. Київ “Либідь” 1993. 191 с.
  3. Нариси з української політології (1819–1991). Київ: Либідь, 1994. 320 с.
  4. Всесвітня історія і Україна (Історіософія світової і української історії 17-20 ст.). Київ: Либідь, 2002. 480 с.
  5. Історичні та сучасні монархічні держави. Посібник та програма кандидатського мінімуму з спеціальності «Всесвітня історія». Національна Академія Наук України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. Київ 2014. 165 с.
  6. Дипломатія Павла Скоропадського (Військово – дипломатичні стосунки гетьмана з острівними монархіями у 1926 – 1943 рр). – Харків «Акта» 2014. – 312 c.
  7. Корона і ціна. Історіософія династичної історії Центрально-Східної Європи в IX – XVIII ст. Львів: Видавничий дім «Наутілус», 2018. 328 с.

ПублікаціїРедагувати

  1. Обзор фондов украиники института имени Вячеслава Липинского в Филадельфии, Австрийской национальной библиотеки в Вене // Перестройка в исторической науке в СССР. Матер. 5–й Всесоюз. конф. ист. 30.05-1.06.1990. (Ред.И.Д.Ковальченко). Киев, 1990. С.143–149.
  2. Теорія суспільного прогресу в історичній та політичній спадщині Михайла Драгоманова // Тези Республіканської науково-практичної конференції, присвяченої М.Драгоманову. Київський державний університет ім. Тараса Шевченка. 17-19 травня 1991. (Ред.Р.П.Іванова). Київ, 1991.С. 79-85.
  3. Наукова діяльність Михайла Грушевського в еміграції (1919-1924) // Український історичний журнал. 1992. №.2. С.48-58.
  4. Політична доктрина В’ячеслава Липинського // Український історичний журнал. 1992. №.9. С.37-45.
  5. Das ukrainische historische Denken im 19. und 20. Jahrhundert: Konzeptionen und Periodisierung // Jahrbücher für Geschichte Osteuropas. Stuttgart. No. 45 (1997) H.1, S. 2 - 30.
  6. Deutsche Einflüsse auf die Entwicklung des historischen Denkens in der Ukraine im. 19 Jahrhundert // Zeitschrift für Ostmitteleuropa - Forschung. Marburg. 1997, No. 46 (4), S. 475 - 499.
  7. The Image of Ukraine and Ukrainians in Russian Political Thought (1860 - 1945) // Acta Slavica Japonica, Tomus XVI. Sapporo. 1998. P. 1 - 29.
  8. The Image of Russia and the Russians in Ukrainian Political Thought (1860 – 1945), in.: Quest for Models of Coexistence: National and Ethnic Dimensions of Changes in the Slavic Eurasian World. Ed. by K.Inoue and T.Uyama. Slavic Research Center, Hokkaido University. Sapporo, 1998. P. 163 - 195.
  9. Українська та світова історична наука. Рефлексії на тему історичних перспектив домінуючих, споріднених і підкорених націй (російська, польська, німецька, турецька, єврейська та українська) в українському контексті // Український історичний журнал 2000. №.1. С.3-20; №.2. С.27-47; №.3. С. 22-44; №.4. С.20-37.
  10. Jews and Jewish Theme in Ukrainian Historical Thought , in.: Jews in Eastern Europe. Journal of the Centre For Research and Documentation of East European Jewry of the Hebrew University of Jerusalem. Givat - Ram, Jerusalem - Winter 2000 - No.3 (43). P. 5-36.
  11. Інтелектуальні впливи Заходу на духовне життя української еліти в 17-18 століттях // Київська старовина 2001. №.1. С.3-14; №.2. С.3-16; №.3.С.3-9; №.4.С.3-12; №.5. С.3-10.
  12. Хронологія історії України // Світ науки. Львів, 2001.№.4. С.104-105; Львів 2002. №.5.С.104-105; №.6. С.104-105.
  13. Політичні середовища міжвоєнної української політичної еміграції: організація, ідейні засади та моделі державотворення ) // Політична історія України. ХХ століття. У шести томах - Київ 2004. Т.5. Українці за межами УРСР. Р.2. С. 93-281.
  14. Інтеграція національної історії у світову в німецькій історіософії у першій половині 20 століття // Український археографічний щорічник. Київ – Нью-Йорк 2004. Том 11/ 12. Нова серія. Вип. 8/9. С. 366 - 381.
  15. Galician Identity in Ukrainian Historical and Political Thought // Galicia. A Multicultured Land. ( Ed. by Chris Hann and Paul Robert Magocsi). Toronto - Buffalo - London 2005. pp. 83-103.
  16. Історіософія Гердера як синтез раціоналізму і пієтизму та її вплив на українську і російську історіографію // Український археографічний щорічник. Київ 2006. Вип 10/11. С. 298-312.
  17. Political Relations of Pavlo Skoropads’kyj with Japanese Military Imperial Authorities in 1928 – 1943 (on the Materials of the Personal Diary of Hetman) // Збірник матеріалів міжнародної конференції з локальної історії, проведеної Інститутом української археографії 29/30 вересня 2009 р. у м. Києві. Наукові записки Інституту археографії. Вип. 19. Книга II. Частина I. Київ 2009. pp. 371 - 376.
  18. Реконструкція соціальної ідентичності автора «Слова о полку Ігоревім» у контексті змалювання ним образу князя: історіософський аналіз // Український археографічний щорічник. — К., 2010. — Вип. 15. — С. 151–168.
  19. Історіософські ідеї античності (Греція) та середньовіччя (Іспанія) у творчості Михайла Драгоманова та В’ячеслава Липинського: порівняльний аналіз // Український археографічний щорічник. Київ 2012. Вип. 16 / 17. С. 256 – 268
  20. Щодо дослідницьких пріоритетів у справі створення нового академічного синтезу української історії в контексті історії світової // Український історичний журнал. – 2014 - №.1 – С. 4-20.
  21. Toward the History of Political Relations of Ukrainian Monarchial Emigration with British Ruling Circles in 1930s // Ucraina Magna. Ukrainian Political Emigration in the Twentieth Century: the Experience of Cultural Self-Presenting and Self – Statement in the Western World. Published by M.S.Hruschevsky Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine. – Kyiv 2016. - Pp. 238-249.
  22. Створення Омеляном Пріцаком кафедри історіософії у Київському університеті у 1992-1994 роках та її значення // Український археографічний щорічник Київ 2016. Т.22/23. Нова серія. Випуск 19/20. С.362-379.
  23. Konservative Bewegung der galizischen westukrainischen traditionellen Eliten vor dem ersten Weltkrieg und im Laufe der ersten Weltkrieges // Славістична збірка. Інститут української археографії та джерелознавства НАН України. Вип. III. Київ 2017. – С.322-333.
  24. Зарубіжні відрядження молодих науковців Київського університету святого Володимира у 1870-ті роки як засіб формування історика // Ейдос. Альманах теорії та історії історичної науки. Національна Академія Наук України. Інститут історії України. Київ 2017. Вип. 9. С. 177-195.
  25. Key to the Discovery of the Interest in Ukraine in German Intellectual History on the Shelves of the Research Library of Herder Institute in Marburg // Entdeckungen. Ein Blog zu Ostmitteleuropa. Zeitschrift des Herder-Institutes für historische Ostmitteleuropaforschung, Juni8,2018.S.1-5
  26. Діалектика ідеології та політики в українській монархічній традиції XX століття // Краєзнавство. Київ 2018. №.2. С.29-40.
  27. Ціна корони: українська династична історія і сучасність. Інтерв’ю з професором Потульницьким В.А.// Щоденна всеукраїнська газета «День». Київ 2018. №.180-181, 5-6 жовтня 2018 р. – С.21.

ПриміткиРедагувати

  1. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України
  2. Потульницький Володимир Арнольдович. Біографія. Випускники Історичного факультету І.Франка. Архів оригіналу за 17 травень 2003. Процитовано 17 травень 2003. 
  3. Історія української політології. Концепції державності в українській зарубіжній історико-політичній науці.– Київ “Либідь” 1992. 220 с.
  4. Теорія української політології: курс лекцій. Затверджено Міністерством освіти України як навчальний посібник для студентів вузів. Київ “Либідь” 1993. 191 с.
  5. Нариси з української політології (1819–1991). Київ: Либідь, 1994. 320 с.
  6. а б в г Всесвітня історія і Україна (Історіософія світової і української історії 17-20 ст.). Київ: Либідь, 2002. 480 с.
  7. а б в г Корона і ціна. Історіософія династичної історії Центрально-Східної Європи в IX – XVIII ст. Львів: Видавничий дім «Наутілус», 2018. 328 с.
  8. Історичні та сучасні монархічні держави. Посібник та програма кандидатського мінімуму з спеціальності «Всесвітня історія». Національна Академія Наук України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського. Київ 2014. 165 с.
  9. Дипломатія Павла Скоропадського (Військово – дипломатичні стосунки гетьмана з острівними монархіями у 1926 – 1943 рр). – Харків «Акта» 2014. – 312 c.

Джерела та літератураРедагувати