Потапова Алла В'ячеславівна
Алла В'ячеславівна Потапова (нар. 7 серпня 1933, Саратов, пом. 14 липня 2021) — українська дитяча письменниця, громадська діячка.
| Алла В'ячеславівна Потапова | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
7 серпня 1933 Саратов, СРСР | |||
| Померла | Київ, Україна | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Діяльність | дитячий прозаїк, поет, публіцист | |||
| Мова творів | російська, українська | |||
| Напрямок | реалізм | |||
| Жанр | проза, поезія, публіцистика | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Нагороди |
   | |||
|
| ||||
Особливістю письменниці і громадської діячки Алли Потапової була повага до народу України, пристрасне бажання зберегти і розвинути все краще, що було і необхідно сьогодні і в майбутньому для підняття авторитету України в світі. Це вона здійснювала в активній громадській та письменницької діяльності, виступаючи, як публіцист зі статтями та інтерв'ю на самих різних рівнях спілкування. Про це свідчить кількість її відмінностей і визнань у різних сферах життя і діяльності.
Саме лідери такої спрямованості сприяють міжнаціональній злагоді та миру в Україні.
Біографія ред.
Народилась 7 серпня 1933 року в родині інженерів. У 1967 році закінчила філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працювала в газетах «Рабочая газета», «Комсомольское знамя», «Рабочее слово»[1]. Член Союзу журналістів і член Союзу письменників України[2]. Заслужений працівник культури України (2001)[3].
У 1961-67 роках — працювала кореспондентом газет «Комсомольський прапор», «Робітнича газета», радіо «Останні новини».
У 1964 році — стала членом Спілки журналістів СРСР.
У 1967 році — закінчила факультет російської філології Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка.
У 1967-83 роках — працювала заступником редактора, редактором газети «Робітниче слово».
У 1982 році — стала членом Спілки письменників СРСР.
З 1983 року — заступник голови профкому Спілки письменників України, з 1997 року — член правління Київської організації Спілки письменників України, з 1996 року — член приймальної комісії Спілки письменників України, з 1997 року — член правління Літфонду Спілки письменників України.
1983-86 роки — автор, ведуча програми для підлітків «Я і Ти» дитячої редакції радіо (1 програма).
З 1991 року — член Національної Спілки письменників України.
У 1991 році — засновує й очолює Всеукраїнське національне культурно-просвітницьке товариство «Русское собрание» і стає його головою.
З 1996 року — шеф-редактор газети «Російські збори».
З 1998 року — шеф-редактор газети «Нове літературне слово».
У 2000 році — засновує російськомовний літературний журнал «Російське слово» (Русло).
У 2001 році — стає президентом Всеукраїнського національного культурно-просвітницького товариство «Русское собрание»[4][5].
У 1997—2001 роках — член Ради з питань мовної політики при Президентові України. Співголова Співдружності українських, російських, білоруських письменників. Голова журі російської літературної поетичної премії ім. М. Ушакова Національної Спілки письменників України.
З 2001 року — член Товариства дитячих та юнацьких письменників Росії, заступник голови Слов'янського комітету України, голова виконкому Конгресу російських організацій України, голова Російської палати громадської ради України.
14 липня 2021 року, на 88 році життя, пішла від нас – чудова людина, вірний друг, турботлива мати і талановита письменниця.
Відзнаки, нагороди та премії ред.
1982 р. — за роботу в журналістиці відзначена Грамотою Президії Верховної Ради України.
1982 р. — нагороджена журналістським Дипломом «Золоте перо»[1].
1996 р. — за нариси «Діти Славутича» отримала Міжнародну журналістську премію «ЧАЕС: вчора, сьогодні, завтра».
1996 р. — за книги для дітей — лауреат літературної премії імені Володимира Короленка.
1998 р. — відзначена Міністерством культури і мистецтв України Знаком «За досягнення в розвитку культури і мистецтва».
2001 р. — отримала звання Заслужений працівник культури України.
2003 р. — нагороджена Почесною грамотою і медаллю 1-го ступеня Міжнародного Союзу Слов'янських журналістів.
2003 р. — відзначена мером м. Києва «Знаком Пошани».
2004 р. — нагороджена «Орденом княгині Ольги» III ступеня[2].
2004 р. — Президент Російської Федерації В. В. Путін вручив російський «Орден Дружби народів»[2].
2006 р. — стає лауреатом літературної премії імені В. Короленка[4].
2007 р. — нагороджена орденом Преподобного Нестора Літописця (Українська Православна Церква МП).
2008 р. — нагороджена орденом Катерини Великої 1-го ступеня.
2009 р. — стає лауреатом літературної премії імені Ю. Долгорукого[4].
2010 р. — міжнародна громадська організація «Федерація жінок за мир у всьому світі» у номінації «Жінка року» вручила Аллі В'ячеславівні нагороду «Жінка-літератор».
2011 р. — стає лауреатом літературної премії імені Олексія Толстого[4].
Твори ред.
Автор 40 книжок для дітей та дорослих. Серед них: «Ходит речкой пароход», «Как дорога стала железной», «Янтарик», «Лето красное пришло», «Цирк», «Молочный зуб дракона Тишки», «Поговорим откровенно», «Лукошко», «Зуар Безстрашный», «Маша и Чарлик», «Дневник для мамы», «Как ручей в гости ходил», «Считалки», «Цветочные часы», «Сундук со счастьем», «Що за буквами стоїть?», «Тебе любов моя», «От дальней той поры», «Разговор с тобой», «Углы любви», «Точка зрения», «Мы все еще разбрасываем камни», «Я слово говорю», «Отцу, пропавшему без вести», «Семь тисячелетий в августе» та ін.[4]
- 1978 — Як дорога стала залізною
- 1979 — Тобі, любов моя
- 1981 — Янтарик
- 1982 — Літо чарівне прийшло
- 1983 — Від дальньої тієї пори …
- 1983 — Цирк
- 1984 — Червона зірочка
- 1985 — Квіти
- 1985 — Молочний зуб дракона Тишки
- 1987 — Казка про Дмух
- 1987 — Азбука дідуся Никифора
- 1988 — Злобливий Ап-Чих
- 1988 — Поговоримо відверто
- 1989 — Зуарі Безстрашний
- 2004 — Сімейний психолог відповідає
- 2008 — Введення в психологію розвитку
Книжки ред.
- 1957 — Спокійної ночі. Вірші для дітей. Саратов
- 1979 — Тобі, любов моя. Київ
- 1983 — Від давньої тієї пори. Київ
- 1986 — Молочний зуб дракона Тишки. Київ
- 1994 — Розмова з тобою. Київ, «Український письменник»
- 1995 — Молочний зуб дракона Тишки. Київ (друге видання)
- 1999 — Кути любові. Київ, «Випол»
- 2000 — Скринька з щастям. Повість-казка. Київ, «Випол»
Примітки ред.
- ↑ а б Большая биографическая энциклопедия. 2009 [Архівовано 1 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в Материнська любов — основа історії та запорука майбутнього [Архівовано 22 червня 2012 у Wayback Machine.] // Справи сімейні
- ↑ Указ Президента України Про нагородження активістів національно-культурних товариств України. Архів оригіналу за 19 жовтня 2011. Процитовано 20 лютого 2013.
- ↑ а б в г д Письменницький довідник НСПУ. Архів оригіналу за 24 липня 2012. Процитовано 20 лютого 2013.
- ↑ ДВАДЦАТЬ ЛЕТ ВЗЯВШИСЬ ЗА РУКИ. ВСЕУКРАИНСКОЕ ОБЩЕСТВО «РУССКОЕ СОБРАНИЕ» ОТМЕТИЛО СВОЁ ДВАДЦАТИЛЕТИЕ (ФОТО) [Архівовано 16 травня 2012 у Wayback Machine.] // Пресс-служба «Русского собрания», 04.05.2012 (рос.)