Порівняльне релігієзнавство
Порівня́льне релігієзна́вство — дисципліна, яка використовує порівняльний метод для вивчення релігій з метою виявлення їхніх загальних форм, типів, морфології феноменів, універсальних взаємозв'язків, правил і законів[1]
Історія виникнення
ред.Застосування порівняльного методу в релігієзнавстві стало логічним кроком становлення науки кінця XIX століття. У ті роки виник цілий ряд подібних дисциплін, наприклад, порівняльне мовознавство, порівняльна міфологія, або порівняльна анатомія, об'єктом дослідження яких була форма[ru], а не функція[2].
Порівняльне релігієзнавство, як термін і як сутність, було запропоновано науковій громадськості 19 лютого 1870 року вченим німецького походження Максом Мюллером (нім. Max Müller) Тоді в Королівському інституті Лондона він прочитав першу лекцію, присвячену порівняльному вивченню основних релігій світу[3]. Він розглянув розвиток релігії за аналогією з розвитком мови і мислення, відзначаючи генетичні зв'язки, підтверджуючи висновки значним історичним матеріалом. На думку Мюллера релігійна свідомість людей формувалося еволюційним шляхом, рухаючись «знизу вгору». Тобто, від культу видимої природи й далі, відповідно до вдосконалення інтелекту, до шанування Бога як духа[4]. У своїх дослідженнях М. Мюллер виділяв три мовні і релігійні центри розвитку: арійський, семітський та туранський. Зіставлення священних текстів різних релігій виявило і дало можливість вивчити щось спільне, що притаманне специфіці релігії в цілому, як соціокультурному феномену. Своєрідним результатом його роботи став афоризм, що виражає важливість порівняльного релігієзнавства[2][5]:
Хто знає одну релігію — не знає жодної. | ||
— Макс Мюллер |
Загальні відомості
ред.Предметом вивчення порівняльного релігієзнавства — частини релігієзнавства як науки, є системне зіставлення доктрин і практик світових релігій. Під ними зазвичай розуміють релігії, що класифікуються географічно як близькосхідні (зокрема, зороастризм, іранські, авраамічні), індійські, африканські, американські, класичні грецькі, релігії Східної Азії й Океанії[6]. Виявлення принципової схожості феноменів цих вірувань привело до висновку про відсутність унікальних релігійних фактів або явищ, властивих лише одній історичній релігії[1]
З точки зору методології природничо-наукових дисциплін, порівняння, по суті, займає в релігієзнавстві місце експерименту. На його підставі будуються, перевіряються і уточнюються наукові гіпотези. Однак порівняння не можуть бути абсолютно точними, оскільки засновані на аналогіях. Іншими словами, порівняння завжди вимагають контекстуального історико-культурного уточнення[7].
Дослідження порівняльного релігієзнавства дають багатий матеріал для вивчення загальної природи ставлення людей до таких понять як, священне, надприродне, духовне, божественне[8].
Деякі особливості використання порівнянь у релігієзнавстві
ред.Успішність використання будь-якого порівняльного методу залежить від уніфікації прийомів спостереження, включаючи стандартизацію початкових даних і отриманих результатів[9]. У релігієзнавстві склався ряд правил, деякі з яких полягають у такому:
- Різні релігії не повинні порівнюватися між собою в цілому. Наприклад, буддизм і християнство як такі. Безперспективність цього підходу показана Удо Творушка[de] (нім. Udo Tworuschka у книзі «Методологічні підходи до світових релігій»[10]
- В ході порівнянь завжди має враховуватися релігійне розмаїття. Тобто, наприклад, розглядається не просто християнський текст, а православний, або не просто ісламська спільнота, а сунітська тощо.[10]
- Порівняння повинні вестися в рамках однакових структурних шарів. Таких в кожній релігії Н. Смарт (англ. N. Smart) виділяє шість: доктринальний, міфологічний, етичний, ритуалістичний, соціальний і соціальних інститутів і релігійного досвіду. Наприклад, порівняння ісламського, буддистського, християнського розуміння божества, або уявлень про спасіння[en] можна проводити в доктринальному шарі[11].
- Порівняння повинні враховувати, що окремі феномени релігії є лише частиною цілого, яке надає їм характеристичне забарвлення. Недостатньо просто описати спостережувані факти. Необхідно розуміти релігійні інтенції. Наприклад, у порівнянні християнського і буддійського чернецтва явно проступають схожі елементи — аскеза, безшлюбність, правила суспільного життя, споглядальне життя, робота тощо. Але, у цих релігій є важлива відмінність — християнське чернецтво виникло як «аскетичний ентузіазм», але не як неодмінна умова порятунку[7].
Окремо слід підкреслити, що процес порівняння повинен виключати плутанину між аналогією і гомологією. Іншими словами, необхідно розрізняти феномени аналогічні, або схожі за призначенням, від феноменів схожих тільки зовні, але різних за змістом. На це вперше звернув увагу Генріх Фрік[de] (нім. Heinrich Frick у книзі «Порівняльне релігієзнавство» (1928)[12].
Примітки
ред.- ↑ а б Waardenburg J.[de] Religionen und Religion: Systematische Einfuhrung in die Religionswissenschaft. — Berlin; New York: de Gryuter, 1986. — 277 S.
- ↑ а б Еліаде М. Избранные сочинения. Очерки сравнительного религиоведения. / Перев. с англ. — М.: Ладомир, 1999. — 488 с. тир. 2200.
- ↑ Костильов П. Н. До 140-річчя релігієзнавства. «Хто знає одну релігію, не знає жодної» (Ф. М. Мюллер) [Архівовано 12 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Журнал Religo.ru, 17 лютого 2010
- ↑ Яблоков И. Н.[ru] Релігієзнавство: Навчальний посібник і Навчальний словник-мінімум з релігієзнавства. / Под ред. И. Н. Яблокова, — М .: Гардарики, 2000. — 536 с. ISBN 5-8297-0060-3
- ↑ Мюллер М. У истоков компаративистики в религиоведении. // Введение в науку о религии: Четыре лекции, прочитанные в Лондонском Королевском институте в феврале — марте 1870 года. / Пер. с англ., предисл. и комм. Е. С. Элбакян[ru]. Под общ. ред. А. Н. Красникова[ru]. — М.: Книжный дом «Университет»: Высшая школа, 2002. — 2б4 с. ISBN 5-06-004339-8
- ↑ Charles Joseph Adams Classification of religions: geographical // Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Кодень М. А. Порівняльне релігієзнавство сьогодні: методологічні підстави і можливості. // Матеріали конференції: Релігієзнавство на пострадянському просторі. ІТ БГУ 21-22.02.1009.
- ↑ «Human beings 'relation to that which they regard as holy, sacred, spiritual, and divine» Encyclopædia Britannica (online, 2006), cited after What is Religion? Definitions and Quotes.
- ↑ Collier, David The Comparative Method. In Ada W. Finifter, ed. Political Sciences: The State of the Discipline II. Washington, DC: American Science Association, 1993. pp. 105—119.
- ↑ а б Tworuschka U. Methodische Zugange zu den Weltreligionen. Einfurung fur Unterricht und Studium. — Frankfurt aM / Munchen: Diesterweg / Kosel, 1982, 223 S.
- ↑ Smart N. Comparative-historical method // Encyclopedia of religion / ed. in chief J. Linsday. — 2nd ed. — USA: Thomson Gale, 2005. — vol. 2. — Р. 1868—1870
- ↑ Frick H. Vergleichende Religionswissenschaft. Berlin und Leipzig, 1928.
Див. також
ред.Література
ред.- Leeuw G. Einfuhrung in die Phanomenologie der Religion. — Munchen: Verlag von Ernst Reinhardt, 1925. — 161 S.
- Ratschow C. H. Methodik der Religionswissenschaft // Enzyklopadie der Geisteswissenschaftlichen Arbeitsmethoden. 9. Lieferung: Methoden der Anthropologie, Anthropogeographie, Volkerkunde und Religionswissenschaft. Munchen: Oldenbourg Verlag, 1973. S. 347—400
- Sharma A. To the things themselves: essays on the discourse and practice of the phenomenology of religion. — Berlin, New York: de Gruyter, 2001. — 311 p.