Антонюк Порфир Фролович

український військовик
(Перенаправлено з Порфирій Антонюк)

Порфир Фролович Антонюк (псевдо: «Сосенко», «Кліщ»; нар. 19 вересня 1909, с. Бискупичі Руські (нині с. Нехвороща, Володимирський район, Волинська область) — пом. 7 березня 1944) — сотник, організатор та керівник баз УПА «Січ», командир Загону ім. Богуна із ВО «Турів» (11.1943-01.1944).

Порфир Антонюк
 Сотник
Загальна інформація
Народження 19 вересня 1909(1909-09-19)
Біскупичі Руські, Микулицька волость, Володимир-Волинський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Смерть 7 березня 1944(1944-03-07) (34 роки)

(Розстріляний СБ ОУН)
Громадянство  Українська держава (1941)
Псевдо «Сосенко», «Кліщ»
Військова служба
Роки служби 19431944
Приналежність  Українська держава (1941)
Вид ЗС  УПА
Формування ВО «Турів»
Командування
11.1943-01.1944 Загін ім. Богуна

Бойовий життєпис ред.

Під командою «Сосенка» в Володимир-Волинському районі уже в березні 1943 було створено перше організоване формування — сотня «ім. Івана Мазепи». Навесні була створена бойова база «Січ», де розташовувався штаб, зброярня, шпиталь; вишколюють один курінь, Підстаршинська школа «ім. С. Петлюри». На терені загону, зокрема в Горохівщині, протягом весни й літа йшли жорстокі бої з нацистами.

Чисельність загону на 30 листопада 1943 становила 1.049 вояків. Але в грудні частину вояків відпустили в рідні села на період зміни лінії фронту.

До загону «Сосенка» входив єдиний в УПА польський підрозділ, який наприкінці січня 1944 року перейшов до польського 1-го батальйону 50-го (Ковельського) піхотного полку 27-ї Волинської піхотної дивізії АК під командуванням поручника Міхала Фіалки «Сокола» (пол. por. Michał Fijalka - «Sokół»), що дислокувався у селі Свинарин Турійського району. Особовий склад батальйону складався, головним чином, із польських поліцейських, які служили у німців, а після вказівки емігрантського уряду і, напевно за прикладом українських поліціянтів березня 1943-го, зі зброєю пішли в ліси.

У січні 1944 на терен несподівано прибула рейдом під командою генерал-майора Петра Вершигори дивізія Червоних партизанів «ім. Сидора Ковпака», яка знищила базу «Січ» та в раптових нападах розбила розчленовані відділи, які готувалися до переходу фронту.

«Сосенко» був арештований СБ ОУН 6 березня за переговори з німцями. 7 березня 1944 року, після суду, розстріляний[1].

Доля родини ред.

У селі Нехворощах про родину Антонюків залишилися тільки спогади.

На місцевому цвинтарі після 2000-го року похоронили дружину Порфира Фроловича Клавдію Фоківну. Їхня дочка Ірина виконала мамин заповіт, привезла 95-річну стареньку у Нехворощі в труні з Львівщини, де довгий час разом мешкали, і повернулась назад.

Порфирова мати Євдокія померла в 1930-х роках від хвороби. Згодом вистрілом у вікно вбили батька Фрола Григоровича.

Старший Порфирів брат Трохим протестував проти польських порядків, вішав на місцевій церкві Бориса і Гліба червоного прапора, пробував перебратися в Росію, але його затримали чекісти і повернули назад. При нагоді емігрував із дружиною у Парагвай, потім переїхав до Аргентини.

Василя, неодруженого, під час війни вбили у Луковичах червоні партизани. Костя вивозили в Німеччину на роботи. Після війни він одружився. Нині вже покійний. По-різному складалося життя і Порфирових трьох сестер Марії, Квилини і ще однієї, яка вийшла заміж у село Сільце. Вони також уже покійні.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ГДА СБУ, ф. 13, спр. 376, т. 54, арк. 1. Архів оригіналу за 22 серпня 2019. Процитовано 22 серпня 2019. 

Посилання ред.