Портал:Велика Британія
Портал:Велика Британія |
Редактори |
Портал | Обговорення порталу | Доглядачі порталу | Червоні посилання | Проєкт |
Велика Британія
|
Сполу́чене Королі́вство Вели́кої Брита́нії та Півні́чної Ірла́ндії (англ. United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland), відоме також під такими короткими назвами, як Вели́ка Брита́нія (англ. Great Britain), Сполу́чене Королі́вство (англ. United Kingdom), Брита́нія (англ. Britain) — суверенна держава, розташована біля північно-західного узбережжя континентальної Європи. Територія Сполученого Королівства включає острів Велика Британія, частину острова Ірландія та численні невеликі острови. Північна Ірландія — єдина частина Сполученого Королівства, що має суходільний кордон з іншою суверенною країною — Республікою Ірландією. Всі інші кордони є водними: Сполучене Королівство оточене Атлантичним Океаном, Північним морем, Англійським каналом та Ірландським морем.
Сполучене Королівство — унітарна держава, конституційна монархія з парламентською системою управління. Столиця Королівства — місто Лондон. Королівство об'єднує чотири історичні провінції (англійською — «країни»): Англію, Північну Ірландію, Шотландію та Уельс. Три з цих країн мають національні уряди з різним ступенем повноважень, розташовані у Белфасті, Единбурзі та Кардіффі, відповідно. Зі Сполученим Королівством асоційовані Коронні володіння, хоча вони й не є його частиною конституційно. Сполучене Королівство має 14 Заморських територій.
Королівство об'єднує чотири історичні провінції (англійською — «країни»): Англію, Північну Ірландію, Шотландію та Уельс, столицями яких є Лондон, Белфаст, Единбург та Кардіфф, відповідно. Три з цих країн мають національні уряди з різним ступенем повноважень, щоправда, їхня влада делегована парламентом Великої Британії, який може ухвалювати закони в односторонньому порядку, однобічно змінюючи або скасовуючи деволюцію (Англія не має жодної делегованої влади). Острів Мен, розташований поблизу, Гернсі та Джерсі не входять до складу Великої Британії, оскільки є коронними володіннями з британським урядом, відповідальним за їхню оборону та міжнародне представництво. Сполучене Королівство володіє 14 заморськими територіями. Британський вплив можна спостерігати в мові, культурі та політичних системах багатьох її колишніх колоній.
Вибрана стаття
|
Держави-члени Співдружності націй — список усіх поточних і колишніх держав-членів Співдружності націй — добровільного об'єднання 54 суверенних держав. Майже всі вони колишні британські колонії або залежні території цих колоній.
Співдружність — міжнародна організація, в якій країни з різним соціальним, політичним та економічним становищем розглядаються як рівні за статусом і співпрацюють у рамках спільних цінностей та цілей, як зазначено у Сінгапурській декларації[en] 1971 року. Спільні цінності та цілі включають просування демократії, прав людини, доброго врядування, верховенства права, громадянських свобод, рівності перед законом, вільної торгівлі, багатосторонності та світового миру[en], які пропагуються за допомогою багатосторонніх проєктів та зустрічей, таких як Ігри Співдружності, що проводяться раз на чотири роки. → читати далі
Цікавинки
|
- «Король Шотландії», керуючи Угандою, оголосив війну США, в якій об'явив себе переможцем.
- Один з найвидатніших англійських прозаїків народився на території України та мав польське походження.
- Батько отримав нобелівську премію за те, що відкрив частинку електрон, а син через 31 рік отримав її за те, що показав, що електрони не тільки частинки, а ще й хвилі.
- Лише сім жителів гнилого містечка могли делегувати до парламенту Великобританії двох депутатів.
- Останній чемпіон англійської прем'єр-ліги був заснований донькою священика, щоб врятувати мешканців свого району від злочинності і пияцтва.
- Британці майже рік воювали з тубільцями Нової Зеландії за флагшток.
- Третій за часом заснування університет Англії (після Оксфорда та Кембриджа) проіснував лише 4 роки.
- Англійський король Георг V у 1919 році нагородив вигаданого генерала Харкова британським кавалерським орденом.
- Британці так сильно впливали на виробництво портвейну, що Португалії навіть довелося подарувати їм частину (на фото) міста Порту назавжди.
- Англійський професор і теолог XIV століття був спалений майже через півстоліття після своєї смерті.
Нові статті
|
- HMS Vetch (K132) — започаткував 24 квітня 2024 користувач Olegvdv68
- HMS Aylmer (K463) — започаткував 24 квітня 2024 користувач Olegvdv68
- Оленя — започаткував 24 квітня 2024 користувач Шиманський Василь
- Жерсон Вієйра — започаткував 24 квітня 2024 користувач Дми88
- Родні Джон Аллам — започаткував 24 квітня 2024 користувач Білецький В.С.
- Всеросійське кооперативне товариство — започаткував 24 квітня 2024 користувач 31.144.100.178
- Страх «Ікс» — започаткував 24 квітня 2024 користувач ValBach
- The Heavy (гурт) — започаткував 24 квітня 2024 користувач Konstrooktor
- HMS Undine — започаткував 24 квітня 2024 користувач Maksym Palamarchuk
- Марк Лалонд — започаткувала 24 квітня 2024 користувачка Анна Мороз
Допомога
|
Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходится згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.
Див. також
Вибране зображення
|
Белфаст, 1900.
Вибрана особистість
|
Де́від (Давід) Лівінгсто́н (англ. David Livingstone; *19 березня 1813, Блантайр, Шотландія — †1 травня 1873, Читамбо, сучасна Замбія) — шотландський місіонер і знаменитий дослідник Африки, книги про подорожі якого значною мірою сформували погляди та ставлення західного суспільства XIX ст. стосовно Чорного континенту.
11 листопада 1853 року він вирушив з Лін'янті на північний захід. Його метою був пошук шляхів з земель кололо до атлантичного узбережжя, якими б можна було безборонно торгувати із зовнішнім світом, що мало зробити невигідною работоргівлю, і які були б зручнішими, ніж південний маршрут через територію бурів і Калахарі. В супроводі групи кололо Лівінгстон спочатку спустився на човнах по річці Чобе (Квандо) до її злиття з Замбезі, після чого експедиція вирушила проти течії до її верхів'я.
Подальша подорож вниз по Замбезі стала можливою лише завдяки підтримці ватажка кололо Секелету, сина Себетване (Себетване помер в 1851 році, невдовзі після зустрічі з Лівінгстоном), оскільки кошти Лівінгстона та гранти Географічного товариства були вже давно вичерпані. Секелету забезпечив експедицію носіями, в'ючними ослами та провізією, надав їй запас скляних бус та залізних виробів, які в багатьох місцях Африки правили за засіб розрахунку, а також виділив велику партію слонової кістки для торгівлі. Експедиція вирушила на схід удовж Замбезі 3 листопада; Секелету особисто супроводжував її до Мосі-оа-Тунья — ревучого і паруючого 120-метрового водоспаду на Замбезі, який Лівінгстон, перший з європейців, що його побачив, з притаманним йому патріотизмом назвав водоспадом Вікторія на честь британської королеви.
Він став першим європейцем, який перетнув Африканський континент від океану до океану. → читати далі
Цей портал належить до вибраних порталів української Вікіпедії. |