Відкрити головне меню
Зміст: Top - 2007 - 2008 - 2009 - 2010 - 2011 - 2012 - 2013 - 2014 - 2015 - 2016 - 2017 - 2018 - 2019

За цим посиланням ви зможете найти архів усіх кандидатів на добру.

2007Редагувати

   26 січняРедагувати

  Богоду́хів — місто районного підпорядкування, центр Богодухівського району Харківської області України. Розташований на північному заході області, відстань до обласного центру — 58 км, залізницею — 77 км, асфальтованою дорогою — 62 км (автошлях Р46). Через місто проходять залізнична лінія і асфальтована дорога ХарківСуми (автошлях Р45). Населення міста становить 19,36 тис. осіб. Засноване Тимофієм Крисою 1662 року на правому березі річки Мерла як козацька фортеця, пізніше центр Охтирського козацького полку, з 1781 року повітове місто. У місті народилась Грінченко Марія Миколаївна, український письменник, педагог, перекладач, дружина Бориса Грінченка.  

  Республіка Гонду́рас (ісп. Honduras) — латиноамериканська держава в Північній Америці, що межує на південному сході з Нікарагуа, південному заході з Сальвадором, на заході і північному заході з Гватемалою, на півночі омивається водами Карибського моря, на півдні — Тихого океану. Площа країни 112,5 тис. км². Населення 8,6 млн осіб. Столиця Тегусігальпа. Гондурас — унітарна президентська республіка. З давніх-давен територію сучасного Гондурасу населяли індіанські племена ленка, міскіто-матагальпа, отомі-манге, пайя, хікаке, що жили первісно-общинним ладом. 1502 року північний берег країни був відкритий Христофором Колумбом. 15 вересня 1821 року держава проголосила свою незалежність від Іспанської корони.  

9 лютогоРедагувати

  Бурови́й ро́зчин (англ. drilling fluid, drilling mud) — складна багатокомпонентна дисперсна система суспензійних, емульсійних і аерованих рідин, які застосовуються для промивання свердловин у процесі буріння. Використання бурових розчинів для буріння свердловин запропоновано вперше 1833 року французьким інженером Фловілем, який, спостерігаючи операцію канатного буріння, під час якої апарат буріння натрапив на воду, помітив, що фонтануюча вода дуже ефективно видаляє буровий шлам із свердловини. Він задумав апарат, в якому передбачалося закачувати воду під бурову штангу, звідки буровий шлам виштовхувався водою на поверхню між буровою штангою і стовбуром свердловини. Принцип залишився незмінним донині.  

   25 лютогоРедагувати

 Кита́йська Наро́дна Респу́бліка (спрощ.: 中华人民共和国; кит. трад.: 中華人民共和國; піньїнь: Zhōnghuá Rénmín Gònghéguó) — держава у Східній Азії. Межує на півночі з Монголією, на північному заході — з Казахстаном, на заході — з Киргизстаном і Таджикистаном, на північному сході — з Російською Федерацією та КНДР, на південному заході — з Індією та Непалом, на півдні — з Бутаном, М'янмою, Лаосом і В'єтнамом, на південному сході країну омиває Південнокитайське море. Площа території — 9,59 млн км². Найбільш населена країна світу 1,33 млрд осіб (станом на 2007 рік), переважно етнічні китайці (хань), а також тибетці, уйгури та чжуани). Столиця — Пекін. 2/3 території країни займають гори та пустелі (на півночі і заході). Зрошується річками Хуанхе, Янцзи і Сіцзян. Політична система — соціалістична республіка.  

  Префектура Хіросіма (яп. 広島県 — хіросіма-кен) — префектура Японії, розташована у регіоні Тюґоку, західній частині острова Хонсю. До її складу також входять 140 островів Внутрішнього Японського моря. Центр префектури — місто Хіросіма. Префектуру Хіросіма часто називають «Японією в мініатюрі». Північні і центральні частини префектури вкриті густими гірськими лісами, а південні — мають вихід до багатого рибою Внутрішнього Японського моря. Ця адміністративна одиниця є одним із головних всеяпонських центрів автомобілебудування, комерції, сільського господарства та рибальства. На території префектури розміщуються два надбання Світової спадщини ЮНЕСКО — острів Міядзіма зі святилищем Іцукусіма та Меморіал миру у місті Хіросіма.  

    25 березняРедагувати

  Федерати́вна Респу́бліка Брази́лія — держава в Південній Америці, що межує на південному заході з Уругваєм, Аргентиною, Парагваєм і Болівією, на заході з Перу і Колумбією, на півночі з Венесуелою, Гайаною, Суринамом і Французькою Гвіаною. Єдиними південноамериканськими країнами, що не мають спільного кордону з нею, є Еквадор і Чилі. На сході Бразилія омивається Атлантичним океаном та володіє кількома архіпелагами: Фернанду-ді-Норонья, Сан-Педру-і-Сан-Паулу, Триндад і Мартін-Ваз та ін. Площа — 8 511 965 км², столиця — місто Бразиліа. Вважається, що назва країни походить від назви деревини, пау-бразіл, яка експортувалася звідси в колоніальні часи. На території країни домінує тропічний і субтропічний клімат (на півдні). Різноманітна фауна і флора.  

 Тернопільський став (до 1991 року — Комсомольське озеро) — велика штучна водойма в місті Тернопіль, Україна. Площа водосховища становить 300 га (відповідає тернопільському Східному масиву); повний об'єм — 12,6 млн м³, корисний об'єм — 6,6 млн м³. Створена на місці боліт на річці Серет як оборонну ланку від нападів турків і татар 1548 року, що забезпечує фортеці Яна Тарновського ще більшу неприступність. Під час Другої світової війни Тернопільський став був повністю знищений, 1956 року розпочалася відбудова греблі, рівень води став вищим, нове водосховище зайняло значно більшу площу. Між водоймою та центром міста заклали парк імені Тараса Шевченка. Береги ставу слугують місцем відпочинку тернопільчан.  


  Республіка Сейшельські Острови (креол. Repiblik Sesel, фр. République des Seychelles, англ. Republic of Seychelles) — острівна держава в Індійському океані на однойменних островах біля східних берегів Африки (за 1600 км), на північ від Мадагаскару. Найменша суверенна держава африканського континенту. Площа країни становить 455 км² (179-те місце у світі). Населення країни 81,5 тис. осіб (181-те місце у світі). Столиця — місто Вікторія. Сейшельські острови відомі, перш за все, красою власної природи, особливою флорою та фауною, білосніжними піщаними пляжами й прозорою морською водою. Туризм слугує основою економіки країни.  

8 квітняРедагувати

  Білецький Володимир Стефанович (26 січня 1950 року, село Матвіївка, Вільнянський район Запорізької області) — український вчений у галузі гірництва, доктор технічних наук, професор Донецького і Полтавського національних технічних університетів, видавець, редактор, перекладач, дійсний член ряду галузевих академій України та Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Автор ідеї та науковий редактор першої національної української Гірничої енциклопедії, за якою у 1998—2004 роках створено національну термінологічну систему в гірництві. Коло наукових інтересів: адгезія рідин на твердій поверхні, технологія збагачення корисних копалин, автоматичне керування процесами у гірництві, вугільні технології, гідравлічне транспортування вугілля, зневоднення вугілля. Громадсько-політичний діяч, вікіпедист.  

  11 травняРедагувати

  Національний парк Йосеміті (англ. Yosemite National Park) — національний парк, розташований в округах Маріпоса (англ. Mariposa County) і Туолемі (англ. Tuolumne County), в штаті Каліфорнія, США. Парк займає площу 3081 км² і знаходиться на західних схилах гірського хребта Сьєрра-Невада. Парк відвідують приблизно 3 млн осіб на рік, більшість з них зупиняються тільки в долині Йосеміті. 1984 року парк отримав статус Всесвітньої спадщини під егідою ЮНЕСКО і з тих пір користується міжнародним визнанням за свої мальовничі гранітні скелі, водоспади, ріки з чистою водою, гаї секвоядендронів і біологічну різноманітність (близько 89 % парку вважається зоною дикої природи). Хоча це не найперший парк, що отримав статус національного, він від самого заснування розбудовувався Джоном М'юром саме як національний парк.  

  18 травняРедагувати

 Богоду́хівський райо́н — адміністративний район на північному заході Харківської області України, на межі із Сумською областю. Територія району складає 1160,31 км² (3,7 % від загальної площі Харківської області). Населення району близько 50 тис. осіб. Історія району тісно пов'язана із історією усієї Слобідської України. Богодухівський район створено 1923 року. На Богодухівщині народилися такі відомі люди, як Каразін Василь Назарович, засновник Харківського університету, та письменник Микола Хвильовий. У Богодухівському районі знаходиться декілька природних пам'ятників та чудовий садово-парковий комплекс із палацем у Шарівці. На території району створено ряд природно-заповідних територій.  

  15 червняРедагувати

  Со́фіївка — дендрологічний парк Ботанічного саду НАНУ, розташований у північній частині міста Умань Черкаської області, обабіч річки Кам'янки. Це місце відпочинку щорічно відвідують близько 500 тис. осіб. Площа парку — 168,9 га. «Софіївка» — визначний пам'ятником краєвидного типу світового садово-паркового мистецтва кінця XVIII — першої половини XIX століть. У парку росте понад 2 тис. видів дерев і кущів, серед яких: болотний кипарис, сосна веймутова, тюльпанове дерево, платан, гінкго, смереки та багато інших. Колективом парку видано каталог рослин, в якому нараховується 1994 таксони, з них 1220 деревних і кущових порід та 774 трав'янистих рослин, в тому числі 25 — ліщин, 24 — буків, 41 — ялин, 44 — ялівці, 100 — ліан, 320 — троянд, 57 — рододендронів, 376 — ґрунтопокривних та 98 — квіткових рослин.  

  24 серпняРедагувати

 Су́ботів — село в Чигиринському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 875 мешканців (1706 у 1972 році). Село розташоване на правому березі річки Тясмин (притока Дніпра) та його допливі, річечці Субі (Суботці) за 7 км від районного центру міста Чигирина, за 21 км від річкового порту Адамівка та за 38 км від залізничної станції Фундукліївка. Через село проходить автошлях місцевого значення 2414. На півночі село межує з селами Красносілля і Розсошинці, на заході — з селами Новоселиця і Чмирівка, на сході — з містом Чигирин, на півдні — з селами Вдовичине й Іванівка. Назва села за однією з версій, походить від невгасимого вогнища з дубових дров, що палало перед святом Перуна («суботка»). За іншою — від «суводь», тобто місця, де стікаються води (в конкретному випадку — річки Суба та Тясмин).  

  14 вересняРедагувати

 Олександрія — дендрологічний парк Національного ботанічного саду НАНУ імені М. Гришка. Розташований у північно-східній частині правобережного лісостепу, за 80 км на південь від Києва на північно-західній околиці міста Біла Церква, на висоті 80 — 106 м над рівнем моря. Парк розкинувся на площі 297 га на березі річки Рось. Площа декоративних водойм парку (ставки та річка Рось) становить 21 га. Парк є зразком пейзажної паркової композиції, основу якої складають рослини, архітектурні споруди, скульптури, водна гладь річки Рось та ставків. Територія представляє собою другу заплавну терасу річки Рось і характеризується рівнинним похилом місцевості до річища, наявні 3 балки. У композиції плану і стильової спрямованості архітектурних об'ємів та споруд Олександрія має спільні риси з іншими парками романтичного стилю. Стиль архітектури — пізній класицизм.  

7 грудняРедагувати

 Холо́дний Яр — реліктовий лісовий масив в Україні, який має історичне та природоохоронне значення. Урочище має площу 6804 га і розташоване на території двох адміністративних районів Черкаської області — Чигиринського та Кам'янського та двох лісництв Державного підприємства «Кам'янське лісове господарство» — Креселецького та Грушківського. Лісовий фонд урочища Холодний Яр представлений переважно високопродуктивними насадженнями штучного походження. За кількістю унікальних археологічних, історичних, наукових об'єктів, а їх тут налічується понад 150 найменувань, Холодний Яр займає перше місце в Україні. У лісовому масиві і на полях навколо нього скрізь розкидані кургани скіфської доби та пізніших епох. У Холодному Яру археологи знайшли сліди всіх археологічних культур, починаючи з трипільської рільничої культури, яка зародилася в лісостеповій зоні України за 5-4 тис. років до нової ери.  

2008Редагувати

  15 лютогоРедагувати

  Жуль Габріель Верн — французький письменник. Разом з Гербертом Уеллсом вважається одним з основоположників жанру наукової фантастики. Романи Жуля Верна швидко завоювали неймовірну популярність у світі. Без освіти вченого, Верн провів більшу частину свого часу в дослідженнях для своїх творів та намагався бути реалістичним, дотримуватися зображення фактичного стану речей навіть у деталях. Один з міфів про життя письменника говорить, що він був запеклим домосідом, і дуже рідко та неохоче подорожував. Насправді Жуль Верн був невтомним мандрівником. Крім подорожей 1859 і 1861 років до Шотландії та Скандинавії, 1867 року він з братом Полем відвідав США та побував на Ніагарському водоспаді. На власній яхті «Сен-Мішель-III» він двічі обійшов Середземне море, відвідав Португалію, Італію, Гібралтар, Північну Африку, а в Римі Папа Лев XIII благословив і його, і його книги.  

  14 березняРедагувати

  Катало́нці (самоназва Catalans) — західнороманський народ у Південній Європі, основне населення історичної області Каталонія. Загальна чисельність близько 8 млн осіб. Говорять каталонською мовою, використовують також іспанську і французьку. Щодо походження етноніму «каталонці» і топоніму «Каталонія» (кат. Catalunya) серед науковців одностайності немає. Висуваються найрізноманітніші версії, часом такі, що виключають одна одну. Досить популярними є теорії, що виводять назви «Каталонія» і «каталонці» від назв племен. Так, за однією версією етнонім «каталонці» походить від назви одного з франкських племен catalauni. За іншою версією, яку гаряче обстоював каталонський філолог Коромінес Жоан, і яка виглядає найбільш вірогідно, — етнонім каталонці похідний від назви дороманського іберійського племені lacetanii. Нарешті, є й такі, що виводять назву «Каталонія» від Gothland-Gothlundia («земля ґотів»).  

  2 травняРедагувати

  Саа́ми (саа́мі, лопарі́, лапла́ндці; самоназва — са́мі; фін. Saamelaiset, нюн. Samar, швед. Samer, рос. Саамы) — фіно-угорський народ у Північній Європі. Самоназва народу са́мі, саа́мі виходить до балтійського слова *ẑeme («земля»), яке в свою чергу вже зовсім близьке́ до праслов'янського земє, у сучасній українській мові «земля». Питання про спільне, або окреме походження етноніму «самі» та самоназви сучасних фінів суомі лишається нез'ясованим. Чисельність народу 55 тис. осіб. Сповідують лютеранство, протестантизм, шаманізм. Саами проживають в історичній області Лапландія (Sápmi), що займає величезну територію загальною площею — близько 400 тис. км², і охоплює сучасні північні землі Норвегії, Швеції, Фінляндії та північно-західні території Російської Федерації, зокрема Кольський півострів (Карелія і Мурманська область).  

30 травняРедагувати

 Чигири́нський райо́н — адмністративний район у складі Черкаської області України, розташований у її південній частині на правому березі Дніпра. Площа — 1 217 км² (5,8 % від площі області). Населення району, станом на 2016 рік, становить 26,8 тис. осіб. Районний центр — місто Чигирин. На півночі район межує з Черкаським, на заході з Кам'янським районами Черкаської області. На півдні із Світловодським та Олександрівським районами Кіровоградської області. Східна частина району лежить на березі Кременчуцького водосховища. Територія району завжди була в центрі найважливіших подій в історії України: Хмельниччини, Коліївщини, Української революції, партизанського руху в роки радянсько-німецької війни.  

8 серпняРедагувати

  Галапаго́ські острови́ (ісп. Islas Galápagos) — архіпелаг у Тихому океані, розташований за 965 км на захід від узбережжя Південної Америки. Адміністративно Галапагоські острови належать Еквадору. Площа архіпелагу — 7 882 км². Архіпелаг складають 13 основних вулканічних, 6 невеликих острівців і 107 скель і намивних територій. Найдавніший острів цієї групи сформувався 5—10 млн років тому в результаті тектонічної активності. Наймолодші острови — Ісабела і Фернандіна — досі на стадії формування, останнє вулканічне виверження на цих островах відбулося 2005 року. Населення архіпелагу становить близько 30 тис. мешканців (2006). Архіпелаг відомий унікальною флорою і фауною. Велика кількість місцевих видів архіпелагу — ендеміки. 96,7 % (7618 км²) території архіпелагу входить до складу Національного парку Галапагос. Унікальна природа островів привертає багато туристів. На островах Чарлз Дарвін проводив власні дослідження, які наштовхнули його на створення еволюційної теорії походження видів.  

  Мику́линці (давні назви: Мику́лин, Мику́линь) — селище міського типу в Теребовлянському районі Тернопільської області на річці Серет. Від вересня 2015 року — центр Микулинецької селищної громади, до того — центр Микулинецької селищної ради, якій підпорядковувалися села Воля, Конопківка і Кривки. Селище межує на півночі з селом Лучка Тернопільського району, на сході з селом Воля, на півдні Кривки, на південному заході з селом Ладичин і на заході — селом Конопківка (усі — Теребовлянського району). Населення села, станом на 2015 рік, становить 3713 особи. Містечко вважається найдавнішим на Тернопільщині та одним із найдавніших у Західній Україні. Поблизу Микулинців проходить автомагістраль (автошлях E85) Берестя — Чернівці — Одеса. У селищі є джерела лікувальних мінеральних вод.  

22 серпняРедагувати

 Головкі́вка — село Чигиринського району Черкаської області України, центр сільської ради, якій також підпорядковане селище Скелівка. Село розташоване за 43 км від районного центру — міста Чигирин і за 25 км від залізничної станції Фундукліївка; на території урочища Холодний Яр. Населення села, станом на 2007 рік, становить 1251 осіб. Неподалік села знаходиться Атаманський парк — заповідне урочище із системою ставків та алей, де розташоване цілюще радонове джерело «Живун». Поселення на території сучасної Головківки з'явилися багато тисячоліть тому, поблизу села виявлено вироби епохи бронзи, скіфське поселення, скарб римських монет, вироби часів Київської Русі. В історичних документах село вперше згадується під 1775 роком.  

5 вересняРедагувати

 А́нди (ісп. Andes; Cordillera de los Andes) — найдовша (9 тис. км) і одна з найвищих (гора Аконкагуа, 6962 м) гірських систем земної кулі, яка облямовує з півночі та заходу континент Південну Америку; є південним продовженням північноамериканських Кордильєр. Анди тягнуться вздовж узбережжя Тихого океану, від Карибського моря до архіпелагу Вогняна Земля. Ширина гірської системи 200—800 км, середня висота гір 3600 м. Анди — молода у геологічному розумінні гірська система, тут знаходиться велике число діючих вулканів, що складають Андійський вулканічний пояс (Льюльяйльяко, найвищий на Землі). Часті землетруси. Межа вічних снігів становить від 600 м на півдні до 6300 м на півночі, на півдні — численні льодовики. У передових і передгірських прогинах добувають нафту та природний газ, руди кольорових металів. По Андах проходить міжокеанічний вододіл, на схилах гір беруть початок велика кількість приток Амазонки, Оріноко, Парани. В Андах знаходиться велике високогірне озеро Тітікака.  

  10 жовтняРедагувати

  О́стрів Коко́с або Коко́совий о́стрів (ісп. Isla del Coco) — один з найвідлюдніших островів Тихого океану, розташований за 550 км від західного узбережжя Коста-Рики. Найближчою землею до острова є Галапагоські острови, що знаходяться за кількасот морських миль на південний захід. Площа острова — 23,85 км², острів має приблизно прямокутну форму 8 на 3 км. Входить до складу 10-го департаменту кантону Пунтаренас провінції Пунтаренас республіки Коста-Рика. Не слід плутати острів із Кокосовими (Кілінговими) островами, розташованими в Індійському океані. Острів відомий тим, що, згідно легенд, на ньому було сховано кілька величезних скарбів, що так і не були ще знайдені.  

  12 грудняРедагувати

  Ко́мі (самоназви комі-войтир — «комі-народ», комі-морт — «комі-чоловік», комі-йоз — «комі-люди», комі-отір — «комі-люди»; застаріле рос. зыря́не) — фіно-угорський народ, корінне населення Республіки Комі і ряду районів інших областей європейської частини Росії. Загальна численність близько 400 тис. осіб. Розмовляють мовою комі і російською. Комі, як і українці, помори та інші підкорені народи, значно прислужилися Російській державі у справі освоєння і завоювання Уралу, Сибіру й Далекого Сходу, зокрема безпосередньо брали участь у походах Єрмака Тимофійовича, в тому числі в ролі провідників. Досить популярне сучасне російське прізвище Зирянов так чи інакше свідчить про комі-зирянське коріння своїх носіїв, а інше прізвище Рочєв походить від комі: роч «російський, росіянин».  

19 грудняРедагувати

 Краснокутський дендропарк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержа́вного зна́чення, один із найстаріших дендропарків України, історія якого налічує понад 200 років. За однією з версій, заснований 1793 року. Розташований у мальовничій місцевості Харківської області на околиці селища Краснокутськ в селі Основинці. Підпорядкований Краснокутській станції садівництва. Заклав парк поміщик Іван Назарович Каразін, брат засновника Харківського університету. Спочатку Краснокутський дендропарк був пам'яткою архітектури місцевого значення — охоронний № 717 Списку пам'яток, до якого був включений дендропарк, було затверджено рішенням Харківського обласного виконавчого комітету від 5 березня 1992 року (№ 61). Згодом парк отримав статус пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Дослідники намагаються отримати для нього статус національного парку.  

26 грудняРедагувати

  Полярна система координат — двовимірна система координат, в якій кожна точка на площині визначається двома числами — кутом та відстанню. Полярна система координат особливо корисна у випадках, коли відношення між точками найпростіше зобразити у вигляді відстаней та кутів. У декартовій, або прямокутній системі координат, такі відношення можна встановити лише шляхом застосування тригонометричних рівнянь. Поняття кута та радіуса були відомі ще в першому тисячолітті до н. е. Так грецький астроном Гіппарх (190—120 роки до н. е.) створив таблицю, в якій для різних кутів наводились довжини хорд. Кути в полярних координатах задаються або в градусах, або в радіанах, при цьому 2π rad = 360°. Вибір, зазвичай, залежить від області застосування. У навігації традиційно використовують градуси, в той час як у деяких розділах фізики, та майже у всіх розділах математики використовують радіани.  

2009Редагувати

  2 січняРедагувати

  Ско́ле — місто районного значення Сколівського району Львівської області, районний центр. Розташоване в долині річки Опір в Українських Карпатах. Населення міста становить 6,3 тис. осіб. Один з історичних центрів Бойківщини, занесений до Списку історичних населених місць України. Як місто веде свій відлік від 1660 року, коли князь Олександр Януш Заславський-Острозький заснував поряд із селом Сколе місто Олександрію. У місті жив і працював український письменник Андрій Чайковський. Через Сколе проходять стратегічні загальнодержавні і європейські транспортні комунікації: автошлях E50 (КиївЧоп) та автошлях E471 (МукачевеЛьвів), залізниця Київ-Чоп, південна гілка нафтогону «Дружба».  

9 січняРедагувати

 Респу́бліка Марша́ллові Острови́ — тихоокеанська острівна держава в Мікронезії. Маршалові Острови розташовані на 29 атолах і 5 островах архіпелагу Маршалові острови, котрий складається з ланцюгів Ралік і Ратак. Загальна площа суші — 181,3 км²; території, зайнятої лагунами, — 11 673 км². Загальна довжина прибережної смуги островів — 370,4 км. Межує на заході та південному заході з територіальними водами Федеральних Штатів Мікронезії, на півдні — з територіальними водами Кірибаті, з інших боків — з нейтральними водами Тихого океану. Населення держави, станом на 2005 рік, 72 191 осіб. Столиця — Маджуро. Першим островом, відкритим іспанським мореплавцем Алонсо Де Салазаром 1526 року, став атол Бокак. Згодом Маршаллові острови ставали територією різних колоніальних імперій, Німецької і Японіської. 1947 року включені до складу підопічної території ООН під управлінням США, з 1986 року перебувають у «вільній асоціації» зі США.  

   6 лютогоРедагувати

  Удеге́йці (самоназва — удее, удеге, удіге; рос. удэгейцы; застаріла рос. удихейцы) — малочисленна тунгусо-маньчжурська народність Приамур'я в Росії. Загальна чисельність 1,7 тис. осіб. Говорять удегейською і російською мовами. Сповідують шаманізм. До кінця XIX — початку ХХ століття дослідники не розділяли удегейців і орочів, вважадґли їх одним народом (нерідко під назвою орочони). Першим, хто обґрунтував їхню етнічну окремішність, був С. Н. Браїловський, який першим ввів в ужиток етнонім удіхе, удіхейці (рос. удээ, удэхэ, удихэ), що став офіційним, зокрема й автоетнонімом вже в 1930-ті роки. До цього часу спільної самоназви удегейці не мали. Кожна територіальна група мала власну самоназву: хунгарійська — хунгаке, бікінська — бікінка, анюйська — унінка тощо.  

 О́стрів Маде́йра (порт. Ilha da Madeira) — найбільший острів однойменного архіпелагу, що знаходиться у північній частині Атлантичного океану біля північно-західного узбережжя Африки. Розташований на Африканській літосферній плиті. Острів був відкритий 1419 року португальською експедицією Жуау Гонсалвеш Зарку та Тріштау Важ Тейшейри, яка потрапила у шторм під час дослідження берегів Західної Африки. Мадейра вже майже шість століть етнічно, культурно, політично й економічно цілком відноситься до Європи. Разом з іншим заселеним островом архіпелагу, — Порту-Санту, та островами Дезерташ і Селваженьш утворює автономний регіон Португалії зі столицею у місті Фуншалі. Кріплене вино мадера, було назване на честь острова. Мадейра — батьківщина відомого футболіста Кріштіану Роналду.  

  13 лютогоРедагувати

  Сіккі́м (англ. Sikkim, неп. सिक्किम) — штат Індії, розташований на північному сході країни. Найменш населений штат Індії, за розмірами перевершує лише штат Гоа. Офіційна мова Сіккіму — англійська, значна частина населення розмовляє непальською (фактично, лінгва франка штату), мовою лепча, сіккімською (бхутія) і лімбу. Основні релігії — індуїзм і буддизм ваджраяни. Найбільшим містом і столицею штату є Ґанґток. До 1861 року Сіккім був самостійним князівством під управлінням династії Намґ'ял. З 1861 року знаходився під британським, а потім індійським протекторатом, з 1975 року офіційно входить до складу Індії.  

6 березняРедагувати

 Лися́нський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Черкаської області України. Районний центр — містечко Лисянка. Площа району становить 755 км² (3,57 % від загальної площі області). Район розташований на Придніпровській височині Східноєвропейської рівнини, в басейні Гнилого Тікича. На півночі межує зі Ставищенським, Таращанським та Богуславським районами Київської області, на сході з Корсунь-Шевченківським, на південному сході та півдні зі Звенигородським, на південному заході з Маньківським, на заході із Жашківським районами Черкаської області. Населення району, станом на 2016 рік, становило 23,7 тис. осіб. Лисянщина займала помітне місце в історії України, тут провів свою молодість Тарас Шевченко, Лисянку вважають однією з батьківщин гетьмана Богдана Хмельницького, тут проходили запеклі бої Корсунь-Шевченківської операції Другої світової війни.  

15 травняРедагувати

  Географія Ізраїлю. Західноазійська держава, розташована на східному узбережжі Середземного моря, в регіоні Близький Схід. Межує на півночі з Ліваном, на сході з Сирією і Йорданією, на півдні з Єгиптом, на сході та південному заході — з палестинськими територіями. Із заходу береги країни омивають води Середземного моря (протяжність берегової лінії — 188 км); на сході частина кордону проходить Мертвим морем (56 км); на крайньому півдні Ізраїль має вихід до Акабської затоки Червоного моря (10 км узбережжя). Через істотні територіальні суперечки кордони Ізраїлю визначені неточно. Більшістю країн як кордон визнається Зелена лінія, встановлена при підписанні припинення вогню після війни 1948–1949 років, що обмежує територію загальною площею 20 770 км², з яких біля 2 % зайняти внутрішніми водами. Проте під фактичним контролем Ізраїлю знаходяться і деякі інші території, загалом офіційно 22 072 км².  

  19 червняРедагувати

 Навколосвітня подорож Чарлза Дарвіна — подорож Чарлза Роберта Дарвіна на кораблі «Бігль» у 18311836 роках, завдяки якій учений започаткував еволюційне вчення, поставивши біологію на досить міцну наукову основу. Поряд із відомими науковими експедиціями XIX століття ця мандрівка під командуванням капітана Роберта Фіцроя займає одне з видних місць. В історії географічних відкриттів особливе значення подорожі надають роботи зі зйомки місцевості для нанесення на мапу точних берегових обрисів південної частини Південної Америки та течії річки Санта-Крус. Однак всесвітню славу подорожі «Бігля» пов'язують саме з Чарлзом Дарвіном.  

26 червняРедагувати

  Теле́цьке о́зеро, Алтин-Коль (рос. Телецкое озеро; алт. Алтын Кӧл ) — тектонічне озеро в Росії, на території Республіки Алтай. Озеро розташоване на висоті 434,9 м над рівнем моря, у величезній улоговині північно-східної частини Алтаю на межі із Західним Саяном. Площа озера становить 223 км², це найбільше озеро Алтайських гір. Середня глибина озера становить 174 м, найбільша — 325 м. До озера несуть свої води річки: Чулишман, Кига, Велика Чилі, Кокши, Камга; витікає Бія. Озеро посідає важливе місце в природно-заповідному фонді Російської Федерації, є частиною Алтайського заповідника. Має велике рекреаційне та туристичне значення міжнародного рівня. До Телецького озера веде автодорога Р375, яка починається від міста Бійська і закінчується в селищі Артибаш. 

10 липняРедагувати

 Коневе́ць (рос. Коневец, Коневиц, фін. Konevitsa, Kononsaari) — невеликий острів на Ладозькому озері в Приозерському районі Ленінградської області Росії. Острів від берега відокремлює вузька Коневецька протока. Від Владимировської бухти до острова приблизно 7 км. Цю відстань кораблі проходять за 40-50 хвилин. До найбільшого міста та районного центра Приозерська приблизно 40 км водою, до архіпелагу Валаам — приблизно 60 км, а від Санкт-Петербурга до Коневця водою 170 км, з них 40 км річкою Нева. Завдяки відносній віддаленості цього місця, відокремленості монастирського життя та закритості острова як військового об'єкта тут відносно збереглась недоторкана природа, тому острів слугує улюбленим місцем відпочинку туристів та паломництва.  

  31 липняРедагувати

  Острів Крит (грец. Νησί Κρήτη) — п'ятий за величиною острів у Середземному морі і найбільший острів Греції. Займає площу в 8 261 км², протяжність берегової лінії — 1 046 км. Острів розташований майже на однаковій відстані від Європи, Азії і Африки та омивається чотирма морями — Критським, Лівійським, Карпатоським та Міртойським. Столиця Криту — місто Іракліон. На острові знаходяться залишки мінойської цивілізації — найдавнішої європейської цивілізації, яка процвітала на Криті у 2600—1400 роках до н. е., серед яких особливо виділяють палаци давніх міст-держав Кноссос і Фест. Сьогодні Крит — одна з тринадцяти периферій Греції і один з найбільших економічних і культурних центрів країни.  

14 серпняРедагувати

  Невадо-дель-Руїс (ісп. Nevado del Ruiz, El Mesa de Herveo, Kumanday) — найпівнічніший вулкан Андійського вулканічного поясу, розташований у межах Північної вулканічної зони на території Національного парку Лос-Невадос, в колумбійських департаментах Кальдас і Толіма, за 40 км на північ від міста Манісалес. Висота вулкану 5321 м над рівнем моря. Стратовулкан плініанського типу складається з численних шарів андезитових і дацитових лавових потоків та пірокластичних порід. Вулкан зберігає активність протягом останніх 2 млн років, сучасний конус утворився близько 150 тис. років тому. Вершина вулкана вкрита великими льодовиками, які швидко відступають через глобальне потепління. Відносно невелике виверження 1985 року після 150-річного періоду неактивності викликало величезний лахар, що майже повністю зруйнував та відрізав від зовнішнього світу містечко Армеро та призвів до загибелі 23 тис. його мешканців — трагедія Армеро. Подібні, але не настільки руйнівні, лахари сходили з його схилів 1595 і 1845 років.  

  28 серпняРедагувати

  Дніпро (давня назва — Славутич) — третя за довжиною і площею басейну річка Європи після Волги і Дунаю, має найдовше русло в межах України. Довжина Дніпра в природному стані становила 2 285 км, тепер (після побудови каскаду водосховищ, коли в багатьох місцях випрямили фарватер) — 2 201 км; в межах України — 981 км. Площа басейну — 504 тис. км², з них в межах України — 291,4 тис. км². Найдавніші письмові відомості про Дніпро залишив грецький історик і географ Геродот у четвертій книзі своєї історії, яка називається «Мельпомена». Перші вітчизняні відомості про Дніпро є у літописах Київської Русі «Повість врем'яних літ» і у великому поетичному творі «Слово о полку Ігоревім». Нині водою Дніпра користується 70 % населення України (майже 35 млн осіб), також на нього припадає половина всіх річкових шляхів країни й основна частина (близько 60 %) річкових перевезень вантажів і пасажирів.  

13 листопадаРедагувати

  Уттаракханд (гінді उत्तराखण्ड, англ. Uttarakhand — «північна країна») — північно-західний штат Індії. Був утворений з гімалайських і передгірних частин штату Уттар-Прадеш 9 листопада 2000 року, став 27-м штатом Індійської Республіки. До січня 2007 року носив назву Уттаранчал. Площа штату 53,5 тис. км². На півночі і сході межує з Китаєм і Непалом; на заході та півдні — зі штатами Хімачал-Прадеш і Уттар-Прадеш. Тимчасовою столицею штату слугує Деградун, найбільше місто регіону та кінцева залізнична станція. Як майбутня столиця пропонується невелике селище Ґерсен, поблизу географічного центру штату. Населення штату становить 8,48 млн осіб. Уряд штату вкладає кошти в розвиток дрібного підприємництва та ремісництва для приваблення туристів, в розвиток індустрії інформаційних технологій, здійснюються кілька проектів будівництва гідроелектростанцій (гребля Техрі на річках Бхаґіратхі та Бхіланґна,).  

   27 листопадаРедагувати

 Іже́вськ (рос. Ижевск, удм. Иж, Ижкар) — місто в Російській Федерації, столиця, культурний, економічний та освітянський центр Республіки Удмуртія. Місто розташоване в східній частині Східноєвропейської рівнини, між Волгою та Уралом, в межиріччя Ками та Вятки. Населення міста, станом на 2013 рік, становить 632 тис. осіб. Іжевськ є великим економічний центром Росії, відомий виробництвом військової техніки і автоматичних гвинтівок АК-47, машинобудівною та металургійною промисловістю. 1760 року графом Петром Шуваловим на землях казанського мурзи Тевкелева починається будівництво Іжевського залізоробного завод. При ньому виникає заводське селище, яке називалось Іжевським заводом.  

  Ганг (гінді गंगा) — одна з найбільш повноводних та найдовших (2 510 км) річок Південної Азії. Бере свій початок у Західних Гімалаях із льодовика Ґанґотрі в штаті Уттаракханд, тече на південний схід, перетинаючи Індо-Гангську рівнину на півночі Індії і впадає в Бенгальську затоку, формуючи разом з річками Брахмапутрою і Мегхною широку дельту (переважно на території Бангладеш), частина якої вкрита лісами Сундарбан. В індуїстській міфології Ганг є втіленням небесної річки, що спустилася на землю, тому з давніх часів вважається священною для індусів. Індуси здійснюють паломництва до неї, особливо до її витоків та міст Харідвар, Варанасі і Аллахабад (місце впадіння Джамуни). На її берегах проводять кремації, здійснюють обрядові купання.  

2010Редагувати

22 січняРедагувати

  Я́рський район (рос. Ярский район, удм. Яр ёрос) — район у складі Удмуртської Республіки Російської Федерації. Адміністративний центр — селище Яр. Площа району 1 524 км². Межує із Кіровською областю — на заході з Фальонським, на півночі із Омутнинським районами; та з іншими районами Удмуртії — Глазовським на сході і Юкаменським на півдні. Населення району, станом на 2006 рік, становило 13,9 тис. осіб. Район має невелике господарче значення для республіки, оскільки на його території не розташовано великих промислових підприємств, він переважно сільськогосподарський. Історична роль району полягає в тому, що саме звідси почалась християнізація всієї Удмуртії. На території району існувала археологічна чепецька культура, що розвинулась в IXXV століттях на основі давнішої поломської; городища — Кушманське (Учкакар; IX—XIII століття), Комаровське (Чибінькар) та Уканське (Поркар; VI—IX століття).  

5 лютогоРедагувати

 Де́лі (гінді दिल्ली; англ. Delhi; панджабі ਦਿੱਲੀ; урду دہلی) — місто в Індії, розташоване на півночі держави на березі річки Джамуни, центр другої за населенням міської агломерації країни (після Мумбаї). Формально місто складає одну з союзних територій країни. Збудований на початку XX століття міський район Нью-Делі в межах міста слугує офіційною столицею Індії. Місто найбільш економічно розвинене в країні, з відносно високим рівнем життя та інфраструктурою. Делі слугує важливим центром телекомунікацій, фундаментальної та прикладної науки, тут зосереджено 30 % компаній країни, що працюють в галузі інформаційних технологій. Перші поселення на місці сучасного Делі були засновані в VI столітті до н. е. Розташування міста на перехресті важливих торгових шляхів Індо-Гангської рівнини принесло йому не тільки процвітання, але й міграцію багатьох народів та переселення численних завойовників. В результаті у місті склалася унікальна багатонаціональна культура.  

  12 лютогоРедагувати

  Кропивни́цький (до 1924 року — Єлисаветград, Єлисавет, у 19241934 роках — Зінов'євськ, у 19341939 роках — Кірово, у 19392016 роках — Кіровоград) — місто в Україні, адміністративний центр Кіровоградської області, центр Кіровоградського району; промисловий і культурний осередок у центрі країни; вузол автошляхів, залізнична станція, аеропорт. Кропивницький лежить у межах Придніпровської височини, на берегах річки Інгул, де в неї вливаються менші річки — Сугоклія та Біянка. Утворення міста в середині XVIII століття пов'язане з будівництвом фортеці святої Єлисавети. 1882 року був відкритий перший український професійний театр, засновником якого був Марко Лукич Кропивницький. 1939 року місто стало центром Кіровоградської області. Місто має розвинену соціальну інфраструктуру, численні заклади освіти й культури зі сталими багатими традиціями.  

26 лютогоРедагувати

  Камба́рка (рос. Камбарка; удм. Камбарка) — місто на крайньому південному сході Республіки Удмуртії в Росії, центр Камбарського району, утворює окреме Камбарське міське поселення. Єдине серед шести удмуртських міст, що не має статусу республіканського значення. Місто розташоване на берегах річки Камбарка, лівої притоки Ками, за 4 км від її гирла. Населення міста становить 12 тис. осіб. Заснування Камбарки пов'язане з будівництвом чавуноливарного заводу на одній з приток Ками, коли 21 лютого 1741 року уральський заводчик Акинфій Демидов придбав у башкир вотчинні землі. Статус міста Камбарка отримала 1767 року. До 2005 року місто було закритим для відвідування. Один з центрів російського військово-промислового комплексу, тут розташований завод з переробки люїзиту.  

  5 березняРедагувати

  Львів — місто обласного підпорядкування в Україні, адміністративний центр Львівської області, національно-культурний та освітньо-науковий осередок країни, великий промисловий центр і транспортний вузол, вважається столицею Галичини та Західної України. За кількістю населення — сьоме місто країни (станом на 1 квітня 2010 року у Львові проживало 760 327 осіб). Львів заснував король Данило Романович в середині XIII століття. 1272 року місто стало столицею Галицько-Волинського князівства. За австрійського панування місто стає осередком польського та українського національно-визвольних рухів. Львів був столицею Західноукраїнської народної республіки. Історичний центр Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. За кількістю пам'яток архітектури посідає перше місце серед міст України.  

  12 березняРедагувати

  Алювій  — незцементовані відклади постійних водних потоків, що складаються з уламків різного ступеню обкатаності і розмірів. Гранулометричний і мінеральний склад та структурно-текстурні особливості алювію залежать від гідродинамічного режиму річки, характеру гірських порід, що нею розмиваються, рельєфу і площі водозбору. Наявність алювіальних відкладів у розрізі є ознакою континентального тектонічного режиму території. Утворення алювію відбувається у результаті безперервної взаємодії динамічного водного потоку з руслом: при врізанні (донна і бокова ерозія) та акумуляції осаду. Під дією потоку води річище безперервно переформовується, зазнаючи деформації трьох типів: вертикальних, горизонтальних і поздовжніх. У гідрогеології алювіальним відкладам приділяють особливу увагу, позаяк крупнозернистий алювій завжди є добрим колектором питних підземних вод.  

    19 березняРедагувати

 Черкаси — місто, обласний та районний центр України, регіональний центр Центральної України, промисловий центр Центрального економічного району, значний культурний та освітній осередок. Черкаси розташовані на правому березі Кременчуцького водосховища, створеного у середній течії Дніпра. Населення міста — 287 тис. осіб. Місто відоме з XIII століття і за час свого існування відіграло певну роль в історії всієї України. Черкаси були осередком формування Козаччини, мешканці міста брали безпосередню участь в Хмельниччині та Коліївщині. Зростання міста, після отримання статусу обласного центру, призвело до перетворення його у великий промисловий центр та головний культурний осередок цілого регіону. Адміністративно, місто поділяється на 2 міських райони — Придніпровський та Соснівський, до останнього також відноситься селище Оршанець.  

  Дунаївці — місто в Україні, центр Дунаєвецького району Хмельницької області. Розташоване на річці Тернавка, за 22 км від залізничної станції Дунаївці на лінії ЯрмолинціЛарга та за 68 км від Хмельницького. Населення — 16,45 тис. мешканців. Перша згадка про місто датується 1403 роком, 2003 року місто відначило свій 600-літній ювілей. 1592 року король Сигізмунд ІІІ Ваза надав Дунаївцям магдебурзьке право, підтверджене 1605 року. На 1870-ті роки припав значний промисловий і торговельний розвиток Дунаївців. Від 1923 року місто — райцентр Кам'янецької округи, від 1958 — місто районного підпорядкування Хмельницької області. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року місто Дунаївці внесено до списку історичних населених місць України.  

16 квітняРедагувати

 Сара́пул (рос. Сарапул; удм. Сарапул) — місто в Удмуртії, Російська Федерація. Культурний, економічний та освітянський центр. Кількість населення, станом на 1 січня 2009 року, становила 98 тис. осіб. За економічними та демографічним показниками друге місто республіки після її столиці Іжевська. Вперше назва Сарапул зустрічається в писарській книзі Івана Яхонтова 1579 року по Чердинському повіту. При цьому малось на увазі досить велика територія по Середньому Прикам'ї, пов'язана з ділянкою річки, де на перекаті у великій кількості водилась сарапуль — жовта риба (стерлядь). Вперше місто згадується 1594 року, як село Вознесенське на річці Сарапул, яке процвітало за рахунок торгівлі хлібом та риболовлею. У місті найбільша кількість архітектурних пам'яток в республіці. Діє промислове підприємство «Елеконд», яке є найбільшим виробником та постачальником різноманітних електричних конденсаторів в Росії та країнах СНД.  

30 квітняРедагувати

  Ми́ньківці — село в Україні, в Дунаєвецькому районі Хмельницької області. Розташовано на річці Ушиця за 43 км від залізничної станції Дунаївці на лінії Ярмолинці — Ларга та за 89 км від обласного центру Хмельницького. Село лежить у глибокій долині Ушиці, обмеженій невисокими каньйоноподібними гірськими піднесеннями, які мають відносну висоту в окремих місцях до 130 м, у багатьох місцях крутосхилів виходять вапнякові туфи, з яких випалюють високоякісне вапно для побілки та будівельних робіт. Перші згадки про село датуються 20 жовтня 1407 року, коли польський король Ягайло в містечку Добростан видав грамоту на володіння Миньківцями Якушу з Маньківців і його пасербу Клементу. Населення села, станом на 2001 рік, становило 1479 осіб. Орган місцевого самоврядування — Миньковецька сільська рада.  

21 травняРедагувати

 Краєзнавство в Україні починає виникати на початку XIX століття, коли в країні почали формуватися місцеві культурно-просвітницькі та етнографічні центри (Полтава, Одеса, Ніжин, Харків). Заснований 1805 року Харківський університет, поклав початок розвитку національного краєзнавства. Його друкарня почала видавати журнали й альманахи, книжки. Викладачі та студенти розгорнули роботу зі збору пам'яток матеріальної культури, зразків усної народної творчості, професор Гаврило Успенський опублікував змістовну працю з історичної етнографії «Опыт повествования о древностях руських» (18111812). У другій половині позаминулого століття була проведена експедиція Географічного товариства до Південно-Західного краю (Правобережної України), якою керував географ-краєзнавець Павло Чубинський.  

18 червняРедагувати

  Душанбе́ (тадж. Душанбе, перс. دوشنبه‎) — столиця Таджикистану, найбільше місто, політичний, культурний й економічний центр країни. Розташоване в Гісарській долині на берегах річки Варзоб (Душанбинка). Місто виникло як невелике поселення-кишлак, що у XIX — на початку XX століття був одним із жвавих торговельних пунктів східної частини Бухарського емірату. Із утвердженням Таджицької РСР, Душанбе став столицею новоутвореної республіки. У місті зосереджено близько 40 % промислового потенціалу держави і проживає близько 15 % від загальної чисельності населення республіки. У місті розташовані центральні органи влади, головні і найбільші національні заклади освіти та культури, представництва міжнародних організацій та іноземних держав, провідних світових компаній. Архітектурне обличчя міста визначає оригінальна (з використанням таджицьких мотивів) радянська і сучасна (2000-х років) забудова.  

  9 липняРедагувати

 Глухів — місто на Сіверщині, центр Глухівського району Сумської області України. Розташоване на річці Есмань. Площа міста — 84 км², населення — 35,8 тис. осіб (перепис 2001 року). Столиця Війська Запорозького протягом 17081764 років та адміністративний центр Малоросійської губернії з 1765 по 1773 роки. Значний історичний осередок східного Полісся та сучасний культурний центр України. Глухівській міській раді підпорядковується село Сліпород, розташоване на південному заході від міста. У вересні 2006 року за підсумками всеукраїнського конкурсу серед населених пунктів України за найкращий благоустрій і підтримання громадського порядку місто було удостоєне найвищої нагороди «Золотий Фенікс».  

  3 вересняРедагувати

  Новомиргород — місто в Україні, в південній частині Середньої Наддніпрянщини, адміністративний центр Новомиргородського району Кіровоградської області. Розташований на річці Велика Вись за 72 км від Кропивницького. Населення — 12,5 тис. мешканців. Перша згадка про місто датується 1740 роком. З 1752 року Новомиргород — адміністративний центр Нової Сербії. З 1923 року — районний центр Єлисаветградської округи, з 1959 — місто районного підпорядкування Кіровоградської області. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року місто Новомиргород внесено до списку історичних населених місць України.  

15 жовтняРедагувати

  Ві́тер — великомасштабний потік газів. На Землі вітер є потоком повітря, що рухається переважно в горизонтальному напрямку. Виникає внаслідок нерівномірного розподілу атмосферного тиску на земній поверхні, що зумовлюється в свою чергу неоднаковим прогріванням її сонячним випроміненням. На інших планетах вітер є потоком властивих цим планетам атмосферних газів. Найсильніші вітри на планетах Сонячної системи спостерігаються на Нептуні та Сатурні. Сонячний вітер в космосі є потоком розріджених газів від зірки, такої як Сонце, а планетарний вітер є потоком газів, що відповідає за дегазацію планетарної атмосфери у космос. Вітри, як правило, класифікують за просторовим масштабом, швидкістю, типами сил що їх викликають, місцями існування та ефектом на навколишнє середовище.  

  Тропі́чний цикло́н — тип циклону або погодної системи низького тиску, що виникає над теплою морською поверхнею та супроводжується потужними грозами, випадінням зливових опадів і вітрами штормової сили. Тропічні циклони отримують енергію через підняття вологого повітря угору, конденсацію водяного пару у вигляді дощів та опускання сухішого повітря, що утворюється під час цього процесу, униз. Цей механізм принципово відрізняється від механізму позатропічних та полярних циклонів, на відміну від яких тропічні циклони класифікуються як «циклони з теплим ядром». Тропічні циклони здатні викликати надзвичайної сили зливи, велике хвилювання на поверхні моря, штормові припливи і смерчі. Вони виникають та підтримують свою силу лише над поверхнею великих водойм, тоді як над сушею вони швидко втрачають силу.  

  22 жовтняРедагувати

 Грецька Республіка — європейська держава на півдні Балканського півострова та численних островах. На півночі межує з Албанією, Північною Македонією та Болгарією, на сході — з Туреччиною. Південні береги омиваються Середземним морем, західні — Іонічним, східні — Егейським. До складу Грецької республіки також входить автономна чернеча республіка Афон, розташована на півострові Халкідіки Айон-Орос. Сучасна Греція — спадкоємиця культури Стародавньої Греції, вважається колискою західної цивілізації, батьківщиною світової демократії, західної філософії, основних принципів фізико-математичних наук, мистецтва театру та Олімпійських ігор сучасності. Грецька мова має найдовшу історію серед усіх мов індоєвропейської групи, на основі грецької абетки виникли латиниця та кирилиця.  

  5 листопадаРедагувати

  Євпаторія — портове і курортне місто півдня України біля Чорного моря на західному узбережжі Кримського півострова. Євпаторія відома своїми термальними джерелами, ропою, лікувальними грязями озера Мойнаки. Щорічно місто-курорт приймає у своїх здравницях до 300 тис. осіб. На території міста знаходиться 21 свердловина мінеральних вод. Також місто славиться численними дрібнопіщаними пляжами, сприятливими природними умовами, і має статус найбільшої дитячої оздоровниці держави. Край має багатовікову історію, багату традиціями і унікальними пам'ятками старовини, Євпаторія була і грецьким містом-колонією, і містом-державою, і турецьким містом-фортецею, і російським морським портом. Південно-західна частина Євпаторії курортна, а східна зайнята старими районами міста, з типовим «східним» переплетінням маленьких звивистих вуличок, деяким будинкам яких більше 300 років. Збереглися навіть будівлі турецьких лазень XVI століття.  

10 грудняРедагувати

 Астраха́нське газоконденса́тне родо́вище — найбільше родовище вуглеводнів в Європі за запасами газу і конденсату (2500 млрд м³ газу і 400 млн тонн конденсату). Розташоване в Астраханській області Російської Федерації, в південно-західній частині Прикаспійської западини, за 60 км на північний схід від міста Астрахань. Належить до Прикаспійської нафтогазоносної провінції. Станом на 2000 рік з родовища видобуто біля 12 млрд м³ газу, 4 млн т конденсату і 4 млн т сірки. За умови річного добутку газу 12 млрд м³ (2,06 % від загального обсягу видобутку газу в РФ 2009 року), забезпеченість Астраханського газоперероблювального комплексу промисловими запасами тільки лівобережної частини становить сотні років.  

2011Редагувати

21 січняРедагувати

  Дебьо́ський райо́н (рос. Дебёсский район, удм. Дэбес ёрос) — муніципальний район на півночі Удмуртської Республіки Російської Федерації. Межує з Шарканським районом на півдні, з Ігринським районом — на заході, з Кезьким районом — на півночі та з Пермським краєм на сході. Адміністративний центр — село Дебьоси. Площа району становить площа становить 1 033,3 км². Населення району — 13 699 осіб. За площею території район посідає 20 місце в республіці, а за населенням — 19 місце. Всі водотоки району відносяться до водозбірного басейну річки Чепца, притоки річки Вятка. Має невелике господарче значення, оскільки на його території не розташовано значних промислових підприємств, переважно сільськогосподарський.  

  25 лютогоРедагувати

 Борзнянський район — адміністративно-територіальна одиниця Чернігівської області України. Розташований у східній частині області, межує на півночі з Менським та Сосницьким, на північному сході — з Коропським, на сході — з Бахмацьким, на півдні — з Ічнянським, на південному заході — з Ніжинським, на заході — з Куликівським районами. Площа — 1 600 км² (5 % території області). Станом на 2010 рік населення складало 36,3 тис. осіб (3,2 % населення області). Адміністративний центр — місто Борзна, що лежить на берегах річки Борзенки, за 104 км на південний схід від Чернігова, за 12 км від залізничної станції Доч на лінії Бахмач — Гомель, та за 2 км від автодороги Київ — Москва. Район утворено в березні 1923 року, вдруге (після ліквідації 1962 року) — 1965.  

1 квітняРедагувати

 Можга́ (рос. Можга́, удм. Можга́) — місто на південному заході Удмуртської Республіки Російської Федерації. Утворює окремий міський округ, водночас є адміністративним центром Можгинського району. Можга розташована на річці Сюга, при влитті в неї її лівої притоки Сюгаїлки, за 81 км на південний захід від столиці Удмуртії, Іжевська. Навколо міста простяглись великі масиви соснового лісу. Можга п'яте за чисельністю населення місто республіки, населення становить 50,1 тис. осіб. Розвинена обробна промисловість, культурний та сільськогосподарський центр регіону, важливий транспортний вузол півдня республіки. З самого початку існування місто відоме своєю традиційною скляною промисловістю (Сюгинський склозавод), яка завдячує своїй появі значним родовищам кварцового піску в навколишніх місцевостях.  

8 квітняРедагувати

 Но́ва Півд́енна Ґренла́ндія, рідше Земля́ Мо́релла — острів-примара, зареєстрований у березні 1823 року американським капітаном Бенджаміном Мореллом в ході промислово-дослідної експедиції на шхуні «Восп» (англ. Wasp) в антарктичному морі Ведделла. У своїй книзі «Розповідь про чотири подорожі» («англ. Narrative of Four Voyages»), написаній дев'ять років по тому, Морелл вказує точні координати острова і приблизний опис його берегової лінії, що простягалася, за його свідченнями, більш ніж на 480 км. 1838 року французький дослідник Дюмон-Дюрвіль пройшов повз «північний мис» «Нової Південної Ґренландії», але ніякої землі там не виявив. Ця подія, а також сам характер звіту Морелла, його явні помилки і репутація автора як хвалька, «героя автобіографічного роману», змусила багатьох географів ігнорувати заяви Морелла. Сімпсон-Гаслі вважав, що Морелл бачив верхній міраж, «фата моргану», який спотворив далеку лінію льодів східного узбережжя Антарктичного півострова.  

22 квітняРедагувати

  Острів Пасхи (ісп. Isla de Pascua; місцева назва - (рап. Rapa Nui) — вулканічний острів південно-східної частини Тихого океану, територія Чилі. Разом з архіпелагом Тристан-да-Кунья є найвіддаленішим населеним островом у світі. Відстань до континентального узбережжя Чилі становить 3703 км, до острова Піткерн, найближчого населеного місця, — 1819 км. Острів був відкритий голландським мандрівником Якобом Роггевеном у Пасхальну неділю 1722 року. Столиця острова і його єдине місто — Ханга-Роа. Всього на острові проживає 3 791 мешканців. Острів Пасхи багато в чому відомий завдяки моаї, або кам'яним статуям зі спресованого вулканічного попелу, в яких, за повір'ями місцевих жителів, міститься надприродна сила предків першого короля острова Пасхи — Хоту-Мату'а. У 1888 році острів був анексований Чилі. У 1935 році на острові був створений Національний парк Рапа-Нуї, який у 1995 році став об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.  

11 листопадаРедагувати

 Сан-Пау́лу (порт. São Paulo) — головне місто південно-східного штату Бразилії Сан-Паулу, найбільший промисловий і важливий культурний центр країни і всієї Південної Америки. Із населенням майже 13,6 млн мешканців у адміністративних межах, це найбільше місто в країні та південній півкулі, одне з найбільших у світі. Місто утворює велику агломерацію із населенням 24 млн мешканців. Територія міста 1523 км². Місто добре відоме мінливою погодою, постійними заторами, величезною кількістю гелікоптерів, архітектурою та хмарочосами. Важливий транспортний центр, кілька аеропортів, серед яких найбільші в країні — Гуарульюс і Конгоньяс. Історично було центром європейської імміграції, зокрема із Західної України, кількість нащадків українців у місті становить біля 10 тис. осіб (переважно мігранти 1947—1950 років), діють українська католицька й православна парафії, кілька товариств.  

 Зна́м'янка — місто обласного значення в Україні, центр Знам'янського району Кіровоградської області. Розташоване на північному сході області, на вододілі басейнів Інгулу, Інгульця й Тясмину, за 40 км від обласного центру, міста Кропивницького. Візитними картками Знам'янки є урочище Чорний ліс і значний залізничний вузол. Населення становить 23,2 тис. осіб. Засноване 1730 року переселенцями-старообрядцями з Центральної Росії (тепер Знам'янка Друга), ймовірно — із села Знам'янського Орловської губернії. Назва походить від особливо шанованої переселенцями ікони Знамення Богородиці. У місті народився прозаїк і драматург Товстоніс Віталій Павлович, жив і працював досвідчений лікар залізничної лікарні, брат видатного українського композитора Миколи Лисенка — Андрій Лисенко.  

16 грудняРедагувати

  Кременчу́к — місто обласного підпорядкування в Полтавській області України, адміністративний центр Кременчуцького району. Історичне населене місце. Населення міста, станом на 2006 рік, становило 223 тис. осіб, за цим показником 29-те місце в Україні. Місто розташоване в зоні помірного континентального клімату в межах Придніпровської низовини і середньої течії річки Дніпра на лівому та правому її берегах, на відстані 115 км від обласного центру міста Полтави і 290 км від столиці України міста Києва. Адміністративно місто поділене на два райони: Автозаводський (лівобережна частина) та Крюківський (переважно правобережна та частково лівобережна). Кременчук — великий індустріальний центр Полтавщини, функціонує 86 потужних промислових підприємств.  

2012Редагувати

6 квітняРедагувати

 Шевче́нкове — село в Україні, центр Шевченківської сільської ради Кілійського району Одеської області. Розташоване за 12 км від районного центру та за 28 км від залізничної станції Дзинілор. Навколишня територія має рівниний рельєф. У радіусі 30 км зосереджено велике скупчення водойм Дунайського і Північно-причорноморського басейнів. За даними перепису 2001 року в селі мешкало 5 625 осіб, площа села — 6,37 км² (разом з сільгоспугіддями — 98,68 км²), за обома показниками це найбільше село району. Засноване 1791 року як поселення Карамахмет Османської імперії, 1812 року увійшло до складу Російської. Періодично перебувало під владою Молдови та Румунії. З 1940 року в складі УРСР. Перейменоване на село Шевченкове 1946 року.  

13 квітняРедагувати

  Опі́шня (місцева назва — Опі́шне) — селище міського типу Зіньківського району Полтавської області України. Населення становить 5,4 тис. осіб. Старовинне козацьке містечко розташоване на пагорбах понад річкою Ворсклою. Найвище поселення Полтавщини (208 м над рівнем моря). Історичне населене місце, за писемними джерелами уперше згадується в XII столітті. Головний осередок сучасного українського гончарства. Упродовж трьох останніх тисячоліть на території поселення інтенсивно розвивалося гончарство. Наприкінці XIX — на початку XX століття в містечку працювали близько 1000 гончарів, продукція яких експортувалася майже на всі континенти світу. До 1962 року Опішня була районним центром.  

4 травняРедагувати

  Кілі́йський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Одеської області України. Розташований у південно-східній частині області на лівому березі гирлової частини річки Дунаю. Територія району простягається на 61 км по довготі та на 56 км по широті. На заході по суходолу та частково по озеру Китай район межує з Ізмаїльським, на північному-заході — Арцизьким, на півночі — Татарбунарським районом, межа з яким частково проходить по лиману Сасик. З півдня Кілійський район обмежений державним кордоном з Румунією по річці Дунай. Площа району 135 870 га. Район утворений 11 листопада 1940 року, спочатку в складі Аккерманської, а з грудня того ж року — Ізмаїльської області. 15 лютого 1954 року територія району включена до складу Одеської області. Населення району, станом на 2012 рік, 53 646 осіб. Адміністративний центр району — місто Кілія. В дельті Дунаю створений регіональний ландшафтний парк Ізмаїльські острови.  

25 травняРедагувати

 Річкові тераси — частини річкових долин, які є відносно рівними, мало нахиленими (за течією та в бік річищ) східцеподібними утвореннями, що виникають у результаті спільної акумулятивно-денудаційної діяльності постійних водотоків. У своїх нижніх частинах річкові тераси, як правило, мають відносно круті уступи, якими контактують із заплавами річок; у верхніх — маловиразними «тиловими швами» межують зі схилами річкових долин чи інших терас. Під час повеневих підйомів рівня води в річках тераси ніколи не затоплюються водами. Традиційним стилем означення річкових терас є підхід, згідно з яким їхній відлік ведуть від заплав і до схилів річкових долин. Тераса, розміщена найближче до заплави, має назву «перша надзаплавна тераса»; наступна від неї — «друга» і т. д. Великі ріки — Дунай, Міссісіпі, Амазонка, Ніл — мають до 8-12 різнорівневих надзаплавних терас. У верхів'ях Кубані виділяють до 20 терас.  

6 липняРедагувати

  Теребо́вля (пол. Trembowla; їд. טרעבעוולע) — місто на галицькому Поділлі над річкою Гнізна, адміністративний центр Теребовлянського району, що в Тернопільській області України. У місті є залізнична станція Трембовля Львівської залізниці. Міській раді Теребовлі підпорядковане село Боричівка, яке розташоване за 7 км на північний схід. Площа міста з передмістям Сади на 1 квітня 2005 — 1068 га. Населення — 14 996 осіб (станом на 2015 рік). Перша згадка про місто згадується у «Повісті минулих літ» 1097 року, під літописною назвою Теребо́вль, що робить його одним з найстаріших міст в Україні. Теребовль — давня столиця Теребовлянського князівства.  

9 листопадаРедагувати

 Ви́шгород — місто в Україні, адміністративний центр Вишгородського району Київської області, північне передмістя Київської агломерації. Розташоване на правому березі Дніпра. Перша згадка про існування Вишгорода датується 946 роком, під цією датою у літописі «Повість врем'яних літ» він згадується як град княгині Ольги. З 1078 року, коли на княжіння у Вишгороді посів Ярополк Ізяславич, місто стає одним із удільних князівств підвладних Києву. 1240 року був зруйнований ханом Батиєм і згодом перетворився на селище. Статус міста повернено 1968 року, після завершення будівництва Київської ГЕС. Станом на 1 січня 2016 року у Вишгороді проживало 27 825 осіб. У місті діє музей гончарства, в якому зберігається автентичний гончарний горн часів Київської Русі. Поблизу міста пам'ятка природи «Хвощ великий».  

2013Редагувати

11 січняРедагувати

  Миклу́ха-Макла́й Мико́ла Микола́йович (17 липня 1846 року, с. Язикове, Новгородська губернія — 14 квітня 1888 року, Санкт-Петербург) — відомий мандрівник, антрополог, етнограф, географ; дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії, папуасів північно-східного берега Нової Гвінеї (Берег Маклая). Автор близько 160 наукових праць; українського походження з козацького роду Миклух. Був підданим Російської імперії, але майже все своє свідоме життя провів поза її межами, де й зробив свої знакові дослідження та відкриття. Навчався в Санкт-Петербурзькому, Гейдельберзькому університетах і Єнськму університетах. Член географічних товариств: Імператорського російського, Австралазії, Ліннеївського товариства Нового Південного Уельсу, сіднейської філії Австралійської біологічної асоціації, Квінслендського Філософського товариства, Королівського Фізичного товариства в Голландській Ост-Індії в Батавії.  

18 січняРедагувати

  Буря́ки — село в Україні, в Бердичівському районі Житомирської області, центр сільської ради. Найпівденніше село району, розташоване на межі з Вінницькою областю за 28 км до районного центру. Селом протікає струмок — один із витоків Тетерівки, на якому є два ставки. Населення, станом на 2001 рік, становить 501 особу, налічується 174 двори. День села відзначається 21 листопада. Буряки вперше згадуються 1753 року, офіційна дата заснування — 1776 рік. Колишнє власницьке село, належало роду Букарів. Під час Другої світової війни бої за село були найкривавішими серед усіх інших населених пунктів району: загинули 238 радянських воїнів. У селі встановлені два пам'ятники на вшанування пам'яті загиблих у цій війні, а також пам'ятний знак жертвам Голодомору.  

3 березняРедагувати

 Дністе́р (рум. Nistru; антична назва — грец. Τύρας, лат. Tyras) — річка на південному заході України та в Молдові (частково на кордоні обох країн). Довжина 1 362 км (в Україні — 705 км), третя за довжиною в межах України (після Дніпра й Південного Бугу) та дев'ята в Європі. Площа басейну 72 100 км². Дністер у верхній частині (в межах Українських Карпат) — типова гірська річка з вузькою й глибокою долиною. На рівнину виходить нижче міста Старого Самбора. Звідти й до гирла Дністер має рівнинний характер. Від Галича до Хотина річка утворює Дністровський каньйон, який 2008 року внесено до списку семи природних чудес України. Дністер у середній течії слугує історичним кордоном між давніми культурно-етнографічними регіонами Буковиною та Поділлям, у середній та нижній — між Поділлям та Бессарабією. При впадінні до Чорного моря утворює Дністровський лиман.  

30 березняРедагувати

  Інтерстейт (англ. Interstate Highway System) — мережа автомагістралей, складова частина Національної системи магістралей США. Носить ім'я президента США Двайта Девіда Ейзенгауера, що підтримував її створення. Створення мережі було затверджено Законом про федеральне фінансування будівництва автомобільних доріг 1956 року (англ. Federal Aid Highway Act of 1956). Запланована мережа була закінчена за 35 років, хоча окремі ділянки через зміни у планах так і не були побудовані. Загальна протяжність інтерстейтів, станом на 2013 рік, 77 017 км. Це друга за довжиною у світі мережа автомагістралей, після аналогічної в Китаї. Станом на 2013 рік понад чверть усіх транспортних засобів США користувались мережею. Вартість спорудження визначається на рівні 425 млрд доларів США у цінах 2006 року. Це «найбільший суспільний проект з часів побудови пірамід». Транспортна система зробила значний внесок у формування Сполучених Штатів як економічної супердержави та високоіндустріалізованої нації.  

  5 квітняРедагувати

  Тернопільська область — адміністративно-територіальна одиниця України з центром у місті Тернопіль. Розташована головним чином на Подільській височині, південна межа Тернопільської області проходить по річці Дністер, східна — по Збручу. Займає східну частину Галичини, західне Поділля та частину південної Волині. Площа — 13 800 км², населення — 1 076 632 особи (станом на 2013 рік). Область налічує 17 районів та 18 міст, з яких Тернопіль — місто обласного підпорядкування. Згідно з переписом населення 2001 року, абсолютна більшість мешканців області (97,8 %) — українці. До найважливіших галузей народного господарства області належать сільське господарство та промисловість (зокрема харчова, легка, машинобудівна та ін.). На території області розташована найдовша в Європі карстова печера Оптимістична, а також одне з «Семи природних чудес України» — Дністровський каньйон.  

  13 серпняРедагувати

  Борзна — місто районного значення у Чернігівській області України, адміністративний центр Борзнянського району. Населення міста — 10,5 тис. осіб. Розташоване на берегах річки Борзенки, за 104 км на південний схід від Чернігова, за 12 км від залізничної станції Велика Доч на лінії БахмачГомель та за 2 км від автодороги КиївМосква. Борзна заснована у XVI столітті. За часів гетьманщини була полковим, сотенним містечком, а з 1781 року — повітовим містом. Відома як місце страти кандидатів на гетьманську булаву Якима Сомка і Василя Золотаренка Іваном Брюховецьким після чорної ради 1663 року та як батьківщина ватажка національно-визвольної боротьби українського народу полковника Семена Палія. На борзнянському хуторі Мотронівка провів останні роки свого життя український письменник, поет і драматург Пантелеймон Куліш.  

  Зла́топіль (Гуляйпіль) — колишнє місто Кіровоградської області України, з 1959 року приєднане до міста Новомиргород, сучасний район міста. У XVIIXIX століттях Златопіль вважався значним культурним та торговим центром півдня Київської губернії, був штетлом з помітною перевагою єврейського населення. Місто було відоме власною гімназією, в якій навчалось багато видатних діячів кінця XIX — початку XX століття. Спадщина Златополя вплинула на історичний розвиток сучасного Новомиргорода, в якому поєднались особливості Польщі й Запорізької Січі. Нині Златопіль, поряд з центром Новомиргорода, є провідним районом міста, де зосереджені важливі державні установи (Новомиргородська міська рада), об'єкти інфраструктури та промисловості.  

   13 вересняРедагувати

  Облазниця — село в Україні, в Жидачівському районі Львівської області, центр сільської ради. Населення становить 288 осіб (станом на 2001 рік). Село розташоване на південному заході Жидачівського району, за 11 км від районного центру. День села відзначається 3 жовтня. На території населеного пункту протікає річка Любешка — права притока Дністра. Перша згадка про село датується 1411 роком. У селі споруджено греко-католицьку дерев'яну церкву святого Євстахія XVII століття (перебудована 1930 року), яку свого часу відвідували гетьман Іван Виговський зі своєю дружиною Оленою з роду Стеткевичів та митрополит Андрей Шептицький. Жителі села були учасниками національно-визвольних змагань 1918–1920 років, воювали на фронтах Другої світової війни, брали участь у збройній боротьбі проти радянських та німецьких окупантів.  

  Зінькі́вський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця у північно-східній частині Полтавської області України. Межує на північному заході з Гадяцьким, на заході — з Миргородським, на південному заході  — з Шишацьким, на півдні — з Диканським та на південному сході — з Котелевським районами Полтавської області, на сході — з Охтирським районом Сумської області. Площа району становить 1360 км². Станом на 1 червня 2013 року постійне населення району становило 35,7 тис.осіб. Адміністративний центр — місто Зіньків. Район утворено у березні 1923 року. Питома вага в області: за територією — 4,73 %, за чисельністю населення — 2,4 %. Відомими уродженцями району є український письменник Григір Тютюнник і Микола Зеров, український літературознавець, поет, перекладач.  

27 вересняРедагувати

  Плу́жне — село в Україні, в Ізяславському районі Хмельницької області. Населення, станом на 2001 рік, становить 3297 осіб. Село розташоване на північному заході району за 24 км від районного центру, з'єднане територіальним автомобільним шляхом Т 2313. За 26 км від села знаходиться залізнична станція Ізяслав. В околицях населеного пункту бере початок річка Устя — права притока Вілії. Адміністративний центр Плужненської сільської ради. Уперше село згадується під 1576 роком, через спустошення татарами сіл власності князя Василя Костянтина Острозького в Луцькому повіті Волинського воєводства. У селі діє Плужненська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І—ІІ ступенів для дітей та підлітків з малими та неактивними формами туберкульозу.  

2014Редагувати

4 квітняРедагувати

 Стрілко́ве (крим. Çoqraq, Чокъракъ) — село в Україні, у Генічеському районі Херсонської області, центр сільської ради. Населення, станом на 2014 рік, становить 1415 осіб, налічується 649 дворів. Село розташоване в північній частині коси Арабатська стрілка на межі з Автономною Республікою Крим, найпівденніший і найвіддаленіший від обласного центру населений пункт. Курорт на узбережжі Азовського моря, має значну кількість пансіонатів і баз відпочинку. На південь від села, на шельфі моря, розташоване Стрілкове газове родовище, поруч із селом міститься компресорна станція на газопроводі «Стрілкове—Джанкой—Сімферополь». Село було засноване 1835 року під час будівництва поштового шляху на Арабатській стрілці, перші мешканці займалися рибальством та видобутком солі. Кримськотатарська громада, уникнувши депортації 1944 року, була знищена 1945 року, коли селян було завантажено на баржу та затоплено посеред Азовського моря. 15 березня 2014 російські війська висадились поблизу Стрілкового.  

27 червняРедагувати

 Ірша́нськ — селище міського типу в Україні, у складі Хорошівського району Житомирської області, що на Поліссі. Відстань від обласного центру — міста Житомира — 60 км, від районного центру — селища міського типу Хорошів — 32 км, від залізничної станції Нова Борова — 11 км. Знаходиться біля річки Ірша, від якої отримало власну назву. Населення, станом на 2015 рік, становить 6889 осіб. Площа — 14,76 км². Статус селища міського типу з 1963 року. Центр Іршанської селищної ради. 14 серпня 2015 року, рішенням позачергової 32-ї сесії обласної ради у Житомирській області створено Іршанську селищну об'єднану територіальну громаду з центром в Іршанську. Іршанськ — важливий промисловий центр, гірничо-збагачувальний комбінат ільменітового концентрату, який споживають підприємства хімічної промисловості України, Росії, Казахстану, Чехії та США.  

  13 вересняРедагувати

 Довге — село в Іршавському районі Закарпатської області України, центр сільської ради. Село лежить у долині річки Боржава, за 22 км від районного центру. Через Довге проходить вузькоколійна залізниця Берегове — Кушниця та шосейні шляхи до Іршави, Сваляви і Хуста. У період із 1383 до 1404 років село згадується в письмових джерелах, як Госсумезо («Hozyowmezew» в оригіналі) — від угор. Hosszúmező, що перекладається, як «довге поле». Існує декілька письмових варіацій назви Hosszúmező, поява яких пов'язана зі специфікою старого угорського правопису. Наприклад: Hozyumezov, Hozyowmezew, Hazyomezew, Hezyomezeu, Hozyomezen, Huzyumezeu. З 1404 року вживається назва Dolha (Долга). З південного сходу Довге оточене низьким гірським масивом Тупий, а із заходу — гірським масивом Великий Діл. Обидва масиви знаходяться в межах Вулканічного хребта Східних Карпат.  

28 листопадаРедагувати

 Айгер (нім. Eiger) — гора заввишки 3970 м над рівнем моря у Швейцарських Альпах, одна з головних вершин Бернських Альп. Разом з горами Мьонх та Юнгфрау, Айгер формує масивну стіну, яка нависає над Бернським високогір'ям та Швейцарським плато. Є одним з найвиразніших краєвидів Швейцарських Альп. На відміну від багатьох інших вершин Бернських Альп, в адміністративному поділі гора повністю розташована в північному кантоні Берн, на півдорозі між містами Інтерлакен та Фіш. Будівництво на початку XX століття залізниці Юнгфрау, що поєднує перевал Кляйне Шайдегг біля підніжжя північної стіни Айгера та Юнгфрауйох, сідловину між горами Мьонх та Юнгфрау, зробило цю територію однією з найбільш відвідуваною в Альпах. Разом з Юнгфрау, Мьонхом та льодовиком Великий Алеч, Айгер є частиною природоохоронної території Юнгфрау-Алеч, частина якої з 2001 року включена до Світової спадщини ЮНЕСКО.  

2015Редагувати

6 лютогоРедагувати

 Чорноба́ївка (до 1923 року — Хутори Чорнобаєві, Степанові і Гусакові) — село в Україні, в Білозерському районі Херсонської області, центр сільської ради. Сільраді підпорядковане також село Крутий Яр. Село розташоване на Причорноморській низовині у центрі Білозерського району, за 8,3 км від районного центру, за 10 км від обласного центру, фізична відстань до Києва — 414 км. На північній околиці села — залізнична станція Чорнобаївка на лінії Херсон — Миколаїв. Через Чорнобаївку проходить автошлях E58 Ростов-на-Дону — Одеса. Населення, станом на 2001 рік, становить 9275 осіб. Чорнобаївка заснована наприкінці XVIII століття на землях Херсонської міської управи запорізьким січовим козаком Петром Олександровичем Чорнобаєм, якого цариця Катерина II за хоробрість обдарувала земельним наділом в районі Вірьовчиної балки. У селі народився Крутін Віктор Вікторович (1951—1999), український кінооператор.  

  20 березняРедагувати

 Бізе́рта (араб. بنزرت‎; фр. Bizerte; англ. Bizerte, Bizerta) — місто на півночі Тунісу, адміністративний центр вілаєту Бізерта. Найпівнічніше місто Африки, розташоване поблизу крайньої північної точки континенту — мису Бланко. Промисловий, транспортний і туристичний центр. Великий середземноморський порт і головна база ВМС Тунісу. До 1963 року стратегічна військово-морська і повітряна база Франції у Північній Африці. Застарілі назви Біцерта, Бенсерта, Бенцерт. Бізерта відома як найстаріше та історично найбільш європейське місто Тунісу. Її історія на порядок більше пов'язана з історією сучасної Європи ніж інших міст арабського Сходу. Бізерта була заснована на початку XII століття до н. е. семітськими фінікійцями з Тіру.  

5 червняРедагувати

 Криви́й Ріг — місто в Дніпропетровській області; найбільше місто України не обласний центр. Населення близько 642 тис. мешканців. Відстань до обласного центру становить 146 км (автошляхом Н11). Довжина міста становить 126 км, відстань між крайніми точками по прямій — 66 км. Місто розташоване на березі річок Інгулець і Саксагань. Засновано Кривий Ріг 1775 року запорізькими козаками. Регіон почав розбудовуватись на рубежі 1880-х років, коли французькі та англійські інвестиції були залучені металургійним та гірничодобувним бумом відкриття багатих родовищ залізної руди. Будівництво Катерининської залізниці для транспортування руди на Донбас перетворило Кривий Ріг у велике місто, статус якого отримав 1919 року. 1934 року збудовано Криворізький металургійний завод, найпотужніше з понад 500 підприємств регіону.  

24 липняРедагувати

 Іллінойс (англ. Illinois) — штат на Середньому Заході США. Площа — 149,99 тис. км². Іллінойс є переважно рівнинним штатом. Населення штату за переписом 2010 року становить 12,83 млн осіб (п'ятий штат країни за населенням та перший на Середньому Заході). Іллінойс характеризується етнічним різноманіттям. Приблизно 65 % населення проживає в агломерації Чикаго, одного з фінансових та індустріальних центрів світу, другого за значенням промислового центру США (після Лос-Анджелеса) та другого за значенням фінансового центру США (після Нью-Йорка). Столиця штату — місто Спрингфілд. Сільське господарство є важливою складовою економіки. Чикаго, найбільше місто штату, є одним із найбільших центрів залізничного та повітряного транспорту в США. Часто Іллінойс вважається мікрокосмом усієї держави. Прізвиська штату — «Штат прерій» та «Земля Лінкольна», бо президент Авраам Лінкольн прожив значну частину життя в Іллінойсі та був похований у Спрингфілді.  

31 липняРедагувати

  Бі́ла Це́рква — місто в Україні, значний економічний, культурний та освітній центр Київщини, розташований за 80 км на південь від Києва на річці Рось, відстань до аеропорту Бориспіль становить 120 км. Населення міста, станом на 2016 рік, становить 211 тис. осіб. Вперше назва «Біла Церква» на Пороссі згадується в Іпатіївському літописі 1155 року. Через нього проходили торговельні шляхи на Київ, Вінницю, в Арабські країни, Індію, Угорщину. 1589 року місто отримало магдебурзьке право. Дендропарк «Олександрія» — видатна пам'ятка садово-паркового мистецтва, що розташована на лівому березі річки Росі. У колекції заповідного парку зібрано понад 2130 видів рослинного світу.  

14 серпняРедагувати

  Марківці́ — село в Україні, в Бобровицькому районі Чернігівської області. Населення села, станом на 2012 рік, становить 1211 особа на 750 дворів. Біля села є два дачних селища. Відстань до райцентру автошляхами — 10 км. На заході територія сільради виходить на лівий берег Трубежа. Через село з північного заходу на південний схід проходить автошлях Т-2528 Козелець — Бобровиця, який одразу за селом перетинає магістральну залізничну лінію Київ — Москва (перегін Заворичі — Бобровиця). Біля села є три залізничні зупинні платформи: Трубіж, Ярославка та Марківці, де зупиняються приміські електропоїзди Київ — Ніжин. Село відоме тим, що 1846 року в садибі поміщиків Катериничів зупинявся та намалював кілька їх портретів Тарас Шевченко.  

2 жовтняРедагувати

 Кита́йський сад (кит. 中國園林) — стиль ландшафтного саду, що розвивався на теренах Китаю протягом останніх трьох тисяч років. Він включає як величезні сади китайських імператорів та членів їх родин, створені для насолоди та справляння враження, так і більш приватні сади вчених, поетів, колишніх урядовців, військових та купців, створені для розмірковування та втечі від зовнішнього світу. Сади створюють ідеалізовані міні-ландшафти, спрямовані на вираз гармонії, яка має існувати між людиною та природою. Типовий китайський сад оточений стінами та включає один чи більше ставків, кам'яні форми, дерева та квіти, а також низку залів та павільйонів у саду, поєднаних вигнутою стежкою та зиґзаґоподібними галереями. Рухаючись від будівлі до будівлі, відвідувачі можуть побачити серію дбайливо облаштованих пейзажів, що розгортаються перед ними як сувій пейзажних картин.  

30 жовтняРедагувати

  Купча́сто-дощові́ хма́ри (лат. Cumulonimbus; Cb) — різновид хмар вертикального розвитку, основи яких розташовуються на висоті 100—200 м і складені з водяних крапель, а вершини сягають висоти 8—10 км, інколи — до 14 км і складені з льодяних кристалів. Пов'язані з грозами та наявністю значної нестабільності в атмосфері. Утворюються за допомогою потужних висхідних потоків, як поодинці, так і у кластерах або уздовж холодного фронту та лінії шквалів. З цими хмарами пов'язані явища блискавки й смерчі. Згідно з міжнародною класифікацією хмар, позначаються символом  . Купчасто-дощові хмари виглядають як білі хмари із темними, інколи синюватими основами, що піднімаються у вигляді величезних гороподібних хмарних мас, із вершинами, що мають здебільшого волокнисту будову (подібно до перистих хмар). У холодний період року ці хмари можуть бути більш плоскими.  

11 грудняРедагувати

 Дубро́виця (до 1944 року — Домбровиця) — місто в Україні, центр Дубровицького району Рівненської області. Дубровиця розташована на річці Горинь (притока Прип'яті), за 3 км від залізничної станції Дубровиця на лінії Сарни — Лунинець, за 127 км на північ від Рівного, автобусне сполучення з містами Мінськ, Пінськ (Білорусь), Рівне, Сарни та смт Зарічне. Найстаріше місто Рівненської області, відоме з 1005 року, колишня столиця удільного Дубровицького князівства, а пізніше — графства на історичній Пінщині (частина Берестейщини), на заході Полісся. Статус міста отримано 1940 року. Населення міста, станом на 2016 рік, становить 9,5 тис. осіб. У місті народився Жорж Шарпак, лауреат Нобелівської премії 1992 року з фізики.  

2016Редагувати

20 серпняРедагувати

 Населення Алжиру становлять нащадки арабів і корінних берберських народів з домішкою європейців, головним чином французів. Чисельність алжирців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 23,67 ‰ (63-тє місце в світі), смертність — 4,31 ‰ (203-тє місце в світі), природний приріст — 18,4 ‰ (60-те місце в світі). За останнє століття населення країни зросло з 4,6 млн осіб 1900 до 39,54 млн осіб 2015 року (34-те місце в світі). Заселене переважно північне узбережжя, більша половина живе у містах, густота в окремих районах Сахари менша за 1 особу на 1 км². Офіційна мова — арабська, у вжитку також французька і берберські мови. Алжирці масово сповідують іслам (99 %). Система освіти в країні залишилась від французьких колоніальних часів. Значною проблемою в країні залишається забезпечення кваліфікованими медичними кадрами. Демографічні й соціологічні дослідження в країні ведуться рядом державних і науково-освітніх установ, регулярно проводяться переписи населення.  

2017Редагувати

17 березняРедагувати

 Населення Росії становлять люди різних народів, рас, мовно-лінгвістичних родин, віросповідань і релігійних конфесій. Чисельність населення Російської Федерації 2015 року становила 142,423 млн осіб (10-те місце у світі). Чисельність росіян стабільно зменшується, народжуваність 2015 року становила 11,6 ‰ (169-те місце), смертність — 13,69 ‰ (11-те місце), природний приріст (депопуляція) — -0,04 % (203-тє місце). Росію населяє велика кількість народів європеоїдної і монголоїдної рас, найбільшими з яких виступають росіяни, татари, українці, башкири, чуваші й чеченці. Більша частина (¾) населення розміщується в західній європейській частині на площі 20 % від загальної території держави; арктична північ, Сибір заселені слабо. Офіційна мова — російська; в окремих суб'єктах офіційними вважаються також мови місцевих національних меншин. Історично релігією титульної нації держави, росіян, слугувало православ'я; у той же час в деяких регіонах важливим є іслам або інші релігії.  

2018Редагувати

2 березняРедагувати

 Населення України становлять переважно українці. Серед найбільших національних меншин: росіяни, розселені повсюдно, але найбільше на сході, півдні й у Криму; кримські татари — Крим, румуни — Буковина, угорці — Закарпаття, болгари, молдовани й гагаузи — Одещина, болгари й греки — Північне Приазов'я. Чисельність населення країни 2017 року становила 44,03 млн осіб (32-ге місце у світі). Чисельність українців стабільно зменшується, народжуваність 2017 року становила 10,3 ‰ (189-те місце у світі), смертність — 14,4 ‰ (5-те місце у світі), природний приріст — -0,41 % (220-те місце у світі). Офіційна мова — українська, дуже поширена у вжитку російська мова, регіонально — кримськотатарська (Крим), румунська (Буковина), угорська (Закарпаття). Більшість населення України сповідує християнську віру і відносить себе до однієї з конфесійних громад: Української православної церкви Московського і Київського патріархатів, Української православної автокефальної, Української греко-католицької і римо-католицької церков.  

9 березняРедагувати

 Річард Френсіс Бертон (англ. Richard Francis Burton 19 березня 1821, Торкі, Сполучене Королівство — 20 жовтня 1890, Трієст, Австро-Угорщина) — британський мандрівник, дослідник, географ, перекладач, письменник, солдат, сходознавець, картограф, етнолог, шпигун, мовознавець, поет, фехтувальник і дипломат. Відомий своїми подорожами та дослідженнями в Азії, Африці й Америці, а також своїм винятковим знанням мов і культур. За деякими даними, він говорив 29 європейськими, азійськими та африканськими мовами. До найвідоміших досягнень Бертона належать його подорож до на той час забороненої для європейців Мекки, повний переклад збірки казок «Тисяча й одна ніч», публікація «Камасутри» англійською мовою, подорож із Джоном Геннінгом Спіком (англ. John Hanning Speke), у ході якої вони стали першими європейцями, що побували на Великих озерах Африки у пошуках витоків Нілу.  

16 березняРедагувати

 Ха́леп'я — село в Україні, Київська область, Обухівський район. Адміністративний центр Халеп'янської сільської ради. Розташоване на правому березі Дніпра, біля Канівського водосховища, між селами Трипілля і Витачів, на автошляху Р19. Площа — 22 км². Населення — 878 осіб (на 2001). На території села виявлені поселення Трипільської та Черняхівської культур. Вперше згадується в джерелах під 1093 роком як руське городище Халеп, що було зруйноване монголами (1239). Під сучасною назвою відоме з 1508 року як поселення Київського воєводства. З 1656 року було власністю православних київських митрополитів. Фортифікаційні укріплення тут зберігалися до кінця XVII століття. Від 1787 року — казенне село у складі Російської імперії. Під час українських визвольних змагань (19171919) було одним з осередків отамана Зеленого. Сильно постраждало під час Голодомору (19321933) та Другої світової війни (19411943). Основа економіки — сільське господарство, вирощування зернових та кормових культур. У селі діють 5 крамниць роздрібної торгівлі, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, школа, клуб, цегельний завод. Працюють два музеї присвячені поету Івану Франку та археологу Вікентію Хвойці. Найдавніша пам'ятка — православна церква Вознесіння (1797).  

2019Редагувати

22 лютогоРедагувати

 Керч-Єнікальський канал і підхідні канали до нього (абр. КЄК і КПК) — система штучних морських судноплавних каналів в акваторії Керченської протоки. Транспортний шлях між Азовським і Чорним морями та вхід до порту Керч. Основний канал був прокладений наприкінці XIX століття з метою більшої зручності комерційного мореплавства. Облаштування каналу тривало з 1874 до 1877 року. 1903 року канал був поглиблений до 6,4 м, а 1908 — до 7,3 м. Загальна довжина каналу склала 26,4 км. Це поглиблення було недостатнім для нормального на той час судноплавства і було зумовлене нестачею виділених на роботи коштів. Пізніше була розроблена програма робіт з подальшого поглиблення каналу до 28 футів (8,5 м) і збільшення його довжини до 32 верст 315 сажнів (34 км 810 м).