Портал:Іран/Перська середньовічна кераміка

Кахля «Дівчина з чаркою», Північно-західна Персія, кінець 17 ст., (Лувр, Париж)

Пе́рська середньові́чна кера́міка  — уславлена галузь керамічного виробництва Персії (Ірана), що посіла вартісне місце в історії світового мистецтва[1].

Загальна характеристикаРедагувати

 
Сасанідська таріль зі сценою царського полювання, походить з Казвіна, 5 ст. н. е., Музей мистецтва Метрополітен, США
 
Зірчаста кахля з двобоєм вояків, Іран, 13 ст., Художній музей Волтерс, США

Як і давньогрецька кераміка середньовічна кераміка Персії стала добрим археологічним матеріалом для вивчення мистецтва, побуту та історії перської держави.

Середньовічна кераміка Персії є досить поширеною, всмоктала в себе ремісничі традиції виготовлення срібного, золотого чи золоченого посуду попередньої доби династії Сасанідів (3-7 ст. н. е.), досягла високого шаблю розвитку на новому етапі історичного розвитку при збереженні специфіки саме керамічного виробництва. Сюжетно керамічний посуд доби перського середньовіччя має спільні риси з сюжетами металевого посуду династії Сасанідів, звідси поширені зображення диких тварин, царських полювань на диких звірів тощо. Але коштовні метали — рідкісна і малодоступна сировна для ремісника, тоді як глина — дешева і розповсюджена.

Технології виготовлення кераміки в провінціях Персії постійно удосконалювались. Відомо, що створення ваз зі складним декором, зображеннями тварин чи сюжетними сценами мало декілька етапів, було складним, трудоміським. Тільки розфарбування і випалення проводили до п'яти-шести разів за різними температурами[2]. Низкий технічний рівень тої доби обмежував як розміри керамічних виробів, так і приводив до розтріскування чи псування керамічних виробів на кожному етапі виробництва[3] .

Керамічне виробництво в перській державі розпадалось на столичне і провінційне, індивідуальне і в царських майстернях. Керамісти по-за царських майстерень згуртовувавлись у власні товариства, що нагадує європейським дослідникам цехову організацію або гільдії[4]. Виробилась власна художня і досить умовна система дозволених образів, котра не виходила за межі світогляду феодальної доби[5].

Процес виготовлення кераміки в часи перського середньовіччя відновлюється науковцями на основі аналізу глини, результатів розкопок гончарних майстерень, порівняння тодішніх виробів із сучасними аналогами і результатів мистецтвознавчих досліджень розпису ваз, написів на них тощо.

Як і в Європі керамісти Персії не знали технологій виробництва порцеляни Китаю. Хоча були знайомі з китайською порцеляною завдяки географічній близькості до кордонів Китаю і тісним торговельним зв'язкам. Кераміка середньовічної Персії тим не менше набула оригінальності і національного забарвлення, не схожого з керамічними виробами будь якої мусульманської країни.:::::::::::::::: Докладніше

  1. «Всеобщая история искусств», М, «Искусство», т 2, книга вторая, 1961, с.89
  2. «По Эрмитажу без экскурсовода», Ленинград, «Аврора», 1972, с. 165—166
  3. «По Эрмитажу без экскурсовода», Ленинград, «Аврора», 1972, с. 165—166
  4. «Всеобщая история искусств», М, «Искусство», т 2, книга вторая, 1961, с.89
  5. «Всеобщая история искусств», М, «Искусство», т 2, книга вторая, 1961, с. 67