Васи́ль Олексі́йович Поро́шин (рос. Василий Алексеевич Порошин; 7 червня 1938) — радянський і російський флотоводець, віце-адмірал.

Василь Олексійович Порошин
рос. Василий Алексеевич Порошин
Народження 7 червня 1938(1938-06-07) (82 роки)
Петрова Річка
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Вид збройних сил ВМФ СРСР ВМФ СРСР
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби 1956—1994
Звання CCCP navy Rank vice-admiral infobox.svg Віце-адмірал
Нагороди
Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» I ступеняОрден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» II ступеняОрден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР)
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Ювілейна медаль «300 років Російському флоту»

Один з тринадцяти повних кавалерів ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР».

ЖиттєписРедагувати

Народився в селищі лісозаготівельників Петрова Річка, нині Зиряновського району Східно-Казахстанської області Казахстану.

У 1955 році закінчив середню школу в місті Ряжську Рязанської області Росії.

У 1956 році вступив на артилерійський факультет Вищого військово-морського училища імені М. В. Фрунзе, який закінчив з відзнакою у 1960 році. Направлений для проходження військової служби до РВСП.

У 1961 році вступив до Військової академії імені О. Ф. Можайського, яку закінчив у 1966 році. Після особистого звернення до Головкома ВМФ СРСР був направлений для проходження подальшої служби на підводних човнах Північного флоту.

Перша посада — командир БЧ 2-3 дизельного підводного човна С-158 (проекту 644), який у 1967 році був переведений на Чорноморський флот. З 1969 року — старший помічник командира ПЧ С-162 того ж проекту.

У 1972 році, після проходження навчання на 6-х Вищих спеціальних офіцерських класах ВМФ, призначений помічником командира РПК СП К-214 (перший екіпаж). У жовтні 1973 року призначений старшим помічником командира РПК СП К-423. З жовтня 1974 року — командир РПК СП К-214 (перший екіпаж). У 1977 році перший екіпаж РПК СП К-214 був визнаний кращим серед полків і кораблів 1-го рангу в ЗС СРСР.

Восени 1978 року призначений заступником командира 19-ї дивізії підводних човнів Північного флоту, а з вересня 1980 року — командир цієї дивізії.

Протягом 1983—1985 років навчався у Військовій академії Генерального штабу. Після закінчення Академії призначений начальником штабу 3-ї флотилії підводних човнів Північного флоту.

З 1988 року — заступник командувача Північного флоту з бойової підготовки.

Звільнений у запас 1994 року.

У 2006 році обраний першим віце-президентом Міжнародної асоціації громадських організацій ветеранів ВМФ і моряків-підводників.

НагородиРедагувати

ПосиланняРедагувати