Поречкіна Лідія Степанівна
| Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (січень 2020) |
Поречкіна Лідія Степанівна (нар. 6 травня 1961, Васильків) — український економіст і менеджер, український політик і громадський діяч, кандидат економічних наук. Заслужений економіст України[1]. Нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня[2].
| Поречкіна Лідія Степанівна | |
|---|---|
| Народилася |
6 травня 1961 (62 роки) Васильків, Київська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | політична діячка |
| Alma mater | Національний університет харчових технологій |
| Нагороди |
  |
БіографіяРедагувати
Українка; мати Клименко Катерина Харитонівна (1936) — пенсіонерка; чоловік Поречкін Олександр Вікторович (1958) — заступник директора компанії «V.Medics»; дочка Наталія (1981); зять Юрій (1981); онук Олександр (2002).
Освіта: Київський інститут легкої промисловість (1979—1985), «Економіка і організація промисловості предметів широкого вжитку»; кандидатська дисертація «Стратегічна маркетингова діяльність на ринку банківських послуг» (Донецький комерційний інститут, 1995).
Хронологія кар'єри:
09.-12.1978 — робітниця, Шполянський цукровий завод.
01.1979-02.1989 — навчальний майстер, старший лаборант, старший інспектор навчального відділу Київського технологічного інституту легкої промисловості.
02.1989-12.1993 — старший економіст, економіст I категорії, провідний інспектор, головний інспектор, начальник відділу, заступник начальника управління АКБ «Україна».
12.1993-06.1998 — директор Інституту банкірів банку «Україна».
06.-07.1998 — начальник управління, заступник голови правління — начальник головного управління ДАК «Хліб України».
07.1998-04.2000 — заступник голови правління, ЗАТ «Еко-Авто-Титан».
13.04.2000-26.06.2001 — голова правління Української державної інноваційної компанії[3][4].
02.2002-06.2005 — голова правління ГО «Центр сприяння розвитку особистості».
07.2005-12.2006 — заступник Міністра внутрішніх справ України[5][6].
03.2006 кандидат в народні депутати України від Блоку «Наша Україна», (до парламенту не потрапила)[7].
З січня 2007 по листопад 2008 р. — радник Президента України[8][9].
У 2008 р. присвоєно Другий Ранг Державного службовця[10].
З листопада 2008 по липень 2009 р. — заступник Керівника Головної служби з питань діяльності правоохоронних органів[джерело?].
З липня 2009 року — Голова Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнське об'єднання лідерів територіальних громад».
ПриміткиРедагувати
- ↑ Указ Президента України від 28 листопада 2006 року № 1004/2006 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України від 5 березня 2009 року № 121/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2000 року № 654 «Про утворення Української державної інноваційної компанії».
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 26 червня 2001 року № 746 «Про звільнення Поречкіної Л.С. з посади голови правління Української державної інноваційної компанії».
- ↑ Указ Президента України від 7 липня 2005 року № 1056/2005 «Про призначення Л. Поречкіної заступником Міністра внутрішніх справ України»
- ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 10 січня 2007 року № 5 «Про звільнення Поречкіної Л.С. з посади заступника Міністра внутрішніх справ України».
- ↑ Постанова Центральної виборчої комісії від 27 грудня 2005 року № 277 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Блоку "Наша Україна"»
- ↑ Указ Президента України від 28 грудня 2006 року № 1152/2006 «Про призначення Л. Поречкіної Радником Президента України»
- ↑ Указ Президента України від 7 листопада 2008 року № 1018/2008 «Про звільнення Л. Поречкіної з посади Радника Президента України»
- ↑ Указ Президента України від 3 грудня 2008 року № 1136/2008 «Про присвоєння рангу державного службовця»