Відкрити головне меню

Попівка (Зіньківський район)

Попі́вка (Аудіо вимоваопис файлу) — село в Україні, в Зіньківському районі Полтавської області. Населення становить 864 осіб. Орган місцевого самоврядування — Попівська сільська рада.

село Попівка
Околиці Опішне 08.jpg
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Зіньківський район
Рада/громада Попівська сільська рада
Код КОАТУУ 5321384801
Облікова картка Попівка 
Основні дані
Засноване до 1764
Населення 864
Площа 2,54 км²
Густота населення 340,16 осіб/км²
Поштовий індекс 38164
Телефонний код +380 5353
Географічні дані
Географічні координати 49°58′17″ пн. ш. 34°34′55″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
184 м
Місцева влада
Адреса ради 38134, с.Попівка; тел. 4-20-30
Карта
Попівка. Карта розташування: Україна
Попівка
Попівка
Попівка. Карта розташування: Полтавська область
Попівка
Попівка
Попівка. Карта розташування: Зіньківський район
Попівка
Попівка
Мапа

Географічне розташуванняРедагувати

Село Попівка прилягає до смт Опішня і села Малі Будища. Поруч проходять автомобільні дороги Т 1706, Т 1710, Р42.

ІсторіяРедагувати

Час заснування невідомий.

1764 входила до Третьої Опішнянської сотні Гадяцького полку, потім стала власністю Кирила Розумовського.

1782 року налічувалось 23 жителя. 1785 року продана в казну. За даними на 1859 рік у власницькому та козацькому селі Зіньківського повіту Полтавської губернії мешкало 1262 особи (628 чоловічої статі та 634 — жіночої), налічувалось 236 дворових господарств, існувала дерев'яна Георгіївська церква.[1]

Станом на 1900 у селі з хутором Лазурка нараховувалось 358 дворів, 1755 жителів, церковнопарафіяльна школа і школа грамоти.

Радянську владу встановлено у січні 1918 року.

За переписом 1926 року, Попівка — центр сільської ради Опішнянського району, Потавської округи. Тоді нараховувалось 419 господарств, 1910 жителів. 1930 року був створений колгосп ім. Йосипа Сталіна.

Під час Голодомору 1932—1933 років померло 223 особи. У 1937—1939 роках репресовано 35 осіб.

Попівка була окупована німецькими військами з 7 жовтня 1941 по 15 вересня 1943 року. Німці вивезли до Німеччини на примусові роботи 107 осіб, зруйнували 24 господарства. При визволенні села загинуло 15 жителів, усього на фронтах загинуло 280 односельців.

АрхітектураРедагувати

  • Георгіївська церква.
    Перша згадка — 1763 рік, що засвідчується срібною позолоченою гробницею, виготовленою на кошти ієрея Пантелеймона. У 1790 році церкву розібрали. Новий дерев'яний храм збудували в 1797 року з дозволу Чернігівського архієпископа Віктора. 1870 року до церкви було добудовано дерев'яну дзвіницю, 1880 року — поставили на мурований цоколь. У 1902 році налічувалось 1109 парафіян чоловічої та 1107 жіночої статі.
    1930 року закрита й перетворена на зерносклад. Відновила діяльність 1942 року. У червні 1992 року зареєстрована громада УПЦ-МП. У травні 2011 церква згоріла майже дотла.[2]
  • Пам'ятник на братській могилі радянських воїнів-визволителів села (споруджений 1957 року)

ОсобистостіРедагувати

ТакожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 1037)
  2. Напередодні Великодня на Полтавщині згоріла 141-річна церква

ДжерелаРедагувати

  Зовнішні відеофайли
  с. Попівка. Горіння Свято-Георгіївського храму