Відкрити головне меню

Попо́в Оле́г Костянти́нович (31 липня 1930(19300731), село Вирубово Московської області2 листопада 2016, Ростов-на-Дону) — радянський, після еміграції в 1991 німецький клоун, народний артист СРСР (1969).

Попов Олег Костянтинович
Oleg popov (cropped).jpg
Народився 31 липня 1930(1930-07-31)[1][2][3]
Вирубово, Одинцово, Одинцовський район, Московська область, Російська СФРР, СРСР[4]
Помер 2 листопада 2016(2016-11-02)[5][6][…] (86 років)
Ростов-на-Дону, Росія
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Баварія
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність клоун, артист цирку, мім, актор, режисер, сценарист
Галузь клоун
Alma mater Державне училище циркового та естрадного мистецтва імені М. М. Рум'янцева
Володіє мовами російська[8]
Роки активності 195120162016
Жанр клоун і clownery[d]
Нагороди
орден Дружби (Російська Федерація) орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора
народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР
Russian Federation Presidential Certificate of Honour
IMDb nm0691347
Сторінка в Інтернеті oleg-popov.com

Вважається одним із найвидатніших клоунів світу ХХ століття, поряд із такими, як швейцарець Ґрокк (Grock, 1880–1953) та іспанець Чарлі Рівель (Charlie Rivel, 1896–1983). Сценічні псевдоніми: радянського часу — «Сонячний клоун», в еміграції — «Щасливий Ганс».

Зміст

БіографіяРедагувати

Олег Костянтинович Попов народився 31 липня 1930 у підмосковному містечку Вирубово. Батько, Костянтин Попов, працював на годинниковому заводі, мати, Марія Михайлівна заробляла копійки, працюючи ретушеркою картин. Олег був єдиною дитиною в сім'ї, у якій, за спогадами артиста, панували злидні й голод. Через місяць сім'я переїхала до Москви й оселилася в багатосімейній комунальній квартирі неподалік стадіону «Динамо».

В 1937 батько потрапив під коток сталінського терору і зник. Це лишило незагойну рану в душі Олега на все життя. Через це Попов потім ніколи не вступав в КПРС, як його туди ні звала радянська влада.

В 1943 році у Олег почав працювати учнем слюсаря на поліграфічному комбінаті «Правда». У наступному, 1944 році, займаючись у гуртку акробатики Палацу спорту «Крила Рад», він познайомився зі студентами циркового училища, побував на їх репетиціях. У цьому ж році Олег поступає в Державне училище циркового мистецтва[ru], яке закінчує в 1950 р. за фахом ексцентрик на дроті.

Почав свою кар'єру еквілібристом, виступаючи з номером «Ексцентрик на вільному дроті». В 1951 р. дебютував як клоун у Саратовському цирку[ru][9]. Остаточно утвердився в цьому амплуа в Молодіжному цирковому колективі (19511953 рр.). Створив артистичний образ «Сонячного клоуна» — безжурного хлопчини з копицею русявого волосся в нарочито широких смугастих штанях і картатій кепці. У своїх виступах використовував такі прийоми як еквілібристика, акробатика, жонглювання, пародіювання циркових номерів, але головне місце в його виступах займали антре, вирішені засобами буфонади і ексцентрики. Серед найкращих реприз Олега Попова — «Кухар», «Свисток», «Промінь».

Учасник багатьох телевізійних передач, часто знімався в кіно, виступав як режисер циркових вистав. Артист брав участь у перших гастролях радянського цирку в країнах Західної Європи. Ці поїздки принесли йому світову славу.

В 1991 емігрував до Німеччині[10], виступав під сценічним псевдонімом «Щасливий Ганс» (нім. Hans im Glück — персонаж казок братів Грімм).

В 1997 році російський уряд запросив актора повернутися до Росії, але той відмовився. Він вважав себе ображеним і приниженим російською державою, яка за всі його досягнення за життя призначила йому державну пенсію в перерахунку на євро €80[11].

В 2008 р. взяв участь у підготовці видання книги «Автограф століття».

В 2015 році вперше за тривалий час виступив у Росії.

Помер 2 листопада 2016 під час гастролей в Ростові-на-Дону, сидячі ввечері після вистави перед телевізором. Причиною смерті стала зупинка серця. Поховати артиста сім'я вирішила у Німеччині[12]. Останньою волею Попова було його проводжання й поховання у клоунському костюмі[13][14].

Приватне життяРедагувати

  • Перша дружина — Олександра Іллінічна Попова (1932–1990), скрипалька циркового оркестру. Були в шлюбі з 1952 р. і до смерті Олександри від раку.
    • дочка Ольга
  • Друга дружина — Габріела Леман (Gabriela Lehmann, на 32 роки молодше артиста), познайомилися в 1991 р. під час циркової вистави і у вересні 1992 р. одружилися в місті Бреда (Нідерланди)[11].

Цікаві фактиРедагувати

Одна з перших персоніфікованих радянських ляльок — Олег Попов (лялька).

ФільмографіяРедагувати

  1. 1953 — Арена смелых
  2. 1959 — Потерянная фотография — клоун Олег Попов (камео)
  3. 1959 — Косолапый друг
  4. 1966 — Последний жулик — клоун Олег Попов (камео)
  5. 1967 — Самая высокая — клоун Олег Попов (камео)
  6. 1969 — Новогоднее похищение — клоун Олег Попов (камео)
  7. 1970 — Две улыбки
  8. 1970 — Полчаса на чудеса — дядя Маляр
  9. 1970 — Приключения жёлтого чемоданчика — клоун Олег Попов (камео)
  10. 1972 — Карнавал — клоун
  11. 1976 — Весёлое сновидение, или Смех и слёзы — маг Універ
  12. 1976 — Мама — Ведмідь
  13. 1976 — Синяя птица — клоун
  14. 1979 — Солнце в авоське — клоун Олег Попов (камео)
  15. 1986 — Посторонним вход разрешён — клоун Олег Попов (камео)

ВиноскиРедагувати

  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Попов Олег Константинович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. SNAC — 2010.
  4. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119548186 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Умер клоун Олег Попов
  6. Олега Попова похоронят в Германии
  7. Encyclopædia Britannica
  8. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. Саратовський цирк
  10. Великий російський державний цирк(нім.)(рос.)
  11. а б Oleg Popov—офіційний персональний сайт. (нім.)
  12. Клоуна Олега Попова поховають у Німеччині. Процитовано 2016-11-03. 
  13. https://ria.ru/culture/20161103/1480580710.html
  14. http://www.aif.ru/society/popov_hotel_chtoby_ego_pohoronili_v_klounskom_kostyume

ПосиланняРедагувати