Поперека Михайло Степанович

Михайло Степанович Поперека (1910, місто Барановичі Могилівської губернії, тепер Республіка Білорусь — березень 1982, місто Донецьк) — радянський діяч органів держбезпеки та внутрішніх справ. Член ВКП(б) з 1932 року, член Ревізійної Комісії КП(б) України у 1949—1954 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 3-го скликання. Нагороджений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 жовтня 1948 «за успішне виконання спеціального завдання Уряду» по боротьбі з націоналістичним підпіллям в Західній Україні.

Поперека Михайло Степанович
Поперека Михайло Степанович.jpg
Народився 1910
Барановичі, Новогрудський повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Помер березень 1982
Донецьк, Українська РСР, СРСР
Поховання Мушкетівський цвинтар
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність українець
Діяльність державний діяч
Учасник німецько-радянська війна
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора Орден Кутузова орден Кутузова II ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За відмінну службу з охорони громадського порядку» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За оборону Москви» медаль «За оборону Києва» медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» медаль «40 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» медаль «60 років Збройних Сил СРСР» медаль «50 років радянській міліції» медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда» Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва» знак «Шахтарська слава» III ступеня Virtuti Militari
Заслужений працівник НКВС Заслужений працівник МВС

БіографіяРедагувати

Народився в сім'ї робітника. Трудову діяльність розпочав в 1925 році чорноробом зернорадгоспу «Чиста лінія» Криничанського району Дніпропетровського округу, у 1926—1928 роках працював чорноробом зернорадгоспу «Флеренбург» Ново-Троїцького району Мелітопольського округу. У 1928—1930 роках працював вантажником, мотористом «Кримхімсільтресту» у місті Євпаторії. У 1930—1931 роках — колгоспник в колгоспі «Незаможник» село Мішурин Ріг Верхньодніпровського району. У 1931 році працював мотористом свинорадгоспу «Комунар» Лихівського району.

З 1931 року — на службі в Робітничо-селянській Червоній Армії: курсант школи молодшого командного складу 5-ї авіаційної бригади, помічник командира взводу частини 1557 Українського військового округу. У 1934—1935 роках — секретар партійного бюро окремого батальйону авіазв'язку 5-ї авіаційної бригади Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії. У 1935—1938 роках навчався в Ленінградському військово-політичному училищі імені Енгельса.

З липня 1938 року — співробітник органів НКВС. У 1939 році — заступник начальника відділення 4-го відділу Головного Управління державної безпеки (ГУДБ) НКВС СРСР. У листопаді 1939 — квітні 1940 року — в резерві — у розпорядженні парткому НКВС СРСР. У квітні 1940 — лютому 1941 року — заступник начальника 5-го відділення 4-го відділу Головного Управління державної безпеки (ГУДБ) НКВС СРСР.

У лютому — жовтні 1941 року — заступник начальника 3-го відділу — Особливого відділу НКВС 6-ї армії Київського військового округу, Південно-Західного фронту. У 1941 році закінчив 2 курса Військово-політичної академії імені В. І. Леніна в Москві. У жовтні — грудні 1941 року — на лікуванні в госпіталі Південно-Західного фронту. У листопаді 1941 — січні 1942 року — начальник Особливого відділу НКВС 61-ї резервної армії. У січні — вересні 1942 року — заступник начальника Особливого відділу НКВС Брянського фронту; у вересні 1942 — червні 1943 року — заступник начальника Особливого відділу НКВС Північно-Західного фронту. У червні 1943 — червні 1944 року — заступник начальника Управління контррозвідки СМЕРШ Північно-Кавказького фронту. У липні 1944 — липні 1946 року — начальник Управління контррозвідки СМЕРШ Львівського військового округу.

З 13 липня 1946 до 7 серпня 1952 року — заступник міністра державної безпеки Української РСР. З 7 серпня 1952 до 19 березня 1953 року — начальник Управління Міністерства державної безпеки УРСР по Львівській області. З березня до 14 травня 1953 року — заступник міністра внутрішніх справ Української РСР. У травні — червні 1953 року — начальник 4-го Управління МВС Української РСР. З 11 червня 1953 до 4 вересня 1954 року — заступник міністра внутрішніх справ Української РСР.

З вересня 1954 до вересня 1962 року — начальник Управління Міністерства внутрішніх справ УРСР по Сталінській (Донецькій) області. З вересня 1962 до листопада 1968 року — начальник Управління охорони суспільного порядку Донецького облвиконкому. З листопада 1968 до липня 1974 року — начальник Управління внутрішніх справ Донецького облвиконкому.

З липня 1974 року — у відставці, на пенсії в місті Донецьку. Помер у кінці березня 1982 року. Похований на Мушкетівському цвинтарі Донецька.

ЗванняРедагувати

  • лейтенант держбезпеки (25.09.1938);
  • старший лейтенант держбезпеки (8.01.1939);
  • старший батальйонний комісар (.06.1941);
  • капітан держбезпеки (20.11.1941);
  • майор держбезпеки (30.04.1942);
  • полковник держбезпеки (14.02.1943);
  • генерал-майор (31.07.1944);
  • генерал-лейтенант внутрішньої охорони (22.11.1968)

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Петров Н. Кто руководил органами госбезопасности 1941—1954. — М., 2010.

ПосиланняРедагувати