Понорниця
Поно́рниця — селище, адміністративний центр Понорницької ОТГ Новгород-Сіверського району Чернігівської області України. Поселення розташоване на пагорбках обох берегів невеличкої річки Багачки.
| Селище Понорниця | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Чернігівська область | ||
| Район | Новгород-Сіверський район | ||
| Громада | Понорницька селищна громада | ||
| Рада | Понорницька селищна рада | ||
| Код КАТОТТГ: | |||
| Основні дані | |||
| Засновано | 1618 | ||
| Статус | із 2024 року | ||
| Площа | 7,64 км² | ||
| Населення | ▼ 1931 (01.01.2022)[1] | ||
| Поштовий індекс | 16221 | ||
| Телефонний код | +380 4656 | ||
| Географічні координати | 51°43′11″ пн. ш. 32°51′00″ сх. д.H G O | ||
| Водойма | річка Багачки
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | м. Новгород-Сіверський | ||
| До станції: | 55 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - автошляхами: | 146 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 16220, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, смт Понорниця, вул. Довженка, 18 | ||
| Голова селищної ради | Понорницький селищний голова Іващенко В. І. | ||
| Карта | |||
  Понорниця | |||
 Понорниця | |||
| |||
|
| |||
Назва ред.
Назва селища походить від слова «Понора», яке має 2 значення: перше — округла або видовжена воронкоподібна заглибина, в якій зникають поверхневі води, в тому числі й води річки; друге — яр.
Історія ред.
Перша згадка про Понорницю як поселення сягає 1618 року. В період Національно-визвольної війни українського народу 1648—1657 років село Понорниця становиться адміністративним центром Понорницької козацької сотні. Вперше Понорницька сотня згадується в документах 1654 року у складі Ніжинського козацького полку. При адміністративному реформуванні Ніжинського полку у 1663 році Понорницька сотня була передана до складу Чернігівського козацького полку, в якому й перебувала незмінно до його розформування в 1781 році. Козаки Понорницької сотні неодноразово брали участь у воєнних діях.
Першу земську школу в містечку Понорниця було відкрито в 1864 році і називалася вона Народне училище, на той час друге в Чернігівській губернії. В 1897 році в містечку було 932 двори і тут мешкало 4 782 особи. Працювали понад 30 лавок, щотижневі базари, відбувалось 4 ярмарки на рік. На території містечка знаходилися єврейський молитовний дім і дві православні церкви — дерев'яна Різдво-Богородицька (1789 р.) та кам'яна Михайлівська (1819 р.), які були знищені при комуністичному режимі в першій половині ХХ століття.
Щодо господарського життя містечка Понорниці, то його основою було сільське господарство. Серед вирощуваних культур переважали зернові. Вирощували також гречку, городину. Важливе місце в економіці займало і тваринництво. Серед промислів переважало бондарство, гончарство, поширеним було пасічництво, випліталися на продаж риболовецькі сіті.
Після більшовицького жовтневого перевороту 1917 року Понорниця — у складі УНР. В містечку встановлюється українська влада. Після більшовицької окупації України на початку 1920 року в Понорниці встановлена комуністична влада. В 1923 році був утворений Понорницький район. Перший колгосп в Понорниці організували в 1928 році. Загнані в колгосп селяни не бажали працювати задарма на державу. В 1929 році червона влада розпочала систематичний терор проти тих незалежних селян Понорниці, які чинили спротив. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 99 жителів селища[2].
В роки Другої світової війни 1271 житель селища воював у лавах Червоної, а згодом — Радянської армії, з них 738 — нагороджені орденами та медалями, 462 — загинули. В період окупації в урочищі Салотопка німці розстріляли 297 жителів селища Понорниця. В 1954 році в центрі Понорниці був встановлений пам'ятник на братській могилі. Після звільнення Чернігівщини в 1943 році від німців комуністи знову почали відновлювати колгоспи. Жертв комуністичного терору, постраждалих внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 та 1946—1947 роках, вшановано пам'ятним знаком, встановленим 2008 року в центрі Понорниці.
Після війни життя в районному центрі Понорниця поступово налагоджується. За даними всесоюзного перепису населення 1959 року в селі Понорниця було 4911 чоловік населення. В 1960 році село Понорниця набуло статусу селища міського типу. В 1962 році Понорницький район був розформований. Територію Понорницької селищної ради в 1965 році передано до складу відновленого Коропського району.
В 2013 році була відремонтована і комп'ютеризована середня школа. Також проведена газифікація Понорниці. В 2006 році частина земель Понорницької селищної ради, в тому числі й Рихлівська дача, ввійшла до складу Мізинського національного природного парку (МНПП). В 2016 році населення Понорниці становило 2 178 чоловік.
Завдяки децентралізації влади в Україні 22 грудня 2019 року була утворена Понорницька об'єднана територіальна громада (ОТГ), до складу якої увійшли, крім Понорниці, ще 16 сіл із населенням близько 8 000 жителів. А внаслідок адміністративної реформи, проведеної в нашій державі, був розформований Коропський район. Таким чином, Понорницька ОТГ увійшла до складу новоутвореного з 1 січня 2021 року укрупненого Новгород-Сіверського району.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Понорницької селищної громади.[3]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Коропського району, увійшло до складу Новгород-Сіверського району Чернігівської області.[4]
Населення ред.
Чисельність населення ред.
| 1866 | 1885 | 1897 | 1959 | 1980 | 1989 | 2006 | 2016 | 2022 |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 3056 | 3312 | 4782 | 4911 | 4265 | 3632 | 2778 | 2178 | 1931 |
Розподіл населення за рідною мовою (2001) ред.
| українська мова | російська |
|---|---|
| 98,27 % | 1,40 % |
Видатні люди ред.
Уродженці Понорниці:
- анатом і фізіолог, основоположник першої анатомічної школи, автор робіт з питань порівняльної анатомії, тератології П. А. Загорський (1764—1846),
- український письменник і етнограф Петро Семенович Кузьменко (1831—1874). Закінчив в 1859 році Чернігівську духовну семінарію. Працював вчителем в Понорниці. Друкувався, зокрема в «Чернігівському листку». Йому належать романтичні вірші («Журба», «Любов» та ін.), оповідання «Не так ждалося, та так склалось»,
- академік Дмитро Наливайко.
- український історик-медієвіст, громадський діяч Дмитро Гордієнко.
- Мануйлович Софія Андріанівна — українська актриса, драматург та режисер радянських часів.
- Поздняков Сергій Тарасович (1995—2023) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Галерея ред.
-
ТЦ «Еней» -
-
-
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
- ↑ Понорниця. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Література ред.
- Гордієнко Д. Походження топоніма «Понорниця» // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Вип. 356—359. Слов'янська філологія. Чернівці: Рута, 2007. С. 261—266.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Понорниця |
- Облікова картка[недоступне посилання з квітня 2019]
- Ponornica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 781. (пол.)
- Інститут історії України, 17 вересня [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.](укр.)
- Cities & towns of Ukraine [Архівовано 19 квітня 2012 у Wayback Machine.](англ.)(укр.)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя [Архівовано 18 квітня 2018 у Wayback Machine.] / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |