Поно́рниця — селище міського типу, адміністративний центр Понорницької ОТГ Новгород-Сіверського району Чернігівської області України. Поселення розташоване на пагорбках обох берегів невеличкої річки Багачки.

смт Понорниця
Ponornitsa selo coa 1749.gif
Герб
Понорниця.jpg
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Новгород-Сіверський район
Рада Понорницька селищна рада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засноване 1618
Статус із 1960 року
Площа 7,64 км²
Населення 2145 (01.01.2017)[1]
Густота 312,17 осіб/км²
Поштовий індекс 16221
Телефонний код +380 4656
Географічні координати 51°43′11″ пн. ш. 32°51′00″ сх. д.H G O
Водойма річка Багачки
Відстань
Найближча залізнична станція: м. Новгород-Сіверський
До станції: 55 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 146 км
Селищна влада
Адреса 16220, Чернігівська обл., Новгород-Сіверський р-н, Понорницька ОТГ, смт Понорниця, вул. Довженка, 18
Голова селищної ради Понорницький селищний голова Іващенко В. І.
Карта
Понорниця. Карта розташування: Україна
Понорниця
Понорниця
Понорниця. Карта розташування: Чернігівська область
Понорниця
Понорниця

Commons-logo.svg Понорниця у Вікісховищі

НазваРедагувати

Назва селища походить від слова «Понора», яке має 2 значення: перше — округла або видовжена воронкоподібна заглибина, в якій зникають поверхневі води, в тому числі й води річки; друге — яр.

ІсторіяРедагувати

Перша згадка про Понорницю як поселення відноситься до 1618 року. В період Національно-визвольної війни українського народу 1648—1657 років село Понорниця становиться адміністративним центром Понорницької козацької сотні. Вперше Понорницька сотня згадується в документах 1654 року у складі Ніжинського козацького полку. При адміністративному реформуванні Ніжинського полку у 1663 році Понорницька сотня була передана до складу Чернігівського козацького полку, в якому й перебувала незмінно до його розформування в 1781 році. Козаки Понорницької сотні неодноразово брали участь у воєнних діях.

Перша земська школа в містечку Понорниця була відкрита в 1864 році і називалася Народне училище, на той час друге в Чернігівській губернії. В 1897 році в містечку було 932 двори і тут мешкало 4 782 особи. Працювали більше 30 лавок, щотижневі базари, відбувалось 4 ярмарки на рік. На території містечка знаходилися єврейський молитовний дім і дві православні церкви — дерев'яна Різдво-Богородицька (1789 р.) та кам'яна Михайлівська (1819 р.), які були знищені при комуністичному режимі в першій половині ХХ століття.

Щодо господарського життя містечка Понорниці, то його основою було сільське господарство. Серед вирощуваних культур переважали зернові. Вирощували також гречку, городину. Важливе місце в економіці займало і тваринництво. Серед промислів переважало бондарство, гончарство, поширеним було пасічництво, випліталися на продаж риболовецькі сіті.

Після більшовицького жовтневого перевороту 1917 року Понорниця — у складі УНР. В містечку встановлюється українська влада. Після більшовицької окупації України на початку 1920 року в Понорниці встановлена комуністична влада. В 1923 році був утворений Понорницький район. Перший колгосп в Понорниці організували в 1928 році. Загнані в колгосп селяни не бажали працювати задарма на державу. В 1929 році червона влада розпочала систематичний терор проти тих незалежних селян Понорниці, які чинили спротив. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 99 жителів селища[2].

В роки Другої світової війни 1271 житель селища воював у лавах Червоної, а згодом - Радянської армії, з них 738 — нагороджені орденами та медалями, 462 — загинули. В період окупації в урочищі Салотопка німці розстріляли 297 жителів селища Понорниця. В 1954 році в центрі Понорниці був встановлений пам'ятник на братській могилі. Після звільнення Чернігівщини в 1943 році від німців комуністи знову почали відновлювати колгоспи. Жертв комуністичного терору, постраждалих внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 та 1946—1947 роках, вшановано пам'ятним знаком, встановленим 2008 року в центрі Понорниці.

Після війни життя в районному центрі Понорниця поступово налагоджується. За даними всесоюзного перепису населення 1959 року в селі Понорниця було 4911 чоловік населення. В 1960 році село Понорниця набуло статусу селища міського типу. В 1962 році Понорницький район був розформований. Територію Понорницької селищної ради в 1965 році передано до складу відновленого Коропського району.

В 2013 році була відремонтована і комп'ютеризована середня школа. Також проведена газифікація Понорниці. В 2006 році частина земель Понорницької селищної ради, в тому числі й Рихлівська дача, ввійшла до складу Мізинського національного природного парку (МНПП). В 2016 році населення Понорниці становило 2 178 чоловік.

Завдяки децентралізації влади в Україні 22 грудня 2019 року була утворена Понорницька об'єднана територіальна громада (ОТГ), до складу якої увійшли, крім Понорниці, ще 16 сіл із населенням близько 8 000 жителів. А внаслідок адміністративної реформи, проведеної в нашій державі, був розформований Коропський район. Таким чином, Понорницька ОТГ увійшла до складу новоутвореного з 1 січня 2021 року укрупненого Новгород-Сіверського району.

НаселенняРедагувати

Чисельність населенняРедагувати

1866 1885 1897 1959 1980 1989 2006 2016
3056 3312 4782 4911 4265 3632 2778 2178

Розподіл населення за рідною мовою (2001)Редагувати

українська мова російська
98,27 % 1,40 %

Видатні людиРедагувати

Уродженці Понорниці:

  • анатом і фізіолог, основоположник першої анатомічної школи, автор робіт з питань порівняльної анатомії, тератології П. А. Загорський (1764—1846),
  • український письменник і етнограф Петро Семенович Кузьменко (1831—1874). Закінчив в 1859 році Чернігівську духовну семінарію. Працював вчителем в Понорниці. Друкувався, зокрема в «Чернігівському листку». Йому належать романтичні вірші («Журба», «Любов» та ін.), оповідання «Не так ждалося, та так склалось»,
  • академік Дмитро Наливайко.
  • український історик-медієвіст, громадський діяч Дмитро Гордієнко.
  • Мануйлович Софія Андріанівна — українська актриса, драматург та режисер радянських часів.

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Понорниця. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020. 

ЛітератураРедагувати

  • Гордієнко Д. Походження топоніма «Понорниця» // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Вип. 356—359. Слов'янська філологія. Чернівці: Рута, 2007. С. 261—266.

ПосиланняРедагувати