Пометун Олена Іванівна

українська історикиня

Оле́на Іва́нівна Помету́н (* 6 серпня 1954, Моніно, Московська область) — український історик і методист історичної освіти, професор Луганського державного університету, доктор педагогічних наук, листопад 2010 — член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України. Нагороджена Грамотою Верховної Ради України, нагрудним знаком «Відмінник освіти України», медаллю НАПН України «Ушинський К. Д.», 2013 року — нагородою Міжнародного Академічного Рейтингу «Золота Фортуна» — медаль «Незалежність України» ІІІ ступеня.

Пометун Олена Іванівна
Народився 6 серпня 1954(1954-08-06) (69 років)
Моніно, Noginsky Districtd, Московська область, РРФСР, СРСР
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність науковиця
Alma mater Ворошиловградський державний педагогічний інститут Тараса імені Шевченка (1977)
Заклад Інститут педагогіки НАПН України
Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор педагогічних наук[d]
У шлюбі з Гупан Нестор Миколайович
Нагороди
Почесна грамота Кабінету Міністрів України Почесна грамота Верховної Ради України Нагрудний знак МОН України «Відмінник освіти»

Біографія ред.

В Естонії закінчила середню школу. Навчалася у Луганському державному педагогічному інституті, 1977 року здобула спеціальність «історія, правознавство, методика виховної роботи». Працювала вчителем у загальноосвітніх навчальних закладах, згодом — доцент кафедри історії Луганського державного педагогічного інституту.

Завідувала лабораторією (з 2015 року — відділом) суспільствознавчої освіти до 2016 року. Інституту педагогіки НАПН України. Є фахівцем з теорії та методики навчання предметів суспільствознавчого циклу в середній і вищій школі.

Створила програми та підручники з громадянської освіти, етики, історії, правознавства, для учнів,

  • посібників для вчителів,
  • на цю тематику наукові статті.

Загалом написала більше 300 праць, з них близько 50 підручників та посібників, схвалених Міністерством освіти і науки України.

Є автором Державної програми з історії України, брала участь у створенні Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти.

Працювала науковим редактором в журналах: «Історія в школі», «Історія в школах України», науково-методичного «Нова Доба».

Голова спеціалізованої Вченої ради по захисту кандидатських дисертацій спеціальності «Теорія і методика викладання історії» (до 2018 року). Займається дослідженнями і впровадженням в Україні технологій розвитку критичного мислення, інтерактивних та тренінгових технологій, методикою навчання і підвищення кваліфікації вчителів і викладачів.

Тісно співпрацює з професійними вчительськими асоціаціями. Станом на 2019 рік — головний науковий співробітник відділу суспільствознавчої освіти Інститут педагогіки Національної академії педагогічних наук України|Інституту педагогіки.

Є директором та науковим керівником численних освітніх проектів організації «Вчителі за демократію та партнерство» щодо:

  • розробки і здійснення місцевих, регіональних, загальнодержавних та міжнародних програм, що сприяють демократизації й соціальному партнерству в галузі освіти,
  • впровадження інноваційних навчальних програм та матеріалів для вчителів та учнів,
  • сучасних методів, технологій, засобів навчання.
  • Як доктор педагогічних наук підготувала 4 доктори і 27 кандидатів наук.

Деякі її публікації ред.

  • 2006 — « Формування духовності учнів засобами суспільствознавчих дисциплін»,
  • 2007 — «Компетентнісний підхід у сучасній історичній освіті»,
  • 2008 — «Формування громадянської компетентності старшокласників у процесі навчання історії» — спільно з Н. М. Гупан,
  • 2008 — «Формування критичного мислення учнів на уроках з курсу за вибором „Права людини“»,
  • 2010 — «Освіта для стійкого розвитку — інновація XXI століття».

Окрема думка ред.

Бюро журналістських розслідувань «Свідомо» звинувачує її в переписуванні підручників з історії України та їх вихолощуванні.

Джерела ред.